Рішення № 58985039, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016

Справа №910/7252/16

За позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Центр"

про стягнення 60 235, 73 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Центр" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60 235, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про постачання теплової енергії № 631 від 29.10.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2016 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

06.05.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату у зв’язку із перебуванням повноважного представника Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуенерго" у відпустці.

12.05.2016 судове засідання не відбулося у зв’язку із відрядженням судді Бондарчук В.В. до м. Чернігова для участі в робочій зустрічі розробників навчальних курсів для кандидатів на посаду судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 призначено судове засідання на 06.06.2016.

02.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, у якому просив суд відкласти розгляд даної справи через неможливість явки повноважного представника у зв’язку із перебуванням останнього у відрядженні.

Розгляд справи відкладався на 23.06.2016 згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 11.07.2016 за участю представників сторін, зокрема зобов’язано Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуенерго" надати суду обґрунтовані письмові пояснення з підтверджуючими документами щодо нарахування «початкового боргу на суму 25 214, 44 грн.», що вказано у розрахунку до позовної заяви.

05.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача на виконання вимог ухвали суд від 23.06.2016 надав рахунки-фактури по договору № 631 від 29.10.2003 про постачання теплової енергії ТОВ "Кредит Центр" за період з 01.07.2009 по 31.12.2012.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Центр" є: 02125, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2016, від 16.05.2016, від 06.06.2016 та від 23.06.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 20.04.2016, від 16.05.2016, від 06.06.2016 та від 23.06.2016 з відмітками: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2003 між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуенерго» (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Центр" (далі - споживач) укладено договір № 631 про постачання теплової енергії, умовами якого передбачено, що енергопостачальна організація зобов’язується постачати споживачеві теплову енергію до комп’ютерного залу, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 170 (згідно додатку № 1 до договору) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов’язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається «споживачу» в обсягах згідно з додатком до даного договору на такі потреби:

- опалення та вентиляція:

- гаряче водопостачання;

- технологічні потреби.

Згідно п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, при їх відсутності – розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3.4. договору).

Пунктом 6.3.5. договору передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно:

- з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі, але не пізніше 31-го числа розрахункового місяця;

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа наступного розрахункового місяця.

У випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов’язаннями, вимогами Правил користування теплоенергією в частині припинення подачі теплоенергії, а на суми, вказані в платіжних документах, нараховується пеня в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

Перераховані споживачем суми направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, далі платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість і т.д. Тільки після повного погашення суми попереднього боргу перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.

Даний договір укладається на термін до 31.12.2004, набуває чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 9.1. договору).

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору № 631 про постачання теплової енергії від 29.10.2003, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 631 про постачання теплової енергії від 29.10.2003, внаслідок чого станом на 01.01.2016 за відповідачем утворилась заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 60 235, 73 грн., що підтверджується рахунками - фактури у кількості 55 штук, які направлялись відповідачу (копії списків згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків у матеріалах справи).

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати використаної теплової енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 60 235, 73 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 631 про постачання теплової енергії від 29.10.2003, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактури у кількості 55 штук.

Однак, відповідач за використану теплову енергію у комп’ютерній залі, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 170 у повному обсязі не розрахувався.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до п. 6.3.5 договору, відповідач зобов’язаний був не пізніше 31-го числа розрахункового місяця здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 631 про постачання теплової енергії від 29.10.2003, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60 235, 73 грн. за період з 01.07.2009 по 31.12.2015.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Центр" (02125, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, ідентифікаційний код - 31954361) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуенерго" (76009, м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 59-А, ідентифікаційний код – 03346058, на р/р № 26038303015772 у АТ «Державний Ощадний банк України», МФО 336503) 60 235 (шістдесят тисяч двісті тридцять п’ять) грн. 73 коп. – заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.07.2016.

Суддя Бондарчук В.В.