Рішення № 58984925, 14.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/4146/16За позовом дочірнього підприємства "ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради", селище міського типу Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровськ

до відділу освіти Верхньодніпровської районої держадміністрації, місто Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором №22 від 11.01.2016р. про закупівлю теплової енергії для потреб опалення

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 27.05.16р., представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 01.06.16р.;

від відповідача: представник ОСОБА_3 - довіреність № 701/03 від 11.07.16р., представник ОСОБА_4 - довіреність № 561/01.

СУТЬ СПОРУ:

23.05.2016р. дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, смт.Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до відділу освіти Вехньодніпровської районної держадміністрації, м.Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1681343,62грн. основної заборгованості; 120082,17грн. пені; 9310,00грн. трьох відсотків річних; 68564,38грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 19.05.2016р. за вих.№б/н ухвалою суду від 24.05.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.06.2016р.

14.06.2016р. через канцелярію суду отримано заяву позивача за вих.№б/н від 14.06.2016р. про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 116405,06грн. пені за період з 16.03.2016р. по 29.05.2016р.; 8537,00грн. трьох відсотків річних за період з 16.03.2016р. по 12.06.2016р.; 66359,13грн. інфляційних втрат за період з 16.03.2016р. по 12.06.2016р.

Заява обґрунтована тим, що відповідачем 13.06.2016р. суму основного боргу погашено у повному обсязі.

Господарським судом заяву позивача прийнято до розгляду.

14.06.2016р. через канцелярію суду отримано заяву позивача за вих.№б/н від 14.06.2016р. про повернення судового збору у розмірі 25454,99грн.

Заява обґрунтована тим, що позивач зменшив розмір позовних вимог.

Господарським судом заяву позивача прийнято до розгляду.

Суд розгляд справи відкладав з 14.06.2016р. на 07.07.2016р.

Суд оголошував перерву з 07.07.2016р. до 12.07.2016р.;

12.07.2016р. через канцелярію суду отримано клопотання відповідача в якому просить суд зменшити на 50% розмір штрафних санкцій (пені) у сумі 116405,06грн.

Суд оголошував перерву з 12.07.2016р. до 14.07.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.07.2016р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представників відображеними в протоколі судового засідання від 12.07.2016р.

14.07.2016р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Повноважні представники відповідача в судовому засіданні просять зменшити суму пені, проти позову не заперечують.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 14.07.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2016р. між дочірнім підприємством "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - позивач, постачальник) та відділом освіти Вехньодніпровської районної держадміністрації (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №22 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води ("пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води", код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010-35.30.1.) по об'єктах споживача в 2016 році, а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 1013,94Гкал з моменту підписання договору (пункт 1.2 договору).

Теплова енергія постачається споживачем на такі потреби:

- опалення - в період опалювального періоду (пункт 1.3 договору).

Ціна цього договору становить 2367103,77грн. (два мільйони триста шістдесят сім тисяч сто три грн. 77 коп.), з урахуванням ПДВ (пункт 3.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.4 договору).

Постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених пунктами 1.2 договору (пункт 4.5 договору).

Постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки на сплату та акти надання послуг з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим (пункт 4.6 договору).

Обов'язок по отриманню рахунків покладається на споживача (пункт 4.7 договору).

Строк постави теплової енергії: поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені пунктами 1.2 договору, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року протягом опалювального періоду (пункт 5.1 договору).

Обов'язком споживача, як визначено підпунктом 6.1.1 та підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 договору є своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії та приймати і сплачувати поставлену теплову енергію на підставі актів надання послуг.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (пункт 10.1 договору).

На виконання укладеного між сторонами договору позивач в період з 01 січня 2016 року по березень 2016 року поставив, а споживач прийняв теплову енергію на загальну суму 1681343,62грн., що підтверджується підписаними представниками сторін актами виконаних робіт (наданих послуг), а саме:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №100 від 04.02.2016р. на суму 690694,77грн.;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №118 від 04.03.2015р. на суму 527226,26грн.;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №134 від 04.04.2015р. на суму 463422,62грн.;

Вартість спожитої теплової енергії відповідачем 13.06.2016р. сплачена у повному обсязі, однак не в обумовлені договором строки, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу, з урахуванням заяви за вих.№б/н від 14.06.2016р. про зменшення позовних вимог, 116405,06грн. пені за період з 16.03.2016р. по 29.05.2016р.; 8537,00грн. трьох відсотків річних за період з 16.03.2016р. по 12.06.2016р.; 66359,13грн. інфляційних втрат за період з 16.03.2016р. по 12.06.2016р.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист та повідомив наступне.

Сума основного боргу сплачена у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідач не визнає з наступних підстав.

Згідно Бюджетного кодексу України відповідач фінансується за рахунок коштів державної освітньої субвенції та коштів місцевого бюджету.

2016 року відповідачу надано лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на 2016 рік з помісячним розписом планових призначень освітньої субвенції в такому розмірі, що відповідач не мав змоги здійснити протягом перших чотирьох місяців своєчасну сплату за послуги надані позивачем.

В якості доказу обставин на які посилається відповідач суду надано витяг з помісячним розписом асигнувань загального фонду бюджетів з помісячного розпису спеціального фонду / з помісячного розпису повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів / надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів за 2016 рік; план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік.

Отже, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Позивач надав свої письмові пояснення по суті позовних вимог в яких повідомив наступне.

16.06.2016р. відповідачем позивачеві було надано копію зведеного кошторису на 2016 рік відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації.

При детальному вивченні кошторису вбачається, що оплата комунальних послуг, енергоносіїв, теплопостачання фінансується з державного бюджету та відповідно до статті 55 Бюджетного кодексу України є захищеною статтею видатків.

Сума фінансування відповідача на зазначені цілі становить 17950200,00грн.

Загальна сума договору, за яким виникли спірні господарські взаємовідносини становить 1681343,62грн.

За специфікою мети створення, єдиним видом господарської діяльності позивача є виробництво транспортування та постачання теплової енергії за тарифами, що регулюються відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

У відповідності до вимог нормативно-правових актів тариф позивача затверджується органами місцевого самоврядування, а саме Дніпропетровською обласною радою.

Позивач здійснює виробництво тепла, закуповуючи газ на умовах 100% попередньої оплати.

Позивач не має споживачів, що не є одержувачами бюджетних асигнувань на оплату за теплопостачання.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Господарський суд дійшов висновку, що основний борг у розмірі 1681343,62грн. відповідачем сплачено у повному обсязі, однак з порушенням строку визначеного укладеним між сторонами договором.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт (наданих послуг) (акт виконаних робіт (наданих послуг) №100 від 04.02.2016р. на суму 690694,77грн.; акт виконаних робіт (наданих послуг) №118 від 04.03.2015р. на суму 577226,26грн.; акт виконаних робіт (наданих послуг) №134 від 04.04.2015р. на суму 463422,62грн.), які підписані представниками сторін.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.6 договору, строк оплати послуг отриманих за актами виконаних робіт (наданих послуг) є таким, що настав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.7 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену пунктом 4.6 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період прострочення з 16.03.2016р. по 29.05.2016р. (за кожний період окремо) на загальну суму 116405,06грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним.

Господарський суд врахував клопотання відповідача в якому останній просить суд зменшити на 50% пеню і таку потребу обґрунтовує наступним.

Згідно Бюджетного кодексу України відповідач фінансується за рахунок державної освітньої субвенції та коштів місцевого бюджету.

2016 року відповідачу надано лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на 2016 рік з помісячним розписом планових призначень освітньої субвенції в такому розмірі, що відповідач не мав змоги здійснити протягом перших чотирьох місяців своєчасну сплату за послуги надані позивачем.

В якості доказу обставин на які посилається відповідач суду надано витяг з помісячним розписом асигнувань загального фонду бюджетів з помісячного розпису спеціального фонду / з помісячного розпису повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів / надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів за 2016 рік; план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік.

Відповідач також зазначив, що основний борг у розмірі 1681343,62грн. погашено.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд вважає справедливим зменшити розмір пені на пятдесят відсотків, який підлягає стягненню з відповідача враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, фінансується за рахунок державної освітньої субвенції та коштів місцевого бюджету.

Крім того сума основної заборгованості сплачено у повному обсязі, а саме у розмірі 1681343,62грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за загальний період прострочення з 16.03.2016р. по 29.05.2016р. (за кожний період окремо) на загальну суму 8537,00грн. та інфляційні втрати у розмірі 66359,13грн., які розраховані за загальний період прострочення з 16.03.2016р. по 29.05.2016р. (за кожний період окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 37079,66грн.

Заперечення відповідача висвітлені у відзиві на позов господарський суд визнав необґрунтованими з огляду на судову практику, а саме Постановою Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Письмові пояснення по суті позовних вимог надані позивачем господарським судом прийнято до уваги.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2430,20грн., з урахуванням того, що 84,69% позовних вимог позивача судом задоволено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір заява позивача за вих.№б/н від 14.06.2016р. про повернення судового збору у розмірі 25454,99грн. підлягає задоволенню частково, а саме поверненню підлягає судовий збір у розмірі 25454,98грн., у зв'язку з помилкою позивача при розрахунку розміру судового збору, який підлягає оплаті за зменшені позовні вимоги.

Керуючись п.1ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір, ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Верхньодніпровської районної держадміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Дніпровська, будинок 56; ідентифікаційний код 02142419) на користь дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка, вулиця Фрунзе, будинок 177А; ідентифікаційний код 20242337) 58202,53грн. (п'ятдесят вісім тисяч двісті дві грн. 53 коп.) пені; 8537,00грн. (вісім тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 00 коп.) трьох відсотків річних; 37079,66грн. (тридцять сім тисяч сімдесят дев'ять грн. 66 коп.) інфляційних втрат; 2430,20грн. (дві тисячі чотириста тридцять грн. 20 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Повернути дочірньому підприємству "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище міського типу Васильківка, вулиця Фрунзе, будинок 177А; ідентифікаційний код 20242337) з державного бюджету судовий збір у розмірі 25454,98грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 98 коп.), сплата якого підтверджується платіжним дорученням №102 від 18.05.2016р.

Видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.07.2016 року

Суддя ОСОБА_5