Постанова № 58985619, 14.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа№ 910/28598/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Римська А.П. - представник за довіреністю б/н від 13.07.2016;

від відповідача: Малиновська В.А - представник за довіреністю 01.03.2016;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28598/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова"

про стягнення 85 220,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 81 645,79 грн. заборгованості за договором поставки №3748 від 29.09.2014, а також 3% річних в сумі 228,16 грн. та пені в сумі 3 346,36 грн. за договором поставки від 29.09.2014 №3748.

Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору не було здійснено у повному обсязі оплату поставленої продукції.

Справа неодноразово розглядалась різними судами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28598/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" заборгованість у розмірі 81 645,79 грн основного боргу, 228,16 грн 3% річних, 3 346,36 грн пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" у даній справі було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. При цьому підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій вказано на недослідження дійсного характеру правовідносин, які склались між сторонами внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 24.03.2015; а також суди не встановили, чи відбулась заміна боржника в зобов'язання, чи забезпечилось виконання зобов'язання порукою, тобто відповідальних осіб та обсяг їх відповідальності. Крім того, всупереч ст. 101 ГПК України судом апеляційної інстанції не наведено аргументацію щодо прийняття додаткової угоди № 1 від 24.03.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28598/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2016, залучено до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", оскільки останнє є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (надалі - третя особа, первісний боржник).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14.07.2016.

07.07.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив положення додаткової угоди № 1 від 24.03.2015, в якій було зазначено, що заміна сторони в зобов'язанні відбувається на майбутнє, тоді як за виконання зобов'язань, що передували укладенню даної угоди несе відповідальність третя особа, а відповідач є поручителем.

В судовому засіданні 14.07.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову з задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 14.07.2016 представник третьої особи не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, разом з цим, від останньої надійшли письмові пояснення по суті спору, а також через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду третьою особою було подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, за наявності письмових пояснень від останньої.

При цьому, в письмових поясненнях третя особа зазначила, що покупцем за договором поставки № 3748 від 29.09.2014 є первісний боржник, а тому сума заборгованості у розмірі 175 011,75 грн. - це борг третьої особи перед позивачем, а тому ТОВ «Схід Відбудова» просила рішення суду першої інстанції скасувати

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, 29.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер) було укладено договір поставки № 3748, за умовами п. 1.1 якого постачальник постачає і передає у власність Практікер, а останній приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (Додаток № 2 "Бланк замовлення"), на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.8 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовам замовлення Практікер та цьому договору (п. 2.8.1 договору); надав Практікер товарну та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікацій, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаний сторонами транспортній накладній (п. 2.8.2 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному ТЦ, куди товари поставляються, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

Пунктом 3.6 договору (в редакції протоколу погодження розбіжностей від 29.09.2014) сторони погодили, що у випадку порушення Практікером строків оплати поставленого товару, останній зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно оплаченого товару за кожний день зволікання, а також постачальник має право припинити виконання замовлень Практікер на поставку товару до повного погашення заборгованості Практікер перед постачальником за поставлений товар.

Згідно з п. 5.2 договору Практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні - вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом 45 календарних днів та визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за цим договором, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

На виконання вказаного договору ТОВ "Бетта" був поставлений ТОВ "Практікер Україна" та ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" товар.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

16.10.2015 ТОВ "Бетта" направив на адресу третьої особи (а не відповідачу по справі) грошову вимогу на суму 81 645,79 грн., яку останній залишив без задоволення.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 24.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (новий покупець) була укладена додаткова угода № 1 до договору № 3748 від 29.09.2014, копія якої сторона додала до апеляційної скарги.

Так, щодо прийняття додаткової угоди № 1 судом лише на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи видно, що ухвалою місцевого господарського суду від 09.11.2015 позовну заяву у даній справі було прийнято та провадження, розгляд справи призначено на 01.12.2015.

При цьому як вбачається з позовної заяви (на першому аркуші), позивач зазначив відповідачем ТОВ «ТД «Практікер України», на адресу якого також було відправлено позовну заяву з додатками, разом з цим, в прохальній частині позовної заяви позивач помилково (як визначив суд першої інстанції) просив стягнути з третьої особи суми основного боргу, а також пеню та 3 % відсотків річних.

Так, заявою від 01.12.2015, (яка була подана в день судового засідання, на якому було ухвалено рішення у даній справі) змінив прохальну частину у зв'язку з помилково вказаними назвою та реквізитами відповідача по справі, а саме з ТОВ «Практікер Україна» на ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна». При цьому з матеріалів справи вбачається, що дана заява не була направлена відповідачу по справі, розгляд справи не було відкладено, чим порушено приписи ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України. Викладене призвело до неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, додаткова угода № 1 була долучена позивачем до матеріалів справи лише разом з відзивом на апеляційну скаргу, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає поважності причин неподання такого доказу саме позивачем до суду першої інстанції.

Проте, на даний доказ (додаткову угоду № 1) в своїх поясненнях посилається третя особа, яка була залучена до участі у справу лише на стадії апеляційного провадження, а тому суд апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи з урахуванням посилань третьої особи на додаткову угоду № 1, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про необхідність прийняття додаткової угоди № 1 в порядку ст. 101 ГПК України як неподаної з поважних причин до суду першої інстанції. На необхідності її дослідження також наполягав відповідач, який також не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок постанови суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 101 ГПК України встановив наступне.

Як вже зазначалось раніше, між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3748 від 29.09.2014 за умовами п. 1 якої, враховуючи положення статті 520 ЦК України та інших чинних на момент підписання цієї угоди норм законодавства України, сторони, з метою врегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні за договором № 3748 від 29.09.2014. Таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією угодою, за вказаним договором переходять від Практікера до нового покупця за договором № 3748 від 29.09.2014, починаючи з 24 березня 2015 року.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 поставки товарів постачальником, з моменту укладання цієї угоди, якщо про інше сторони не погодились окремо, здійснюються за замовленнями нового покупця та на користь нового покупця в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди Практікер, як сторона, яка вибула із зобов'язання, відмовилась від права замовляти та обов'язку приймати товари постачальника.

Сторони даною додатковою угодою також стверджують, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання цієї додаткової угоди, Практікер та постачальник укладають акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди сплата зобов'язань Практікера, які виникли за договором, в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання, визначені п. 4 цієї додаткової угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікером до їх повного виконання. При цьому новий покупець поручається за виконання Практікером визначених зобов'язань, Практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікером та новим покупцем регулюються окремою угодою між ними.

Разом з цим, зобов'язання із сплати вартості товарів, поставлених після укладення цієї додаткової угоди за замовленнями нового покупця, виконується новим покупцем (відповідачем) в порядку та на умовах, визначених договорів.

Так, зі змісту додаткової угоди (в цій частині приймаються письмові пояснення третьої особи) вбачається, що в порядку ст. 520 ЦК України сторони вирішили замінити сторону в зобов'язанні за договором № 3748 від 29.09.2014. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та зазначено в письмових поясненнях відповідача та третьої особи (які приймаються судом апеляційної інстанції як обґрунтовані) заміна сторони в зобов'язанні відбулась лише в частині зобов'язань, що можуть виникнути за договором в майбутньому, тоді як в частині виконання зобов'язань, які виникли до 24.03.2015 (тобто до підписання додаткової угоди) відповідач виступав поручителем за виконання зобов'язань у частині оплати товару третьою особою.

При цьому в письмових пояснення третя особа додатково підтвердила, що на момент укладення додаткової угоди № 1 у неї була наявна несплачена заборгованість перед позивачем в розмірі 175 011,75 грн. Окрім цього, на підтвердження вказаної обставини сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 44-46). Дана обставина жодною із сторін не заперечується та не спростовується.

На підставі аналізу змісту додаткової угоди № 1 від 24.03.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність ознак змішаного правочину.

Так, із пунктів 1-4 даної додаткової угоди вбачається, що правочин в цій частині є правочином щодо заміни боржника в зобов'язанні за договором № 3748 від 29.09.2014 в порядку ст. 520 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 520, 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Оскільки сторонами додаткової угоди № 1 були кредитор, первісний на новий боржник, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про погодження кредитором (позивачем) такої заміни.

Натомість зі змісту пунктів 5-6 вбачається, що дана додаткова є договором поруки щодо виконання первісним боржником зобов'язань на суму 175 011,75 грн. за договором № 3748 від 29.09.2014, які виникли до підписання даної додаткової угоди.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

При цьому підставою позову було невиконання зобов'язання за договором поставки № 3748, в якому з 24.03.2015 було замінено сторону зобов'язання (про що не вказував сам позивач як у позовній заяві, так і в заяві від 01.12.2015).

Разом з цим звернення з позовом відбулось одразу до відповідача, тобто ТОВ «ТД «Практікер Україна», як нового боржника.

Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції, заміна сторони в зобов'язанні відбулась лише щодо майбутніх зобов'язань, починаючи з 24.03.2015, тоді як за зобов'язання, які існували до моменту такої заміни (на суму 175 011,75 грн.) відповідач виступав поручителем. Тоді як підставами позову було невиконання зобов'язань за договором поставки № 3748, які виникли до заміни боржника в зобов'язанні, тобто до укладення додаткової угоди № 1 від 24.03.2015.

А тому, враховуючи підстави позову у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення до відповідача відбулось як до нового боржника, а не як до поручителя, яким останній виступав відповідно до п. 5, 6 додаткової угоди № 1 від 24.03.2015, що є підставою для відмови в позові до відповідача із заявлених підстав та скасування рішення суду першої інстанції, відповідно.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з позовом з інших підстав у загальному порядку.

Позивачем було також заявлено до стягнення окрім суми основного боргу, пені та 3% річних.

Однак, з урахуванням того, що пеня та 3% річних є похідними вимогами від стягнення суми основного боргу, у задоволенні таких позовних вимог також слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог до відповідача.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на позивача судових витрат за розгляд справи (в тому числі за розгляд справи в суді касаційної інстанції) в порядку ст. 49 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції під час нового перегляду рішення встановлено, що при зверненні апелянт не доплатив 0,34 коп., які підлягають стягненню в Державний бюджет України.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28598/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/28598/15 - скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, ідентифікаційний код 31405839) на користь "Торговий дім "Практікер Україна" (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 5, офіс 7, ідентифікаційний код 39320208) 1 405 (одну тисячу п'ять) грн., 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій та 1 533 (одну тисячу тридцять три) грн. 97 коп. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, ідентифікаційний код 31405839) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31216206782001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 0,34 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/28598/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк