Рішення № 58985070, 12.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2016 року Справа № 913/641/16

Провадження №15/913/641/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл, м.Київ

до Селянського (фермерського) господарства Радуга, с.Мілуватка Сватівського району Луганської області

про стягнення 1 047 509 грн 44 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю №2016/15 від 28.01.2016;

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 25.05.2016;

ОСОБА_3 представник за довіреністю №28 від 25.05.2016;

ОСОБА_4 керівник згідно витягу з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Радуга про стягнення заборгованості за договором поставки №CVS62252 від 07.03.2014 в сумі 750621 грн 44 коп., 3% річних у сумі 18191 грн 38 коп., пені в сумі 88146 грн 44 коп., штрафу в сумі 165902 грн 05 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.05.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 07.06.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2016 розгляд справи відкладений на 22.06.2016.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог б/н від 17.06.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 18191 грн 38 коп. до 20358 грн 55 коп., пені з 88146 грн 44 коп. до 96515 грн 02 коп., штрафу з 165902 грн 05 коп. до 180002 грн 05 коп. Всього просив стягнути 1 047 497 грн 06 коп., з яких 750621 грн 44 коп. заборгованості, 20358 грн 55 коп. 3% річних, 96515 грн 02 коп. пені, 180002 грн 05 коп. штрафу.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду і в подальшому справа розглядалась з її урахуванням.

Відповідач відзивом №52 від 17.06.2016 вимоги позову відхилив, зазначивши, що перший платіж згідно видаткової накладної СФГ Радуга здійснило 10.12.2014 згідно реквізитів, зазначених в договорі поставки, до цього часу відповідач не здійснював платежі, оскільки очікував рахунки-фактури відповідно до п.3.4.3.1 договору; що починаючи з 10.12.2014 по 31.03.2016 було здійснено часткові оплати на суму 372894 грн 62 коп.; що у травні 2016 року платіжними дорученнями №734 від 18.05.2016 та №747 від 26.05.2016 було погашено остаточну суму боргу в розмірі 55817 грн 06 коп.; що відповідач не отримував від позивача рахунків-фактур, а після 10.05.2016 отримав рахунки, в яких пропонувалось сплатити за 33,660 т селітри, 17,079 т нітроамофоски, 35,866 п.о. гібридного насіння соняшнику, тобто за товар, який відповідач не отримував і не може зарахувати згідно даних бухгалтерського обліку; що позивач протягом 6 місячного строку від дня, коли зобовязання відповідачем щодо несплати в терміни, визначені в специфікації, тобто до 10.10.2014 повинно було бути виконано, не користався своїм право застосувати до позивача штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, не предявивши протягом 6 місячного строку відповідної претензії, що є підставою для відмови у позову в цій частині; що термін сплати повної вартості товару визначений до 10.10.2014 на умовах оплати після поставки товару, що вказує на укладення кредитного договору, а не договору поставки; що у випадку коли покупець сплачує за простроченим рахунком коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку (остаточна оплата відбулася 26.05.2016), але позивач надсилав розрахунки коригування до накладних з номерами, які не співпадають з фактичними номерами видаткових накладних, починаючи з грудня 2014 року і нараховує пеню і штрафні санкції з моменту отримання товару покупцем, тобто з березня 2014 року; що посилання позивача на ч.2 ст.625 Цивільного кодекс України свідчить про те, що між сторонами склалися кредитні відносини; що с.Мілуватка Сватівського району відповідно до Переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; що п.1.1, 3.4, 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3 договору поставки є такими, що суперечать приписам ст.ст.638, 691 Цивільного кодексу України, постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 Про удосконалення порядку формування цін.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2016 була оголошена перерва до 05.07.2016.

Позивач письмовими поясненнями на відзив б/н від 05.07.2016 заперечення відповідача відхилив та зазначив, що факт отримання товару покупцем підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку видатковими накладними; що рахунки були виставлені відповідачеві шляхом направлення на його електронну адресу; що фактично виставлені в момент спливу строку на оплату товару рахунки та повторно виставлені рахунки перед зверненням позивача до суду є простроченими, а відтак постачальник в силу умов п.3.4.3.2 та п.3.4.3.3 має право на отримання заборгованості за поставлений товар саме за скоригованою ціною та вартістю; що посилання відповідача на те, що договір поставки є кредитним договором є помилковим та суперечить приписам діючого законодавства; що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин; що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції; що зазначені в рахунках від 10.05.2016 кількість товару та ціна здійснені з урахуванням часткових оплат покупцем товару постачальника з обовязковим посиланням на номер, дату договору та відповідні специфікації, а отже припущення відповідача на нібито укладення договору у спрощеній формі та отримання рахунків на неотриманий товар є безпідставним; що позивачем при розрахунку заборгованості та штрафних санкції за поставлений товар враховані всі оплати, здійснені відповідачем; що формування, встановлення та застосування ціни на підставі укладеного між сторонами договору відбулось виключно в національній грошовій одиниці України гривні., а тому посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України Про удосконалення порядку формування цін є необґрунтованим.

Відповідач відзивом на збільшений розмір позовних вимог б/н від 05.07.2016 зазначив, що в порушення п.4.2 договору, при передачі товару, згідно специфікацій №1, №2, №3 до договору поставки, був відсутній акт приймання-передачі, а у видаткових накладних відсутній підпис отримувача гібридного насіння; що в порушення п.2.2 договору поставки товару позивач не надав відповідачеві сертифікат якості посівного насіння; що при укладенні договору поставки було обумовлено з позивачем, що він не застосовуватиме доларовий еквівалент при розрахунках і був поставлений прочерк; що постачальник у односторонньому порядку порушив умови п.3.9 договору; що строк сплати рахунків-фактур від 10.05.2016 настає 11.05.2016, але вказані рахунки направлено позивачем з м.Києва лише 13.05.2016, тобто коли вони вже були недійсними; що позивач в порушення умов договору виставив відповідачу 10.05.2016 рахунки із зазначенням скоригованої ціни товару до моменту повної сплати відповідачем суми за поставлений товар відповідно до п.3.6 договору; що позивачем виставлені рахунки-фактури на сплату за неіснуючий товар, який відповідач не отримував; що відповідач не мав можливості виконати умови договору поставки, у звязку з проведенням на території Сватівського району антитерористичної операції.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.07.2016 була оголошена перерва до 12.07.2016.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог б/н від 12.07.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 20358 грн 55 коп. до 20370 грн 94 коп., зменшив в частині стягнення пені з 96515 грн 02 коп. до 96515 грн 01 коп. Всього просив стягнути 1 047 509 грн 44 коп., з яких 750621 грн 44 коп. заборгованості, 20370 грн 94 коп. 3% річних, 96515 грн 01 коп. пені, 180002 грн 05 коп. штрафу.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду і в подальшому справа розглядається з її урахуванням.

Додатковим запереченням на позов б/н від 12.07.2016 відповідач зазначив, що отримав від позивача товар на суму 428711 грн 68 коп., ціна якого була вказана у специфікаціях та видаткових накладних, та повністю його оплатив 20 платежами; що відповідач при оплаті товару не розділяв його оплату по конкретній специфікації або накладній, сплачуючи по мірі наявності коштів; що позивач не надавав відповідачеві жодного рахунку-фактури або інших документів, що корегували вартість товару; що позивач не скористався своїм правом на коригування остаточної ціни товару, не надав відповідачеві жодних документів або рахунків та відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату будь-якої іншої суми ніж суми, вказаної у специфікаціях та видаткових накладних; що коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами спірного договору не передбачено та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову; що позивач має право вимагати оплати за поставлений товар за договором за ціною, скоригованою на підставі рахунків-фактур від 09.10.2014 і не має права вимагати оплати товару на підставі рахунків-фактур, виставлених 10.05.2016; що позивач не надавав відповідачу жодних рахунків-фактур на оплату товару, отже строк оплати скорегованої вартості товару на не настав, а тому відсутні підстави для стягнення пеня, штрафу, 3% річних; що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Також відповідач зазначив, що проведення на території, де знаходиться відповідач, антитерористичної операції є підставою для зменшення, у випадку задоволення позову, стягуваних з нього штрафних санкцій та 3% річних.

Письмовими поясненнями б/н від 12.07.2016 відповідач зазначив, що платіжними дорученнями №734 від 18.05.2016 оплатив 10000 грн 00 коп. (відповідач отримав позовну заяву 26.05.2016) і №747 від 26.05.2016 45817 грн 08 коп. були проведені остаточні проплати поставленого позивачем товару на загальну суму 428711 грн 00 коп.; що актом звірки взаємних розрахунків від 31.05.2016 позивач підтвердив оплату всієї суми поставленого товару згідно видаткових накладних, в т.ч. оплату 20.02.2016 50000 грн 00 коп. за аміачну селітру і це була проплата поставленого товару, а не фіналізація.

У судовому засіданні 12.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством Радуга (покупець, відповідач) 07.03.2014 був укладений договір поставки №CVS62252 (далі договір), в порядку і на умовах якого постачальник зобовязався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві замінити вид товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови покупця від заміни виду товару, поставка якого неможлива, вважається що зобовязання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

Згідно з п.3.1 договору ціна товару визначається у специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п.3.4 цього договору.

Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, а у випадках, коли умовами поставки передбачена доставка за рахунок постачальника також вартість перевезення товару до узгодженого сторонами місця (п.3.2).

Відповідно до п.3.4 договору порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобовязання покупця визначається у відповідній специфікації. Сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації (п.3.4.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4.3.4 коригування ціни товару здійснюється за наступними формулами: остаточна ціна товару=К1*((базова ціна товару/К2-ОЧ1/К3/К-ть-ОЧ2/К4/К-ть...-ОЧn/Kn/К-ть)-ОЧ1/К3/К-ть*Зм*М-ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...- ОЧn/Kn/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К-ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧn/K-ть, де

- Базова ціна товару=ціна товару, вказана в специфікації;

- К1=курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку;

- К2=курс банку долару США на дату підписання специфікації;

- К3, К4... Kn=курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення часткової оплати;

- Зм коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації;

- М кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації;

- ОЧ1, ОЧ2... ОЧn=часткова оплата суми специфікації;

- К-ть=Кількість товару, вказана в специфікації (п.3.4.3.4.3 договору).

Згідно з п.3.4.3.4.4 у випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою: Остаточна ціна товару=К1*(Базова ціна товару/К2-ОЧ1/К3/К-ть-ОЧ2/К4/К-ть...-ОЧn/Кn/К-ть)-ОЧ1/К3/К-ть*Зм*М-ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...-ОЧn/Кn/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К-ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧn/К-ть, де

- базова ціна товару=ціна товару, вказана в специфікації;

- К1=курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку;

- К2=курс банку долару США на дату підписання специфікації;

- К3, К4... Кn=курс банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника;

- Зм коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації;

- М кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації;

- ОЧ1, ОЧ2... ОЧn=часткова оплата суми специфікації;

- К-ть=Кількість товару, вказана в специфікації.

В п.3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Відповідно до п.3.6 договору при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар.

Згідно з п.4.1 договору поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у відповідній специфікації. Якщо умовами специфікації зазначено обовязковість видачі на користь постачальника банківської гарантії оплати товару, на додаток до інших умов договору, здійснюється лише після отримання постачальником банківської гарантії від банку гаранта покупця згідно п.4.10 цього договору.

Умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі (п.4.2 договору).

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Відповідно до п.7.1 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

07.03.2014 між сторонами була підписана специфікація №1/62252, 62253, в якій сторони обумовили найменування товару, який поставляється, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість 279000 грн 00 коп., базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ Радуга, строк поставки товару 31.03.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування п.3.4.3 договору, додаткові умови у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленому рахунку.

На виконання умов договору та специфікації №1/62252, 62253 до нього позивач поставив відповідачеві товар нітроамофоску NPK 16:16:16 в мішках по 50 кг та селітру аміачну N=34,4% в мішках по 50 кг, в кількості 40 та 20 тон відповідно на суму 279000 грн 00 коп. з ПДВ.

12.03.2014 між сторонами була підписана специфікація №2/62483, в якій сторони обумовили найменування товару, за яким здійснюється поставка товару, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість 78600 грн 00 коп., базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ Радуга, строк поставки товару 31.03.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування п.3.4.3 договору, додаткові умови у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленому рахунку.

На виконання умов договору та специфікації №2/62483 до нього позивач поставив відповідачеві товар - селітру аміачну N=34,4% в мішках по 50 кг, в кількості 20 тон на суму 78600 грн 00 коп. з ПДВ.

14.03.2014 між сторонами була підписана специфікація №3/62717, в якій сторони обумовили найменування товару, за яким здійснюється поставка товару, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість 71111 грн 68 коп., базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ Радуга, строк поставки товару 20.04.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування п.3.4.3 договору, додаткові умови у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленому рахунку.

На виконання умов договору та специфікації №3/62717 до нього позивач поставив відповідачеві товар гібридне насіння соняшнику LG5550 в кількості 38 тон на загальну суму 71111 грн 68 коп. з ПДВ.

Позивачем на підставі п.3.4.3.3 договору у звязку із зміною курсу долара США більше ніж на 1% в порівнянні з курсом на дату підписання відповідної специфікації було проведено коригування вартості товару станом на 10.10.2014, про що свідчать рахунки-фактури №62252/2444 від 09.10.2014, №62253/2446 від 09.10.2014, №62252/2447 від 09.10.2014, №62252/2448 від 09.10.2014 та що вбачається з розрахунків, наданих позивачем (а.с.78, 80, 81 т.1).

10.05.2016 позивачем було здійснено коригування вартості товару на підставі п.3.4.3.3 договору та виставлено відповідачеві відповідні рахунки-фактури №62252/655, №62252/657, №62252/658, №62253/656 від 10.05.2016, які відповідач не оплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №CVS62252 від 07.03.2014 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В специфікаціях №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 сторони передбачили термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними №32173/460539 від 25.03.2014, №32038/460332 від 21.03.2014, №32034/460327 від 20.03.2014, №31911/460172 від 17.03.2014, №32837/461318 від 14.04.2014, №32838/461319 від 14.04.2014 та останнім не оспорюється.

Відносно доводів відповідача про відсутність у видаткових накладних підпису отримувача гібридного насіння та ненадання сертифікату якості посівного насіння суд зазначає наступне.

Поставка гібридного насіння соняшнику LG5550 в межах договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 здійснювалась на умовах, обумовлених в специфікації №3/62717 від 14.03.2014. Передача насіння позивачем відповідачеві відбувалась за видатковими накладними №32837/461318 (а.с.48) та №32838/461319 від 14.04.2014 (а.с.49 т.1), в зазначених видаткових накладних вказано, що від Селянського (фермерського) господарства Радуга насіння отримане ОСОБА_5В, мається його підпис, який скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до п.2.2 договору поставки якість товару, що постачається, має відповідати вимогам державних стандартів чи технічних умов (для насіння зернових, олійних, технічних культур ДСТУ 2240-93, для насіння соняшнику ДСТУ 6068:2008). Насіння, що постачається за цим договором, не призначене для вживання в їжу чи як корм для тварин.

Таким чином, вказаним пунктом договору не вимагається надання постачальником покупцю сертифікату якості посівного насіння. Крім того, відповідно до п.2.3 договору товар, що постачається, відповідає показникам якості, визначеним в п.2.2 цього договору, на момент поставки. Постачальник не несе відповідальності за якість товару після його поставки, оскільки його наступне зберігання та використання покупцем знаходиться поза контролем постачальника. Насіння соняшника за видатковими накладними №32837/461318 та №32838/461319 від 14.04.2014 було отримано відповідачем без зауважень щодо якості або кількості.

З огляду на викладене доводи відповідача в зазначеній частині суд вважає необґрунтованими.

Відносно доводів відповідача про те, що в порушення умов п.4.2 договору між сторонами не складались акти приймання-передачі продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.2 договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно з п.4.4 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно п.4.5 договору. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в

структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів

підприємства.

Частиною 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських

операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування

оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Абзацом 3 п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що дійсно умовами договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 сторони передбачили необхідність складання актів приймання-передачі, але відповідно до приписів законодавства первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції і якого в даному випадку достатньо для його підтвердження поставки товару відповідачеві, є видаткові накладні №32173/460539 від 25.03.2014, №32038/460332 від 21.03.2014, №32034/460327 від 20.03.2014, №31911/460172 від 17.03.2014, №32837/461318 від 14.04.2014, №32838/461319 від 14.04.2014, які оформлені належним чином у відповідності до приписів діючого законодавства, зокрема, відповідають ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15.

З огляду на викладене доводи відповідача в зазначеній частині є необґрунтованими.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений специфікаціями строк, тобто до 10.10.2014, оплату не здійснив, що стало підставою для проведення позивачем коригування ціни товару станом на 10.10.2014.

Відповідно до п.3.4.3.3 договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Суд зауважує, що сторони в зазначеному пункті договору передбачили обовязковість проведення коригування.

Сторони в цьому пункті договору домовились про можливість зміни остаточної ціни і вартості товару в залежності від коливань курсу долара США. Крім того, сторони обумовили два моменти для здійснення коригування: на момент виставлення рахунку-фактури та дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Договір поставки, укладений між сторонами, та підписані специфікації містять умови щодо строку та порядку оплати поставленого товари, суми платежів, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання свого зобовязання з оплати поставленого позивачем товару відповідачем самостійно без додаткового виставлення рахунків.

Так, в специфікаціях №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 сторони визначили термін повної сплати покупцем товару до 10.10.2014, тобто відповідачу було відомо про граничний строк оплати отриманого товару, він мав можливість самостійно провести коригування остаточної ціни товару на момент настання строку оплати (оскільки середній курс долара США до гривні був визначений сторонами в специфікаціях до договору, формула для здійснення коригування вказана в договорі, середній курс долара США до гривні відповідач міг дізнатися шляхом звернення до банку з відповідним запитом) або звернутися до позивача для надання відповідного розрахунку коригування.

В свою чергу, ненадання рахунків-фактур не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку з оплати поставленого товару.

Суд зауважує, що позивачем документально не підтверджено факт виставлення відповідачеві рахунків-фактур від 10.10.2014, але враховує те, що умовами специфікацій чітко визначено остаточний термін сплати повної вартості товару 10.10.2014, а тому вважає, що невиставлення і ненадіслання відповідачеві рахунків-фактур в даному випадку не впливає на обовязок відповідача оплати товар після 10.10.2014 з урахуванням коригування, яке має бути здійснене на цю дату.

Відносно доводів відповідача про те, що п.п.1.1, 3.4, 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3 договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 є такими, що суперечать приписам ст.ст.638, 691 Цивільного кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №1998 від 18.12.1998 Про удосконалення порядку формування цін суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.1 договору в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобовязався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору.

Відповідно до п.3.4 договору порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобовязання покупця визначається у відповідній специфікації.

Підпункти 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3 п.3.4 договору передбачають наступні порядки розрахунків: повну попередню оплату, без застосування базової ціни товару, повну попередню оплату із застосуванням базової ціни товару, часткову (повну) оплату після поставки товару із застосуванням базової ціни товару.

В п.3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Постановою Кабінету Міністрів України №1998 від 18.12.1998 Про удосконалення порядку формування цін передбачено, що питання формування, встановлення та застосування субєктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

В специфікаціях №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 12.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 до договору поставки сторони визначили ціну товару у національній валюті України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п.3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Таким чином, підписавши договір поставки №CVS62252 від 07.03.2014 сторони погодили і зобовязались виконувати вказаний договір на умовах, вказаних у ньому, зокрема, і щодо можливості корегування ціни товару позивачем.

Діюче законодавство встановлює заборону лише на визначення ціни товару в валюті, відмінній від української, однак не містить жодних заборон щодо можливості коригування визначеної в гривні ціни товару з урахуванням зміни курсу долару США з одночасним відтермінуванням у часі оплати товару.

З огляду на викладене, доводи відповідача в зазначеній частині є необґрунтованими.

Суд вважає, що коригування ціни товару позивачем станом на 10.10.2014 відбулось у відповідності до умов вказаного пункту договору поставки та специфікацій №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014, оскільки вказаними специфікаціями було чітко визначено термін сплати повної вартості товару 10.10.2014, якого відповідач не дотримався. В специфікаціях сторонами було визначено середній курс долара США до гривні, з яким погодився відповідач, підписавши специфікації. Крім того, суд приходить до висновку про те, що коригування в даному випадку є обовязковим для сторін, оскільки воно передбачене умовами п.3.4.3.3 договору та спрямоване на захист майнових прав позивача, повязаних з тим, що підписання специфікацій і фактична поставка товару відбулись у березні-квітні 2014 року, а строк оплати був відтермінований до жовтня 2010 року.

Враховуючи викладене, у звязку із несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого товару, станом на 10.10.2014 була скоригована остаточна ціна товару, що узгоджується з умовами договору поставки, яка склала за специфікацією №1/62252, 62253 від 07.03.2014 397912 грн 99 коп., №2/62483 від 07.03.2014 -109448 грн 39 коп. та №3/62717 від 14.03.2014 92645 грн 50 коп., а всього 600006 грн 88 коп.

Судом у відповідності до умов договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014, враховуючи курс долара США визначений сторонами у специфікаціях №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 та на підставі довідок ПАТ Креді ОСОБА_6 відносно середнього курсу долара США станом на 10.10.2014, було перевірено здійснений позивачем розрахунок скоригованої вартості поставленого товару за кожною специфікацією (т.1 а.с.78, 80, 81 ) та встановлено, що він є правильним, зробленим у відповідності до умов договору поставки №CVS61101 від 17.02.2014 та специфікації до нього №1/62252, 62253 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014.

Оплати за поставлений товар були здійснені відповідачем частково, що підтверджується відповідними кредитовими повідомленнями та платіжними дорученнями. Так, оплати відповідачем проведено 10.12.2014 на суму 9917 грн 00 коп., 16.01.2015 на суму 50000 грн 00 коп., 20.02.2015 на суму 50000 грн 00 коп., 16.04.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 23.04.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 21.05.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 03.07.2015 на суму 5000 грн 00 коп., 05.08.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 25.08.2015 на суму 5000 грн 00 коп., 21.09.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 12.10.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 26.10.2015 на суму 10000 грн 00 коп., 23.11.2015 на суму 30000 грн 00 коп., 23.12.2015 на суму 30000 грн 00 коп., 29.12.2015 на суму 30000 грн 00 коп., 27.01.2016 на суму 30000 грн 00 коп., 29.02.2016 на суму 30000 грн 00 коп., 31.03.2016 на суму 32977 грн 62 коп., всього до 10.05.2016 - на суму 372894 грн 62 коп.

Віднесення позивачем здійснених відповідачем часткових оплат останнім не оспорюється, що судом приймається до уваги.

В подальшому позивачем було здійснено коригування та виставлено відповідачеві рахунки-фактури №62252/655, №62253/656, №62252/657, №62252/658 від 10.05.2016 на загальну суму 750621 грн 44 коп. В зазначених рахунках передбачено, що вони дійсні до оплати до 11.05.2016.

На момент проведення коригування станом на 10.05.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар з урахування коригування від 10.10.2014 складала 227112 грн 26 коп.

Проаналізувавши умови договору та специфікацій щодо коригування, суд приходить до висновку, що коригування виступає способом захисту майнового права позивача, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат, повязаних з коливанням курсу долару по відношенню до гривні. При цьому визначальним в даному випадку є факт своєчасної повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

Відповідно до п.3.4 договору порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобовязання покупця визначається у відповідній специфікації.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або датифактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації (п.3.4.3.3 договору).

В п.3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

В графі Додаткові умови специфікацій сторони передбачили, що у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку.

Зі змісту наведених положень договору вбачається, що право позивача отримати оплату за повну вартість поставлених відповідачеві товарів (з застосуванням коригування) ставиться у залежність від виконання покупцем свого обовязку оплатити отримані товари в повному обсязі.

Водночас, відповідачем обовязок з повної оплати отриманих товарів за ціною з урахуванням коригування від 10.10.2014 тривалий час не виконувався. Станом на 10.05.2016 залишок заборгованості складав 227112 грн 26 коп. і не було відомо коли він буде остаточно погашений та чи буде погашений взагалі.

Таким чином, право постачальника на проведення коригування на момент повної оплати не могло бути реалізоване внаслідок порушення обовязку покупця з такої оплати.

Суд зауважує, що відповідач, не виконуючи обовязок з повної оплати товарів та позбавляючи позивача можливості провести остаточне коригування, фактично користувався його грошовими коштами досить тривалий час, що, на думку суду, є порушенням балансу майнових інтересів сторін та поклало надмірний тягар на позивача.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обовязку з відшкодування збитків.

Застосовуючи викладене до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, суд констатує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору - невиконання покупцем свого обовязку щодо повної оплати отриманого товару (протиправна поведінка) позивач був позбавлений можливості отримати повну оплату за товар та провести остаточне коригування (збитки у формі упущеної вигоди). При цьому останнє перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому звязку з порушенням відповідачем умов договору. Бездіяльність покупця щодо сплати повної вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей є винною в силу положень ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання.

Таким чином, судом встановлена наявність всіх елементів юридичного складу, необхідного для відшкодування позивачеві відповідачем збитків, завданих порушенням договірного обовязку з оплати за отриманий товар.

Здійснене позивачем 10.05.2016 коригування суд розглядає як вчинення дій, направлених на відшкодування завданих відповідачем збитків у вигляді неотриманих грошових коштів, тобто обґрунтований у даному випадку ефективний спосіб захисту, який не суперечить умовам договору та передбачений приписами діючого законодавства.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що коригування за простроченим рахунком повинно здійснюватись одноразово на момент повної оплати за товар та що коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами договору не передбачено, господарським судом відхиляються.

Відносно доводів відповідача про те, що рахунки-фактури №62252/655, №62252/657, №62252/658, №62253/656 від 10.05.2016, які були отримані ним після 10.05.2016, не відносяться до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014, а зазначення у них предмету, ціни та строку їх дії свідчить про укладення нового договору у спрощеній формі, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття.

Статтею 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Господарський суд зазначає, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується жодна господарська операція, але є пропозицією оплати за товар (роботи, послуги).

В рахунках-фактурах, виставлених позивачем відповідачеві, №62252/655, №62252/657, №62252/658, №62253/656 від 10.05.2016 є посилання на контракт №CVS62252 від 07.03.2014 та вказано, що вони дійсні до оплати до 11.05.2016.

Таким чином, вказані рахунки-фактури свідчать про проведення позивачем коригування, а не про здійснення нової поставки.

З огляду на викладене, вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Судом на підставі довідок ПАТ Креді ОСОБА_6 відносно курсу долара США (т.1 а.с.57-76) у відповідності до умов договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 (п.3.4.3.4.4 договору), специфікацій до нього №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 та з урахуванням здійснених відповідачем оплат, було перевірено здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості з урахуванням коригувань станом на 10.05.2016 (т.1 а.с.121) та встановлено, що він правильним, зробленим у відповідності до умов договору поставки №CVS61101 від 17.02.2014 та специфікації до нього №1/62252, 62253 від 07.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014. Таким чином, розмір заборгованості станом на 10.05.2016 з урахуванням проведеного позивачем коригування за специфікаціями №1/62252, 62253 від 07.03.2014 складає 380717 грн 38 коп., №2/62483 від 07.03.2014 201814 грн 40 коп., №3/62717 від 14.03.2014 168089 грн 66 коп.

Відносно доводів відповідача щодо неможливості належного виконання зобовязань по договору у звязку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області Сватівського району село Мілуватка і знаходженням вказаного населеного пункту в Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 суд зазначає наступне.

За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За приписами ст.141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за договором поставки №CVS62252 від 07.03.2014, з огляду на що вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Відповідач платіжним дорученням №734 від 18.05.2016 перерахував відповідачеві в рахунок погашення заборгованості за договором поставки грошові кошти в сумі 10000 грн 00 коп.

Відповідно до абзацу 3 пп.4.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції припинення провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що відповідачем заборгованість в сумі 10000 грн 00 коп. була сплачена 18.05.2016, тобто до моменту звернення позивача з даним позовом до суду 23.05.2016, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду (23.05.2016), перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл за платіжним дорученням №747 від 26.05.2016 грошові кошти в сумі 45817 грн 06 коп. (т.2 а.с.45).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 45817 грн 06 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №CVS62252 від 07.03.2014 та специфікацій до нього №1/62252, 62253 від 07.03.2014, №2/62483 від 12.03.2014 та №3/62717 від 14.03.2014 частково в сумі 694804 грн 34 коп.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу господарський суд бере до уваги, що позивачем зроблений їх розрахунок з урахуванням скоригованої суми заборгованості на дату виставлення рахунку-фактури, тобто станом на 10.10.2014, та з урахуванням оплат, здійснених відповідачем.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 11.10.2014-10.04.2015 в сумі 95515 грн 01 коп. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п.6.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом за допомогою програми Законодавство було перевірено розрахунок пені за період з 11.10.2014-10.04.2015 в сумі 96515 грн 01 коп., наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, оскільки при її розрахунку позивачем день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування. Також позивачем невірно визначено початок періоду прострочення за специфікаціями №2/62483 від 12.03.2014, №3/62717 від 14.03.2014 з 11.10.2014, в той час як з урахуванням терміну сплати товару, визначеному в зазначених специфікаціях (до 10.10.2014) до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014, він є з 10.10.2014, але суд приймає до уваги період, вказаний позивачем. Водночас господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми Законодавство:

№ специфікаціїСтрок оплатиСума заборгованості в грнЧасткова оплата, грнПеріод нарахування Кількість днів простроченняСума пені, грн1/62252, 62253 від 07.07.201410.10.2014397912,99 11.10.2014-09.12.20146017235,63 387995,999917,00 - 10.12.201410.12.2014-15.01.20153711012,71 337995,9950000,00-16.01.201516.01.2015-19.02.20153510501,03 287995,9950000,00 - 20.02.201520.02.2015-10.04.20155021682,552/62483 від 12.03.2014До 10.10.2014109448,39 11.10.2014-10.04.201518219487,813/62717 від 14.03.2014До 10.10.201492645,50 11.10.2014-10.04.201518216495,97 96415,70

Відносно доводів відповідача, що укладений між сторонами договір №CVS62252 від 07.03.2014 є кредитним договором, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, однією із сторін кредитного договору має бути банк або інша фінансова установа.

В свою чергу, сторонами по договору №CVS62252 від 07.03.2014 є Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (постачальник) та Селянське (фермерське) господарство Радуга (покупець). Аналіз умов договору та відносини сторін щодо фактичної передачі позивачем відповідачеві товару згідно видаткових накладних свідчать про виникнення між сторонами відносин саме з поставки товару, а тому вищевказані доводи відповідача є необґрунтованими.

Посилання відповідача на приписи Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями суд вважає необгрунтованими, оскільки приписи вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини сторін за договором поставки №CVS62252 від 07.03.2014.

Відносно доводів відповідача про те, що відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України та посилання на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 суд зазначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобовязань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Правова позиція з вказаного питання викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №3-88гс11, від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вказані доводи відповідача та посилання на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 необґрунтованими.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 11.10.2014-10.04.2015 в сумі 96515 грн 01 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 96415 грн 70 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30% у сумі 180002 грн 05 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю в сумі 180002 грн 05 коп., враховуючи принцип диспозитивності судового процесу та розмір заявленого до стягнення штрафу, оскільки на 31 календарний день прострочення платежу (09.11.2014) за поставкою за специфікаціями №1/62252, 62253 від 07.07.2014, №2/62483 від 12.03.2014, №3/62717 від 14.03.2014 до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 скоригована сума заборгованості складала 600006 грн 88 коп. у відповідності до коригування, проведеного позивачем 10.10.2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.10.2014 по 10.05.2016 в сумі 20370 грн 94 коп. підлягає задоволенню повністю в межах заявлених позовних вимог, але суд вважає розрахунок позивача необґрунтованим, оскільки при їх розрахунку позивачем день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування. Також позивачем невірно визначено початок періоду прострочення за специфікаціями №2/62483 від 12.03.2014, №3/62717 від 14.03.2014 з 11.10.2014, в той час як з урахуванням терміну сплати товару, визначеному в зазначених специфікаціях (до 10.10.2014) до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014, він є з 10.10.2014, але суд приймає до уваги період, вказаний позивачем. Водночас господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство:

№ та дата специфікаціїСума боргу, грн.Часткова оплата, грнПеріод нарахування Кількість днів простроченняРозмір річних, %Сума річних, грн.1/62252, 62253 від 07.07.2014397912,99 11.10.2014-09.12.20146031962,31 387995,999917,00 - 10.12.201410.12.2014-15.01.20153731179,93 337995,9950000,00-16.01.201516.01.2015-19.02.2015353972,32 287995,9950000,00 - 20.02.201520.02.2015-15.04.20155531301,90 277995,9910000,00-16.04.201516.04.2015-02.07.20157831782,22 272995,995000,00-03.07.201503.07.2015-04.08.2015333740,45 262995,9910000,00-05.08.201505.08.2015-24.08.2015203432,32 257995,995000,00-25.08.201525.08.2015-20.09.2015273572,54 247995,9910000,00-21.09.201521.09.2015-11.10.2015213428,05 237995,9910000,00-12.10.201512.10.2012-25.10.2015143273,86 227995,9910000,00-26.10.201526.10.2015-22.11.2015283524,70 197995,9930000,00-23.11.201523.11.2015-22.12.2015303488,21 167995,9930000,00-23.12.201523.12.2015-28.12.20156382,85 137995,9930000,00-29.12.201529.12.2015-26.01.2016293328,12 107995,9930000,00-27.01.201627.01.2016-28.02.2016333292,12 77995,9930000,00-29.02.201629.02.2016-30.03.2016313198,19 44998,3732997,62-31.03.201631.03.2016-10.05.2016413151,222/62483 від 12.03.2014109448,39 11.10.2014-22.04.201519431745,18 99448,3910000,00-23.04.201523.04.2015-10.05.201638433135,833/62717 від 14.03.201492645,50 11.10.2014-20.05.201522231690,46 82645,5010000,00-21.05.201521.05.2015-10.05.201635532409,01 Всього:20691,79

Відносно доводів відповідача про те, що оплата за договором здійснюється відповідно до рахунків-фактур та у строк, який в них зазначений, але позивач їх не надав, а тому немає підстав для стягнення 3% річних та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В специфікаціях №1/62252, 62253 від 07.07.2014, №2/62483 від 12.03.2014, №3/62717 від 14.03.2014 до договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 сторони передбачили термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014. Суд зауважує, що ні умовами договору поставки, ні умовами специфікацій не передбачено обовязку позивача виставити відповідачеві рахунок на оплату, а передбачений саме обовязок відповідача оплати товар в строк до 10.10.2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 1.8 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обовязковим.

Враховуюче викладене, доводи відповідача в зазначеній частині суд вважає необгрунтованими.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Відносно посилань відповідача на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пп.3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причин неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в порушення вказаних приписів законодавства документально не підтверджено в даному випадку винятковості обставин для зменшення розміру штрафу та пені, який заявлений до стягнення позивачем, не надано документального підтвердження фінансового стану відповідача на момент розгляду справи, документально не підтверджено розміру збитків, заподіяних внаслідок проведення антитерористичної операції, зокрема, вибухами, що мали місце у жовтні 2015 року у м.Сватове Луганської області.

Таким чином, посилання відповідача на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій суд вважає необґрунтованими та не вбачає наявних, документально підтверджених і обґрунтованих підстав для їх зменшення.

Відповідно до п.4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, право зменшувати розмір заявлених до стягнення 3% річних, приписами ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду не надано.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за платіжними дорученнями №17304 від 16.05.2016 у розмірі 15342 грн 92 коп., у звязку із збільшенням розміру позовних вимог (заява про збільшення б/н від 17.06.2016) позивачем доплачено судовий збір за квитанцією №49 від 17.06.2016 в сумі 369 грн 54 коп., в подальшому позивачем було збільшено розмір позовних вимог (заява про збільшення б/н від 11.07.2016) та сплачено за квитанцією №28 від 08.07.2016 судовий збір в сумі 00 грн 20 коп. Всього було сплачено судовий збір в сумі 15712 грн 66 коп., в той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог з урахуванням заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог (1 047 509 грн 44 коп.), повинно було бути сплачено судовий збір у розмірі 15712 грн 64 коп. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 00 грн 02 коп.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що оскільки провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 45817 грн 06 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, на даний час існує необхідність повернення позивачеві судового збору в розмірі 687 грн 26 коп.

Таким чином, наразі існує необхідність повернення Товариству з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл судового збору в сумі 687 грн 28 коп., який у відповідності до приписів Закону України Про судовий збір може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір в сумі 15025 грн 16 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл до Селянського (фермерського) господарства Радуга задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Радуга, вул.Кударя, б.72, с.Мілуватка Сватівського району Луганської області, ідентифікаційний код 20162271, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл, вул.Мечнікова, б.3, м.Київ, ідентифікаційний код 37120663, заборгованість за поставлений товар у сумі 694804 грн 38 коп., 3% річних у сумі 20370 грн 94 коп., пеню в сумі 96415 грн 70 коп., штраф у сумі 180002 грн 05 коп., судовий збір у сумі 14873 грн 90 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 45817 грн 06 коп. припинити.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2016.

Суддя С.В. Смола