Рішення № 58985051, 11.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа № 911/987/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 894 від 12.08.2015 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бориспільміськбуд, с. Чайки, Києво-Святошинський район

про стягнення 17 547, 02 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Бориспільміськбуд про стягнення 17 547, 02 грн виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 27.01.2015 р. о 17 годині 12 хвилин по бульвару Дружби Народів в м. Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2, майнові інтереси якої, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно з договором серії АЕ № 003074 від 29.08.2014 р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_2 та ПРАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна, та транспортного засобу - автомобіля „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ТОВ „Бориспільміськбуд і перебував під керуванням його працівника - фізичної особи ОСОБА_3 під час виконання ним трудових обовязків, і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. порушено провадження у справі № 911/987/16 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна до ТОВ „Бориспільміськбуд про стягнення 17 547, 02 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.04.2016 р.

12.04.2016 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов лист б/н від 08.04.2016 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

13.04.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.04.2016 р.

27.04.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.05.2016 р.

11.05.2016 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2015 р. о 17 годині 12 хвилин по бульвару Дружби Народів в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2, та транспортного засобу - автомобіля „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ТОВ „Бориспільміськбуд і перебував під керуванням його працівника - фізичної особи ОСОБА_3

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 269450, наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності ТОВ „Бориспільміськбуд на транспортний засіб - автомобіль „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 728301, наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ТОВ „Бориспільміськбуд був під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, що працював у ТОВ „Бориспільміськбуд, під час виконання ним трудових обовязків, що підтверджується довідкою № 56998369 від 27.01.2015 р. ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, наявною у матеріалах справи.

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_2 внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Печерського районного суду міста Києва від 25.02.2015 р. у справі 757/3452/15-П та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичній особі ОСОБА_2, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, були застраховані згідно з серії АЕ № 003074 від 29.08.2014 р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_2 та ПРАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 27.01.2015 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3, склала 67 037, 02 грн, що підтверджується звітом № 539/15 про визначення вартості матеріального збитку від 27.01.2015 р., проведеним і складеним ТОВ „СОС Сервіс Україна, рахунком № СА-000001004 від 11.02.2015 р., калькуляцією № 001004 від 11.02.2015 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 27.01.2015 р. про настання страхового випадку, страхового акту № UA2015012700022/L01/01 від 16.02.2015 р., розрахунку страхового відшкодування від 16.02.2015 р., 17.02.2015 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_2 у розмірі 67 037, 02 грн (розмір франшизи згідно умов договору 0, 00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 30472 від 17.02.2015 р. на суму 67 037, 02 грн, наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність ТОВ „Бориспільміськбуд як власника, а фізичної особи ОСОБА_3 як користувача транспортного засобу автомобіля „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована згідно з полісом № АІ/1701357 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТОВ „Бориспільміськбуд і ПАТ „НАСК „Оранта. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн, франшиза 510, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 19.05.2015 р. по 18.05.2015 р.

У березні 2013 р. позивач звернувся до ПАТ „НАСК „Оранта із регресною вимогою № 292-03/15 від 19.03.2015 р., у якій він просив ПАТ „НАСК „Оранта сплатити у встановленому законодавством порядку страхове відшкодування в порядку регресу.

За період дії полісу та на його виконання 03.08.2015 р. ПАТ „НАСК „Оранта було виконано свій обовязок по сплаті виплаченого страхового відшкодування та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 49 490, 00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 03.08.2015 р., наявним у матеріалах справи.

У вересні 2015 р. р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 119467/24АК від 12.06.2012 р., у якій він просив відповідача сплатити 17 547, 02 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування, Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, шкоду транспортному засобу - автомобілю „KIA Sportage, реєстраційний номер AA 9908 ОВ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2, було завдано з вини працівника ТОВ „Бориспільміськбуд водія фізичної особи ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що у звязку із виплатою фізичній особі ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 67 037, 02 грн відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 67 037, 02 грн до ТОВ „Бориспільміськбуд, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, був і є його власністю, і дтп сталася з вини його працівника - водія фізичної особи ОСОБА_3 під час виконання останнім своїх трудових обовязків.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна до АТ „Українська пожежно-страхова компанія про стягнення 4 526, 80 грн.).

Таким чином, особами, відповідальними за завдану фізичній особі ОСОБА_2 шкоду у розмірі на суму 67 037, 02 грн, у даному випадку є ПАТ „НАСК „Оранта відповідно до положень Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АІ/1701357 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТОВ „Бориспільміськбуд і ПАТ „НАСК „Оранта, на суму 49 490, 00 грн. (50 000, 00 грн. страхова сума 510, 00 грн. франшиза), та відповідач відповідно до положень ст. ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ „НАСК „Оранта як страховиком, а саме на суму 17 547, 02 грн (67 037, 02 грн 49 490, 00 грн), оскільки транспортний засіб - автомобіль „MAN TGA 41360, реєстраційний номер НОМЕР_1, був і є його власністю, і дтп сталася з вини його працівника - водія фізичної особи ОСОБА_3 під час виконання останнім своїх трудових обовязків.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача суми виплаченого страхового відшкодування збитків у розмірі 17 547, 02 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бориспільміськбуд (ідентифікаційний код 34536374) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна (ідентифікаційний код 20782312) 17 547 (сімнадцять тисяч пятсот сорок сім) грн 02 (дві) коп. збитків та судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

08 червня 2016 р.