Постанова № 58986331, 14.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 р.Справа №804/3506/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

8 червня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просить скасувати розпорядження від 17.05.2016 року №1037 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Інгосстрах».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- відповідачем були зроблені висновки про порушення законодавства ПрАТ «СК «Інгосстрах» згідно акту про правопорушення, на підставі якого було прийнято оскаржуване розпорядження, під час розгляду звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пакету документів, наданих позивачем щодо розгляду останнім подій за договорами страхування від 08.06.2015 року №CVSWNS-155828К та від 09.06.2014 року №DNHENBR-1459060;

- щодо страхувальників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивач діяв у відповідності до вимог правил страхування та умов укладеного договору страхування та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно даних актів. Підстав для перегляду раніш прийнятих рішень.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення, в яких зазначено, що розпорядження Нацкомфінпослуг від 17.05.2016 року №1037 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки згідно пояснення ОСОБА_4 не можна стверджувати, що 07.02.2016 року страхувальнику стало відомо про настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, оскільки до будинку, який є застрахованим майном за договором №DNHENBR-1459060 страхувальник потрапила тільки 09.02.2016 року. А щодо ОСОБА_3, заявлений ним страховий випадок не зазначений у переліку діагнозів, що зазначені в договорі страхування, тобто товариство прийняло необґрунтоване рішення про виплату страхового відшкодування.

Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування» та пунктом 2.15 Ліцензійних умов, яким страховика зобов'язано дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;

7) надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було складено акт №281/13-14/13/6 про правопорушення вчинені на ринку фінансових послуг ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Зазначеним актом встановлено, що ПрАТ «СК «Інгосстрах» порушено, зокрема, щодо страхувальників ОСОБА_3 і ОСОБА_4:

- частину другу статті 20 Закону України «Про страхування» щодо зобов'язання страховика виконувати обов'язки, передбачені умовами договору страхування;

- пункту 2.15 розділу 2 «Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28.08.203 року №40, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 року за №805/8126, щодо зобов'язання страховика дотримуватись обов'язків визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

17.05.2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято оскаржуване розпорядження №1037, яким постановила зобов'язати ПрАТ «СК «Інгосстрах» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 07.06.2016 року.

Підставою для висновку про допущення порушень на ринку фінансових послуг позивача стали заяви страхувальників ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

1. Відповідно до страхової справи ОСОБА_3 встановлено, що 08.06.2015 року між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №CVSWNS-155828K. Застрахованою особою заданим договором є ОСОБА_6. Страхові випадки визначені пунктами 6.1.1 та 6.1.2 договору. Страхова сума відповідно до пункту 8 договору складає 50000 грн.

02.07.2015 року ОСОБА_3 було здійснено звернення до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхової, а саме: регматогенне відшарування сітківки лівого ока у ОСОБА_6 внаслідок отримання ним травми голови при падінні. На підтвердження вказаної події ОСОБА_3 було надано копію консультативного висновку, копія консультативного висновку офтальмологу, копія витягу з амбулаторної карти.

02.07.2015 року страховиком було прийнято рішення про відмову у здійсненні виплаті страхового відшкодування (страховий акт №Z1562PB700005C) на підставі пункту 6.1.2. Договору страхування, оскільки вказана подія не входить у визначені договором страхування та Додатку №1 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ».

10.08.2015 року ОСОБА_3 повторно звернувся до ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ». На підтвердження події ОСОБА_3 було надано копію акту №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, копію витягу із амбулаторної карти, копію консультативного висновку спеціаліста.

10.08.2015 року страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування за заявленим випадком (страховий акт №Z157APB700000B) на підставі пункту 16.6 Додатку № 1 до Правил добровільного страхування від нещасних випадків ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» у розмірі 5000 грн., що становить 10% від страхової суми за договором (50000 грн.) та цього ж дня страхове відшкодування сплачено позивачем платіжним дорученням від 10.08.2016 року №F0810F33G7.

18.12.2015 року ОСОБА_3 втретє було здійснено звернення до страховика із заявою щодо незгоди із розміром страхового відшкодування. До заяви було надано копію адвокатського запиту, копію відповіді головного лікаря Чернівецької обласної клінічної лікарні, копію довідки МСЕК.

Також, ОСОБА_3 звернувся до Нацкомфінпослуг зі зверненням щодо незгоди із розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Актом Нацкомфінпослуг від 25.04.2016 року встановлено, що згідно з пунктом 16б Додатку №1 розрахунок страхового відшкодування в розмірі 10% від страхової суми здійснюється при дефекті райдужної оболонки, зміщенні кришталика, зміні форми зіниці, трихіазі, завороті повіка, невидалених сторонніх тіл в очному яблуці та тканинах очної ямки, рубцях оболонок очного яблука та повік (за винятком шкіри).

Заявлений ОСОБА_3 випадок, а саме, регматогенне відшарування сітківки лівого ока, не зазначено у переліку діагнозів, що зазначені в пункту 16.6 Додатку №1, тобто товариством прийнято необґрунтоване рішення про виплату страхового відшкодування.

Отже, відповідачем робиться висновок, що ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» прийнято необґрунтоване рішення щодо звернення ОСОБА_3

2. Розглядаючи суть страхової справи ОСОБА_4, судом встановлено, що 09.06.2014 року між ОСОБА_4 і ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» було укладено договір комплексного страхування №DNHENBR-1459060, за яким застраховано майно - дачний будинок, за адресою АДРЕСА_1. Відповідно пункту 8.1 договору загальна страхова сума складає 25000 грн.

09.02.2016 року до позивача надійшла заява від ОСОБА_4 про настання події, що має ознаки страхової із застрахованим майном, а саме: пошкодження будинку водою від перемерзання опалювального котла та труб опалення.

02.03.2016 року ОСОБА_4 на підтвердження події було надано копії документів - копію свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, копію акту, що був складений комісією, про пошкодження майна, та фотографії пошкоджень в будинку.

У зв'язку з несвоєчасним повідомленням страховика, 10.03.2016 року страховиком на підставі отриманих документів було складено страховий акт №Z1619PВ7000048, яким у виплаті страхового відшкодування було відмовлено на підставі:

- пункту 4.1.4. умов страхування договору - несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин;

- підпункту 12) пункту 4.3. умов страхування договору невжиттям страхувальником заходів з рятування майна і запобігання його подальшому пошкодженню;

- пункту 5.2. Правил добровільного страхування майна ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» - невжиття страхувальником (вигодонабувачем), членами його сім'ї, особами, які з ним проживають, працівниками страхувальника (вигодонабувача) або особами, які діють за завданням або дорученням страхувальника (вигодонабувача), заходів для попередження можливої загибелі або ушкодження застрахованого майна;

- обставин, про які страхувальник (вигодонабувач) знав або повинен був знати, але не вжив усіх від нього залежних заходів для запобігання настанню страхового випадку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 подано скаргу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

У відповідності до пояснень ОСОБА_4 та акту від 25.04.2016 року №281/13-14/16/6 в результаті відімкнення електроенергії не спрацював на вмикання нагрівальний котел, труби опалювальної системи санвузла та мийки порозмерзалися і пройшов витік води в приміщення.

Про вказану подію ОСОБА_4 стало відомо 07.02.2016 року.

Згідно акту від 25.04.2016 року №281/13-14/16/6 в наданих товариством документах до Нацкомфінпослуг відсутні жодні документи, що підтверджують те, що ОСОБА_4 стало відомо про зазначену подію 07.02.2016 року, а ні в заяві ОСОБА_4 про виплату страхового відшкодування, а ні в акті про пошкодження майна від 21.02.2016 року не зазначена інформація, коли їй стало відомо про вказану подію.

Надаючи правову оцінку зазначеним страховим випадкам та оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 «Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року №1070/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки позивачем на умовах договору добровільного страхування від нещасних випадків №CVSWNS-155828K від 08.06.2015 року, укладеного з ОСОБА_3 виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 5000 грн., зобов'язання між ПрАТ «Інгосстрах» та ОСОБА_3 припинені з моменту перерахування коштів.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Судом встановлено, що позивач не заперечує проти встановленого в акті №281/13-14/13/6 від 25.04.2016 року порушення у вигляді неправомірної виплати страхового відшкодування ОСОБА_3, проте, у зв'язку з тим, що на час розгляду справи судом між ПрАТ «Інгосстрах» та ОСОБА_3 відсутні правові відносини за страховим випадком по договору №CVSWNS-155828K від 08.06.2015 року, у ОСОБА_3 не виникає беззаперечного обов'язку щодо повернення коштів у розмірі 5000 грн.

Відповідно до висновку, позивачем 11.05.2016 року прийнято страховим актом №Z164BPB700008N рішення про відміну раніше прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування. Застраховану особу повідомлено про прийняте рішення та направлено вимогу щодо повернення виплаченого страхового відшкодування у позасудовому порядку.

Отже, позивачем вжиті заходи щодо усунення правопорушення в позасудовому порядку, однак вирішення питання про повернення коштів, сплачених як страхове відшкодування у розмірі 5000 грн., покладається на ОСОБА_3

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, який у випадку звернення позивача до суду з позовом до ОСОБА_3 регулює процесуальні відносини, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звернення з позовом до суду є правом позивача, а тому ПрАТ «Інгосстрах» не може бути примушений звернутись з позовом до суду до ОСОБА_3 ані судовим рішенням, ані розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вирішення спору щодо повернення страхових виплат в розглянутому випадку можливо лице у добровільному порядку, фізичною особою, або судовому порядку, проте особа не може бути примушена реалізувати право на звернення до суду, оскільки така правова конструкція суперечить природі останнього.

В позасудовому порядку ПрАТ «Інгосстрах» вчинено всі правові заходи щодо повернення коштів у відповідності до акту №281/13-14/13/6 від 25.04.2016 року.

Згідно із положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначаються страховиком.

З огляду на викладене, у правовідносинах позивача та ОСОБА_3 порушення першим статті 20 Закону України «Про страхування» та Ліцензійних умов, судом не встановлено.

Щодо другого страхового випадку, суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Так, умови страхування є невід'ємною частиною договору страхування, та є додатком до вказаного договору.

Відповідно до пункту 3.1 умов страхування до договору страхування при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов'язаний:

а) негайно вжити заходів щодо рятування майна;

б) негайно (протягом 2 годин) заявити про це в органи міліції, пожежної охорони чи інші спеціалізовані органи, до компетенції яких входить розслідування та ліквідація наслідків подій, передбачених розділом 6 Договору, і причин їх виникнення;

в) не пізніше 24 годин (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту, як йому стало відомо про настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, заявити про це страховику телефоном (факсом) 0800500801, e-mail або на адресу страховика, зазначену у Договорі.

Отже, страхувальник зобов'язаний не пізніше 24 годин (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту, як йому стало відомо про настання події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, заявити про це страховику телефоном (факсом) 0800500801, e-mail або на адресу страховика, зазначену у договорі.

Суд звертає увагу, що у скарзі ОСОБА_4, копія якої наявна в матеріалах справи, на адресу регулятора вказано, що 07.02.2016 року чоловік ОСОБА_4 приїхав на дачу, яка є застрахованим майном за договором, та побачив, що в приміщенні багато води, котел не працює. А 09.02.2016 року ОСОБА_4 поїхала на дачу поприбиратися. В цей же день вона зателефонувала до страхової компанії.

Вказане телефонне повідомлення було здійснено 09.02.2016 року. В цьому повідомленні страхувальник зазначила, що їй про подію стало відомо 07.02.2016 року.

Отже, позивач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв у відповідності до наданих йому повноважень та встановлених правил страхування Законом України «Про страхування», договором комплексного страхування №DNHENBR-1459060 та складеними до нього умовами страхування, оскільки безпосередньо ОСОБА_4 вказує на те, про страховий випадок їй стало відомо 07.02.2016 року, а не як зазначає в акті відповідач - 09.02.2016 року.

Таким чином, в цій частині висновок акту про правопорушення, здійснений відповідачем, не відповідає дійсним обставинам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, задовольняє його в повному обсязі, оскільки рішення відповідача не є законним, у зв'язку із чим присуджує на користь позивача судовий збір.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про скасування розпорядження - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 17 травня 2016 року №1037 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» судовий збір у розмірі 1378 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 4 липня 2016 року.

Суддя І.О. Верба