Рішення № 58984898, 15.07.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2016 р.

Справа № 903/436/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Друк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал"

про стягнення 10 046,07грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 13.07.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Друк"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал"- про стягнення 8 141,70грн., в т.ч. 6 200,00грн.- боргу за отриману відповідачем по видатковій накладній №РН000003945 від 14.12.2015р. виготовлену позивачем друковану продукцію згідно договору підряду №93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р., 1 231,50грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виготовленої продукції за період з 15.12.2015р. по 03.06.2016р. згідно п. 7.3. договору, 350,60грн.-12% річних за період з 15.12.2015р. по 31.05.2016р. згідно п. 7.3. договору та 359,60грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2015р. по квітень 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті виготовленої йому друкованої продукції, у встановлені договором підряду підряду №93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р. строки.

Ухвалою суду від 21.06.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 05.07.2016р. на 11:30год.

29.06.2016р. поштою на адресу господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" вих.№151 від 24.06.2016р. (вх.№01-54/5736/16 від 29.06.2016р.), в якому представник позивача просить суд забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - господарський суд міста Києва, що знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в.

На обґрунтування клопотання представник позивача посилається на те, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції надасть можливість заощадити кошти та час.

Ухвалою суду від 29.06.2016р. у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" вих.№151 від 24.06.2016р. (вх.№01-54/5736/16 від 29.06.2016р.) про проведення судового засідання 05.07.2016р. о 11:30 год. в режимі відеоконференції відмовлено.

29.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла до суду заява вих.№153 від 24.06.2016р. (вх.№01-65/132/16 від 29.06.2016р.), в якій він у зв'язку зі сплатою відповідачем 17.06.2016р. суми основного боргу в розмірі 6 200,00грн. зменшив розмір позовних вимог та, збільшивши періоди нарахування пені, 12% річних та суми індексу інфляції, просив суд стягнути з відповідача 2 478,67грн.-пені за період з 15.12.2015р. по 16.06.2016р., 693,73грн.-12% річних за період з 15.12.2015р. по 16.06.2016р. та 906,80грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2015р. по травень 2016р. включно. Разом з тим, доказів направлення на адресу відповідача цієї заяви суду не надав, а тому дану заяву судом не може бути прийнято до розгляду.

Долучив до матеріалів справи виписку по рахунку за період з 10.02.2016р. по 17.06.2016р. про сплату відповідачем 6 200,00грн.

04.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло до суду клопотання вих.№154 від 01.07.2016р. (вх.№01-54/5847/16 від 04.07.2016р.), в якому він просив суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами та без участі його представника.

04.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду письмові пояснення вих.№85 від 04.07.2016р. (вх.№01-54/5942/16 від 04.07.2016р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що 17 червня 2016 року ТзОВ "Ремедікал" здійснив на користь ТзОВ "Новий Друк" оплату суми боргу в розмірі 6200грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15113. Після здійснення вищезгаданої оплати в ТзОВ "Ремедікал" відсутня основна заборгованість перед ТзОВ "Новий Друк", а, отже, відсутній предмет спору.

Звернув увагу на той факт, що заборгованість в повному обсязі була сплачена відповідачем 17 червня 2016 року, тобто, до порушення провадження у справі № 05/903/436/16, яке відбулося 21 червня 2016 року. Тобто, на дату подання позову до суду в ТзОВ "Ремедікал" була відсутня заборгованість перед ТзОВ "Новий Друк".

В зв'язку із наведеним вище, відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору в розмірі 1 378,00грн.

Зауважив, що відповідно до п.1.1. договору підряду № 93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р. замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними додатками, та передати її замовнику у власність.

Згідно п. 3.1. договору підряду № 93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р. умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками - фактурами. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник зобов'язується до моменту отримання продукції оплатити її на умовах 100% передплати. В разі не оплати замовником отриманої продукції на зазначених в даному пункті договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді) замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з дня отримання продукції. Таким чином, головним документом при визначенні строку платежу є додаткові угоди, що є невід'ємними додатками до договору підряду № 93.

Зазначив, що відповідачем не надано жодної додаткової угоди, що унеможливлює встановлення строку платежу, а, отже, і дати, з якої мають нараховуватися пеня, індекс інфляції, річні відсотки.

Позивачем нараховано пеню, 12% річних та інфляційні на суму заборгованості в розмірі 6200грн., починаючи з 15.12.2015р. Однак, сума заборгованості в розмірі 6200грн. виникла з 22.04.2016р. і станом на 17.06.2016р. вже є погашеною.

В зв'язку з цим вважає, що пеня, 12% річних і інфляційні нараховані позивачем неправильно.

Долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення №15113 від 17.06.2016р.

Позивач в судове засідання 05.07.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034061135 від 04.07.2016р.

Відповідач в судове засідання 05.07.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034032623 від 29.06.2016р.

Ухвалою суду від 05.07.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази з врахуванням заперечень відповідача; відповідача-пояснення з врахуванням заяви позивача про уточнення вимог.

11.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду додаткові письмові пояснення вих.№161 від 07.07.2016р. (вх.№01-54/6130/16 від 11.07.2016р.), в яких він не заперечив, що відповідачем 17.06.2016р. сплачено залишкову частину боргу по договору підряду на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р. №93 в розмірі 6 200,00грн.

Проте, просить суд стягнути з відповідача 2 466,47грн.-пені, 693,73грн.-12% річних та 685,87грн.-суми індексу інфляції, нарахованих на вищевказану суму заборгованості. Водночас, про відмову від стягнення з відповідача боргу в розмірі 6 200,00грн. не зазначив.

11.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла до суду заява про уточнення позовних вимог вих.№160 від 07.07.2016р. (вх.№01-65/145/16 від 11.07.2016р.), в якій він просив суд стягнути з відповідача 2 466,47грн.-пені за період з 15.12.2015р. по 14.06.2016р., 693,73грн.-12% річних за період з 15.12.2015р. по 16.06.2016р. та 685,87грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2015р. по травень 2016 року включно.

12.07.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду додаткові письмові пояснення вих.№93 від 12.07.2016р. (вх.№01-54/6275/16 від 12.07.2016р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що позивачем не надано чіткого, обгрунтованого розрахунку суми основного боргу, пені, 12% річних та суми індексу інфляції.

Сторони в судове засідання 13.07.2016р. не з'явились вдруге, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи засобами електронного зв'язку (а.с. 88), а відповідач отримав примірник ухвали про відкладення розгляду справи 06.07.2016р., що стверджується підписом його представника на ухвалі суду (а.с. 86-87).

Суд розглянувши, в судовому засіданні 13.07.2016р. заяву позивача про уточнення позовних вимог вих.№160 від 07.07.2016р. (вх.№01-65/145/16 від 11.07.2016р.), в якій він збільшивши період нарахування, пені, 12% річних та суми індексу інфляції просив суд стягнути з відповідача 2 466,47грн.-пені за період з 15.12.2015р. по 14.06.2016р., 693,73грн.-12% річних за період з 15.12.2015р. по 16.06.2016р. та 685,87грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2015р. по травень 2016 року включно зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача про уточнення позовних вимог вих.№160 від 07.07.2016р. (вх.№01-65/145/16 від 11.07.2016р.), розцінюється як заява про збільшення розміру позовних вимог (у зв'язку зі сплатою відповідачем 6 200,00грн. суми основного боргу після звернення позивачем з позовом та збільшенням позивачем періодів нарахування пені, річних, суми індексу інфляції), спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 10 046,07грн.

Господарський суд, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (замовник) був укладений договір підряду №93 на виготовлення друкованої продукції, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід’ємними додатками, та передати її замовнику у власність (п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.5. цього договору вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до даного договору. Ціни на продукцію можуть пропорційно змінюватися в зв’язку із зміною цін і тарифів на матеріальні ресурси, а також у випадках, передбачених чинним законодавством. Про зміну цін виконавець зобов’язується повідомити замовника не пізніше, ніж за 20 календарних днів до застосування нових цін (за виключенням умов п.2.3.). За умови відсутності додаткових угод, невід’ємною частиною договору є рахунки-фактури та накладні.

Умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактури. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник зобов’язується до моменту отримання продукції оплатити її на умовах 100% передплати. В разі не оплати замовником отриманої продукції, на зазначених в даному пункті договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді), замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з дня отримання продукції. Набуття чинності додатковими угодами є підставою для здійснення платежів. За згодою сторін виконавцем можуть виписуватися рахунки на оплату з посиланням на цей договір та відповідну додаткову угоду. Датою сплати рахунку є момент зарахування коштів на рахунок виконавця. Несплата рахунків у вказані в них строки свідчить про односторонню відмову виконання взятих на себе обов’язків по даному договору. Отримані від замовника платежі (авансові платежі) виконавець в першу чергу направляє на погашення заборгованості по оплаті отриманої замовником продукції або не оплачені рахунки, в другу чергу – на погашення неустойки за прострочення платежів, потім – в якості авансового платежу за виготовлення наступного тиражу. Якщо на вимогу замовника виготовлення продукції припадає на вихідні чи святкові дні, виконавець має право збільшити вартість продукції на 50% (розділ 3 договору).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2, 5.9 цього договору терміни виготовлення продукції визначаються додатковими угодами, для періодичних видань – затвердженим сторонами графіком подачі та виходу газет і журналів на півріччя. Дострокове виготовлення допускається.

За порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник, крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 12% річних від вартості не оплаченої продукції за кожний день прострочки. При погодженій сторонами відстрочці платежу, в разі прострочки замовника вказані санкції нараховується з дня отримання продукції (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 11.1. даний договір діє з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін з поставленням печатки і до 31 грудня 2016р., а стосовно розрахунків – до повного розрахунку сторін. Якщо за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить наміру його припинення (офіційний лист з повідомлення про припинення договору), договір вважається кожного разу автоматично пролонгований до 31 грудня наступного календарного року на таких же умовах.

Договір підписаний сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки.

Позивачем зобов'язання по спірному договору були виконані в повному обсязі на загальну суму 15 200,00грн., що стверджується видатковою накладною №РН000003945 від 14.12.2015р. на суму 15 200,00грн. (а.с. 18).

Отримання продукції відповідачем стверджується підписом відповідача про отримання товару на цій видатковій накладній, скріпленим відтиском його печатки (а.с. 18).

Підписання замовником накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості в сумі 9 000,00грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду-14.06.2016р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 54)) заборгованість відповідача перед позивачем становила 6 200,00грн.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.3.1. договору умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактури. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник зобов’язується до моменту отримання продукції оплатити її на умовах 100% передплати. В разі не оплати замовникам отриманої продукції на зазначених в даному пункті договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді) замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з дня отримання продукції.

Підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами видаткова накладна №РН000003945 від 14.12.2015р.

Продукція, отримана замовником (відповідачем) згідно видаткової накладної №РН000003945 від 14.12.2015р., на момент звернення позивача з позовом в повному обсязі була не оплаченою.

Існування договірних зобов’язань, що випливають із договору підряду №93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р., сторонами не заперечене. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано (доказів в підтвердження протилежного суду не надано).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, у встановлені договором підряду №93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р. строки, виконав частково, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, заборгованість за виконані роботи на момент звернення позивача з позовом до суду-14.06.2016р. становила 6 200,00грн., стверджувалась договором підряду №93 на виготовлення друкованої продукції від 18.11.2015р., видатковою накладною №РН000003945 від 14.12.2015р., яка була підписана сторонами та випискою про рух коштів за період з 10.02.2016р. по 17.06.2016р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №15113 від 17.06.2016р. на суму 6 200,00грн., 17.06.2016р. відповідач сплатив на рахунок позивача 6 200,00грн.

Згідно із пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Оскільки вказані кошти сплачені відповідачем 17.06.2016р., тобто після звернення позивача до суду, яке відбулось 14.06.2016р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 54), то провадження в частині стягнення з відповідача 6 200грн.- основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (сплата відповідачем боргу після звернення кредитора з позовом), а тому твердження відповідача, що оплата відбулась до звернення позивача з позовом до суду не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись з позовом до суду (з урахуванням подальших уточнень) просив стягнути з відповідача 2 466,47грн. пені за період з 15.12.2015р. по 14.06.2016р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності п. 7.3. договору за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник, крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 12% річних від вартості не оплаченої продукції за кожний день прострочки. При погодженій сторонами відстрочці платежу, в разі прострочки замовника вказані санкції нараховується з дня отримання продукції.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним, оскільки позивачем не враховано, що пеня за період з 22.04.2016р. по 26.05.2016р., нарахована на суму заборгованості в розмірі 6 200,00грн. становить 225,30грн., а не 231,74грн. як зазначив позивач.

Здійснивши власний перерахунок пені згідно приписів чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 15.12.2015р. по 14.06.2016р. в розмірі 2 460,03грн.

А тому, в стягненні з відповідача 6,44грн.-пені позивачу слід відмовити.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, сторони в п.7.3. договору передбачили, що за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник, крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 12% річних від вартості не оплаченої продукції за кожний день прострочки. При погодженій сторонами відстрочці платежу, в разі прострочки замовника вказані санкції нараховується з дня отримання продукції.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 12% річних та суми індексу інфляції, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним, оскільки позивачем не враховано, що 12% річних за період з 22.04.2016р. по 16.06.2016р., нараховані на суму заборгованості в розмірі 6 200,00грн. становлять 114,15грн., а не 115,87грн. як зазначив позивач та сума індексу інфляції за період з грудня 2015 року по травень 2016 року (включно) становить 673,62грн., а не 685,87грн. (позивачем не врахована дефляція за травень місяць 2016року, яка становила-6,21).

Здійснивши власний перерахунок 12% річних та суми індексу інфляції згідно приписів чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: 12% річних за період з 15.12.2015р. по 16.06.2016р. в розмірі 692,01грн. та сума індексу інфляції за період з грудня 2015 року по травень 2016 року (включно) в розмірі 673,62грн.

А тому, в стягненні з відповідача 1,72грн.-12% річних та 12,25грн.- суми індексу інфляції позивачу слід відмовити.

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 375,20грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково. .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Коперніка, буд. 27/37, код 36606364)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 22891092)

3 825,66грн., в т.ч. 2 460,03грн.-пені, 692,01грн.-12% річних, 673,62грн.-суми індексу інфляції та 1 375,20грн.-витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В стягненні 6,44грн.-пені, 1,72грн.-12% річних та 12,25грн.- суми індексу інфляції позивачу слід відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 6 200,00грн. основного боргу припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повний текст рішення складено

15.07.2016

Суддя С. В. Бондарєв