Рішення № 58985555, 12.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №910/4453/16

За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» До Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива»Простягнення 6 434 079, 29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Слівінський М.О. - по дов.

від відповідача Дацюк Ю.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива " про стягнення 6 434 079, 29 грн., з яких 3 932 027,47грн. пені, 1 8555 691,13грн. інфляційних втрат та 646 360,69Грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості за поставлений товар за контрактом від 26.12.2014 № 64-020- SD-14-00183 на постачання комплектуючих ТВЗ (головок та/чи хвостовиків), що використовуватимуться при виготовленні ядерного палива для АЕС України.

До початку розгляду справи по суті представником відповідача підтримано подане клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.1ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки за твердженням Відповідача він є спільним підприємством з іноземними інвестиціями і у відповідності з п.5 ст. 80ГПК України, якщо сторони уклали письмову угоду про передачу спору на вирішення третейського суду до порушення провадження по справі, то суд має припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. .

Представник позивача категорично заперечив проти клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.1ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.1ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки пункт 10.1 контракту взагалі не містить вказівки на назву третейського суду чи арбітражної установи, яка має розглядати спір. Крім того, у Контракту навіть не визначено типу арбітражу - постійно діючий чи аd hoc.

Судом взято до уваги п.5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608, відповідно до якого - арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

В подальшому, Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив в Відзиві на позовну заяву від 18.05.2016р. та додаткових письмових поясненнях, з підстав виконання Відповідачем своїх зобов'язань належним чином, тобто без прострочення строків оплати, та неналежності і недостовірності, у розумінні вимог ст. ст. 32,34 ГПК України, наданих Позивачем доказів, які не відповідають вимогам законодавства, і як наслідок, не мають доказової сили і не можуть бути покладені в основу рішення суду.

07.07.2016р. позивачем подані письмові пояснення, а також з у зв'язку із технічною помилкою (опискою) під час зазначення у позові кінцевої дати розрахунків по акту №3 від 16.07.2015р. -13.10.2015, замість 13.11.2015, та як наслідок арифметичні помилки у розрахунку пені та 3 % річних по вказаному акту, позивач зменшує розмір пені та 3% річних. Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 6 224 788,87 грн., з яких 3 752 283,94 грн. пені, 1 855 691,13 грн. інфляційних втрат та 616 813,80грн. річних.

Вказана заява, подана позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався, тому за клопотанням позивача та Відповідача, з урахуванням особливостей розгляду спору, спір вирішено у відповідності до вимог п. 3 ст. 69 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у впродовж розумного строку.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДП «НАЕК «Енергоатом» та АТ «СП УКРТВЗ» укладено контракт від 26.12.2014 № 64-020-SD-14-00183 на постачання комплектуючих ТВЗ (головок та/чи хвостовиків), що використовуватимуться при виготовленні ядерного палива для АЕС України. (далі - Контракт-1).

Відповідно до п. 1.1. Контракту-1 позивач (Продавець) зобов'язується поставляти окремими партіями, а відповідач (Покупець) зобов'язується приймати та оплачувати Головки та/чи Хвостовики (Комплектуючі), з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виготовлення тепло виділяючих збірок (Ядерне паливо), призначених для поставки на українські АЕС по контракту між Продавцем та Виробником палива (AT «TBEJI»).

Згідно з н. 2.1 Контракту-1 загальна кількість та строки поставки Комплектуючих вказані в додатку № 1 до цього Контракту - Специфікації.

Також у специфікації (з урахуванням внесених змін) визначено, що з комплектуючих має бути виготовлено 7 партій ТВ С (ядерного палива).

Додаткового угодою № 1 від 13.03.2015 змінено специфікацію та передбачено, що до 16.03.2015 має бути поставлено 4 партії комплектуючих (№ 1-4) на загальну суму 61 351 032,00 грн, які будуть використані для виготовлення чотирьох партій ядерного палива.

Додатковою угодою № 3 від 14.04.2015 змінено специфікацію на наступні партії поставки та передбачено, що до 20.04.2015 має відбутися поставка однієї партії комплектуючих (№ 5) на суму 25 257 388,80 грн, які мали бути використані для виготовлення двох партій ядерного палива.

Додатковими угодами № 5 від 10.07.2015 та № 6 від 20.08.2015 змінено специфікацію на наступні партії поставки, та передбачено, що до 20.07.2015 має відбутися поставка однієї партії комплектуючих (№ 6) на суму 23 965 804,80 грн, які мали бути використані для виготовлення однієї партії ядерного палива.

Таким чином, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 20.08.2015, по Контракту-1 мало бути поставлено 6 партій комплектуючих на загальну суму 110 574 225,60 грн, які мали бути використані для виготовлення 7 партій ядерного палива.

Матеріалами справи доведено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» (Позивач) на виконання своїх зобов'язань по Контракту поставило АТ «СП УКРТВЗ» (Відповідачу) шість партій комплектуючих ТВЗ на загальну суму 110 574 225,60 грн.

Про це свідчать підписані між Сторонами акти приймання-передачі № 1 від 13.03.2015 (партії №№ 1-4), №2 від 22.04.2015 (партія № 5) та № 3 від 16.07.2015 (партія № 6).

Суд погоджується з твердженням позивача, що підписання 13.03.2015 одного акту (№ 1) на поставку чотирьох партій комплектуючих зумовлено їх фактичною поставкою в один день та не змінює факту поставки саме чотирьох партій, а не одної як вказує відповідач, оскільки інформація про кількість партій визначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту-1.

Відповідно до п. 7 Контракту-1 між сторонами також підписані Акти відповідності головок та хвостовиків, що підтверджують належну кількість та якість товару - від № 1/C-64-020-SD-14-00183, від 09.07.2015 № 2/C-64-020-SD-14-00183, від 09.07.2015 № 3/C-64-020-SD-14-00183, від 31.08.2015 № 4/C-64-020-SD-14-00183.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату № 1, №2, №3 та передані відповідачу при передачі партій комплектуючих ТВЗ як це передбачено п. 6.7 Контракту-1.

Крім того сторонами підписувалися акти звірки розрахунків, у яких відображені дати передачі товару та наявна сума заборгованості (з 31.01.2015 по 29.02.2016).

До того ж факт здійснення такої операції не заперечується відповідачем та підтверджується фактом сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 8.2 Контракту-1 Покупець має сплатити Продавцю на підставі виставленого рахунку вартість партій Комплектуючих протягом 120 календарних днів від дати підписання Акта приймання-передачі партії Комплектуючих.

Таким чином Комплектуючі по акту приймання-передачі № 1 (партії №№ 1-4) від 13.03.2015 мали бути оплачені не пізніше 11.07.2015, по акту № 2 від 22.04.2015 (партія № 5) - не пізніше 20.08.2015 та № 3 від 16.07.2015 (партія № 6) - не пізніше 13.11.2015.

Однак, у порушення вказаних вище умов Контракту-1, АТ «СП УКРТВЗ» (Відповідач) несвоєчасно розраховувалося за Комплектуючі, що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунків позивача.

При цьому пунктом 9.2 Контракту-1 передбачено, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій ТВЗ по контракту між позивачем та виробником палива (AT «ТВЕЛ»).

Суду доведено, що включення цього пункту до Контракту зумовлено сутністю відносин між усіма вказаними сторонами, а саме між ДП «НАЕК «Енергоатом» та AT «ТВЕЛ» укладено контракт на поставку ядерного палива (ТВЗ) від 01.06.2010 № 804/45046040/080806 (далі - Контракт-2).

Пунктами 2.3, 2.5, 4.8, 12.1.2 Контракту-2 передбачено можливість використання для виробництва ядерного палива комплектуючих, що виробляються ДП «НАЕК «Енергоатом». Умови поставки таких комплектуючих визначаються окремим контрактом.

У даному випадку умови постачання комплектуючих визначені у Контракті-1 між позивачем та відповідачем.

Умови постачання ядерного палива, виготовленого AT «ТВЕЛ» з використанням таких комплектуючих, визначаються доповненнями до Контракту-2.

Зокрема умови постачання ядерного палива, виготовленого з використанням комплектуючих, що поставлялися по умовам Контакту-1, визначені у доповненні № 5 від 17.09.2014 до Контракту-2, які містять зазначення партій палива та технічних умов (креслень) комплектуючих, що також зазначені у Специфікації до Контракту-1.

При цьому оплата за ядерне паливо по Контракту-2 здійснюється авансом відповідно до п. 10.1 контракту.

Також з метою реалізації п. 1 Контракту-1 (щодо використання Комплектуючих для виробництва ядерного палива по Контракт-2) між відповідачем як продавцем та AT «ТВЕЛ» як покупцем укладено контракт від 02.02.2015 № 4/4122-Д (далі -Контракт-3).

Відповідно до п. 1.1 Контракту-3 відповідач зобов'язується поставляти окремими партіями, а AT «ТВЕЛ» зобов'язується приймати та оплачувати Головки та/чи Хвостовики (комплектуючі), які виготовляються позивачем, з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виробництва тепловиділяючих збірок (ядерне паливо), які призначені для поставок по Доповненню № 5 від 17.09.2014 до контракту від 01.06.2010 № 804/45046040/080806, який укладено між AT «ТВЕЛ» та ДП «НАЕК «Енергоатом».

Тобто, по Контракту-3 відповідач продавав AT «ТВЕЛ» ті самі комплектуючі, що купував у позивача по Контракту-1.

Специфікації по контрактам 1 та 3 ідентичні за виключенням ціни та строків поставки.

Також у специфікації до Контракту-3 вказано конкретні партії ядерного палива, для виготовлення яких мали використовуватися партії комплектуючих (останній стовпчик специфікації), що співпадають із партіями ЯП, зазначеними у доповненні № 5 до Контракту-2.

Пунктом 8.2 Контракту-3 передбачено, що AT «ТВЕЛ» здійснює оплату відповідачу за комплектуючі не раніше 7 днів, ніж позивач розрахується із AT «ТВЕЛ» за ядерне паливо.

Таким чином Комплектуючі, які є предметом Контрактів 1 та 3, є одними й тими ж комплектуючим та мають передаватися по ланцюгу Позивач-Відповідач-АТ «ТВЕЛ». Останній у свою чергу виготовляє з їх використанням ядерне паливо та поставляє його позивачу по Контракту-2.

Відповідно, оплата здійснюється у зворотному порядку (оплата за ядерне паливо здійснюється авансом до початку його виготовлення відповідно до п. 10.1 Контракту- 2). Отже, у випадку затримки оплати позивачем вартості палива на користь AT «ТВЕЛ» після настання строків оплати у відповідача, виникає прострочення кредитора (позивача) щодо зобов'язань відповідача з оплати комплектуючих.

У зв'язку з цим пунктом 9.2 Контракту-1 передбачено, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій ТВЗ по контракту між позивачем та виробником палива (AT «ТВЕЛ»).

Аналогічний за змістом пункт 9.2 міститься також у Контракті-3.

Тобто, виходячи з умов п. 9.2 Контракту-1 та п. 8.2 Контракту-3, якщо у відповідача настали строки оплати комплектуючих, але позивач до цього моменту не сплатив AT «ТВЕЛ» вартість відповідної партії палива, відповідач звільняється від свого обов'язку оплати на користь позивача до моменту перерахування позивачем коштів AT «ТВЕЛ» - оскільки відповідач має перерахувати позивачу ті самі кошти, що позивач перерахував AT «ТВЕЛ».

Дати здійснення оплати за ядерне паливо зі сторони позивача на адресу AT «ТВЕЛ» підтверджуються платіжними дорученнями та рахунками на оплату ядернсго палива, виставленими AT «ТВЕЛ».

При цьому матеріалами справи доведено, що сплата коштів на користь AT «ТВЕЛ» після дати виникнення у відповідача обов'язку сплатити кошти позивачу (прострочення кредитора) мала місце лише щодо партій ТВЗ (ядерного палива) № 6 (партія комплектуючих № 4) та № 9 (партія комплектуючих № 5 частково), що дає підстави для застосування п. 9.2 Контракту-1.

Разом з цим, партії ТВЗ (ядерного палива) № 1, №2, №5, №7, №10 були оплачені до моменту виникнення у відповідача обов'язку оплати комплектуючих на користь позивача, що виключає можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати партій комплектуючих № 1, №2, №3, №5 (частково) та №6 відповідно п. 9.2 Контракту-1.

При цьому, судом встановлено, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем з урахуванням цих договірних положень.

Позивач довів суду, що за період, коли позивач несвоєчасно розрахувався із AT «ТВЕЛ», штрафні санкції не нараховувалися. Тобто, якщо дата платежів ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь AT «ТВЕЛ» буде пізніше, ніж закінчиться договірний строк для оплати зі сторони АТ «СП УКРТВЗ», то у розрахунку пені першим днем прострочення зазначено наступний день, після здійснення платежів на користь AT «ТВЕЛ».

Якщо платежі на користь AT «ТВЕЛ» здійснювалися у декілька етапів, то датою початку нарахування штрафних санкцій у розрахунку зазначено дату останнього платежу на адресу AT «ТВЕЛ», що повністю враховує можливість відповідача розрахуватися з позивачем.

Тому безпідставним є посилання відповідача на повне звільнення його від відповідальності та незаконність нарахування штрафних санкцій після здійснення позивачем оплати на користь AT «ТВЕЛ», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто відповідач звільняється від відповідальності саме на період прострочення позивача, тому законним є нарахування штрафних санкцій після закінчення такого прострочення.

Разом з цим саме на відповідача, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та ст. 226 ГК України, покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань з оплати Комплектуючих.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України та ст. 226 ГК України у взаємозв'язку із ст. 613 ЦК України та з урахуванням умов вказаних контрактів, дає підстави стверджувати, що саме на боржника (відповідача) покладається обов'язок довести, що прострочення кредитора вплинуло на неможливість виконання боржником свого обов'язку.

Однак відповідач не надав жодних доказів відсутності своєї вини у простроченні оплати та не довів, що після припинення прострочення позивача (оплати позивачем партій ядерного палива на адресу AT «ТВЕЛ») відповідач не міг виконати свій обов'язок щодо оплати комплектуючих позивачу.

Як на підставу для відмови у позові відповідач посилається на порушення вимог Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у актах приймання-передачі відсутнє зазначення посад осіб, які їх підписали.

Таке твердження відповідача є безпідставним з огляду на наступне.

Форма актів приймання-передачі не має законодавчого визначення та встановлена сторонами у додатку № 4 до Контракту.

Акти приймання-передачі №1, № 2, №3 повністю відповідають формі, передбаченій Контрактом.

Відповідач при їх підписанні не заявляв жодних претензій щодо форми та не оспорює факт отримання товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із наданих актів приймання-передачі № 1, №2, №3, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені вищенаведеною нормою Закону.

При цьому у актах № 2 та № 3 зазначено їх підписантів: від позивача - ОСОБА_3 (перший віце-президент - технічний директор), від відповідача - ОСОБА_4 (генеральний директор). Ці самі особи підписали Контракт, якій містить зазначення їх посад. Одночасно підписи цих осіб скріплені печатками позивача та відповідача.

Разом з цим у акті № 1 відсутня інформація щодо посади особи, яка його підписала, хоча підписантів можна ідентифікувати, оскільки їх підписали ті самі особи, що й акти № 2та №3 від позивача - ОСОБА_3 (перший віце-президент - технічний директор), від відповідача - ОСОБА_4 (генеральний директор). Одночасно підписи цих осіб скріплені печатками позивача та відповідача.

З урахуванням того, що в акті № 1 міститься підписи осіб які, засвідчені печатками сторін, відсутність інформації щодо посади цих осіб не може заперечувати та спростовувати сам факт здійснення господарської операції купівлі-продажу товару на підставі акта приймання-передачі № 1.

У рахунках № 1, №2, №3 також зазначені їх підписанти від позивача - виконавчий директор ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_6

Крім того факт здійснення такої операції не заперечується відповідачем, підтверджується актами відповідності від 30.04.2015 № 1/C-64-020-SD-14-00183, від 09.07.2015 № 2/C-64-020-SD-14-00183, актами звірки розрахунків та фактом повної сплати відповідачем вартості поставленого товару.

Враховуючи вищезазначене, подані сторонами акти приймання-передачі та рахунки, відповідають вимогам нормативних актів щодо порядку їх складання та заповнення, а тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів та відповідно виникнення у відповідача, на підставі приписів ст. 692 ЦК України, обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Суд не приймає до уваги також твердження відповідача зазначене в поясненнях від 15.06.2016р. про те, що 13.03.2015р. Позивач передав Відповідачу 338 одиниць Комплектуючих згідно Акту приймання-передачі №1, але Актом відповідності №1 від 30.04.2015р. було встановлено, що одна одиниця Комплектуючих не відповідає контрактній якості і тому у відповідності до вимог Закону, коли виявилось, що була здійснена господарська операція по передачі 337 одиниць Комплектуючих, а не 338 одиниць, сторони повинні були скласти Акт на цю кількість одиниць і виставити новий рахунок, оскільки згідно акта відповідності головок та хвостовиків від 09.07.2015 №2/С-64-020-SD-14-00183 було виявлено невідповідність поставленого товару у кількості 1 шт. на суму 223 944,00грн. з ПДВ, з огляду на наступне:

- згідно акта відповідності головок та хвостовиків від 09.07.2015 №2/С-64-020-SD-14-00183, вказана вище невідповідність була усунута у повному обсязі до моменту настання строку оплати (11.07.2015).

- також у цьому акті сторони підтвердили, що загальна сума до сплати становить 61 351 032,00грн. з ПДВ, тобто уся сума, зазначена у акті приймання-передачі №1 від 13.03.2015 та відповідному рахунку №1.

- саме ця сума і була сплачена відповідачем (без виставлення нового рахунку та без підписання нового акта приймання-передачі, про необхідність наявності яких зазначає відповідач).

Таким чином, сторонами була повністю дотримана процедура усунення недоліків товару, встановлена розділом 7 Контракту.

При цьому жодним положенням контракту не передбачено необхідність виставлення нового рахунку чи підписання нового акта приймання-передачі після підписання акту відповідності. Крім того, п.8.2 контракту прямо передбачено, що оплата здійснюється на підставі рахунку виставленого позивачем, з виключенням вартості комплектуючих невідповідної якості, що вказані у Акті відповідності.

У даному випадку сторони у акті відповідності від 09.07.2015 №2/С-64-020-SD-14-00183 підтвердили, що невідповідність була усунута, а сплатити належить усю суму, зазначену в рахунку №1.

Таким чином, посилання відповідача на необхідність виставлення нового рахунку та підписання нового акта приймання - передачі є безпідставним, а позивачем вірно нараховані штрафні санкції, інфляційні втрати та річні за порушення строків розрахунків.

Твердження відповідача, що рахунок №2 від 14.04.2015р. не має юридичної сили, оскільки складений до підписання акта приймання-передачі №2 від 22.04.2015 є безпідставним, тому що факт отримання 22.04.2015р. рахунку №2 від 14.04.2015р. відповідач не оспорює, при отриманні рахунку будь-яких зауважень щодо змісту рахунку відповідач не висловлював, крім того - оплатив його у повному обсязі

Згідно з п. 7 ст. 180 ГК України, закінчення дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце протягом дії Договору.

Суд погоджується з твердженнями Позивача, що зазначені обставини дають підстави Позивачу для застосування до Відповідача як порушника договірних зобов'язань штрафних санкції передбачених умовами Договору.

Отже, керуючись умовами Договору та положеннями матеріального та процесуального законодавства, які застосовуються до господарських відносин, які діють між позивачем та відповідачем, Позивач правомірно звернувся до суду з позовом до Відповідача, предметом якого є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за Контрактом від 26.12.2014 № 64-020-SD-14-00183 на постачання комплектуючих ТВЗ (головок та/чи хвостовиків), на загальну суму 6 434 079, 29 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою, контракт від 26.12.2014 № 64-020-SD-14-00183, укладений між Позивачем та Відповідачем є Договором поставки та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов контракту, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними загалом на суму 110 574 225,60 грн., та який оплачено відповідачем повністю в сумі 110 574 225,60 грн.

Однак, у порушення вказаних вище умов Контракту, Відповідач несвоєчасно розрахувався за Комплектуючі, що підтверджується відповідними виписками з розрахунків позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 9.2 Контракту передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% від суми простроченого платежу.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені (з врахуванням заяви про зменшення) повністю у розмірі 3 752 283,93грн.

Оскільки відповідач у встановлені строки не виконав свого обов'язку щодо оплати отриманого товару, позивачем також заявлено до стягнення (з врахуванням зменшення) 3% річних у розмірі 616 813,80грн. та 1 855 691,13 грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіряючи наданий розрахунок 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість суми заявленої до стягнення. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 616 813,80 грн.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий суду розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 855 691,13 грн. інфляційних втрат.

Отже, за встановлених обставин справи позов підлягає задоволенню судом повністю.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 31; фактична адреса: 02140, м. Київ, вул. Є. Чавдар, 2, офіс 201, ідентифікаційний код: 31725693) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) 3 752 283 (три мільйона сімсот п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 94 коп. пені, 1 855 691,13 (один мільйон вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 616 813 (шістсот шістнадцять тисяч вісімсоттринадцять) грн.80 коп. 3% річних та 96 511 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 19 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.07.2016р.

Суддя І.І.Борисенко