Постанова № 58984868, 02.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2016 року Справа № 810/1327/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень:

від 07.04.2016 № 0000761720 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у загальній сумі 236486,02 грн., з яких: 135434,48 грн. - за основним платежем; 101051,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 07.04.2016 № 0000771720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у сумі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом)).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про те, що позивач не виконав обов'язки податкового агента і не оподаткував податком на доходи фізичних осіб вартість послуг мобільного зв'язку, що використовувався працівниками позивача з оплатою за рахунок підприємства, а також кошти, виплачені працівникам позивача в якості відшкодування їх витрат на придбання пального та оплату послуг з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства. На думку посадових осіб податкового органу, вартість послуг мобільного зв'язку і суми відшкодованих коштів є додатковим благом працівників, яке повинно оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що послуги мобільного зв'язку, придбані позивачем, використовується окремими працівниками позивача виключно у виробничих цілях, а відшкодування окремим працівникам витрат на придбання пального та оплати послуг з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства здійснювалось позивачем у зв'язку з витрачанням цими працівниками власних готівкових коштів на виробничі потреби. Витрати з придбання послуг мобільного зв'язку та відшкодування працівникам витрачених ними власних коштів на виробничі потреби віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, вказані витрати підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача. Позивач вважає висновки посадових осіб податкового органу помилковими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Надавши усні пояснення, позивач у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, відповідач проти заявленого клопотання не заперечував.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наданих сторонами пояснень та наявних у справі матеріалів та доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" є юридичною особою, що зареєстрована 22.02.2000 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 13571200000000457 від 11.02.2005), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Видами діяльності позивача за КВЕД є такі: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); надання послуг таксі; інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; вантажний автомобільний транспорт.

У березні 2016 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (акт перевірки від 21.03.2016 № 223/17-2/30700463).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, а саме:

абзаців "а", "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, що виявилось у неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2013-2015 роки в загальній сумі 135584,48 грн.;

пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилось у відображенні в розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (виплачених) на користь найманих осіб та про суми утриманого з них податку за 2013-2015 роки.

Такі висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються на виявлених під час перевірки фактах про те, що у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач надав працівникам підприємства можливість користуватися послугами мобільного зв'язку МТС "Україна" на загальну суму 109725,10 грн., але при цьому не утримував та не перераховував до бюджету податок на доходи фізичних осіб. На думку посадових осіб відповідача, вказані витрати не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, є для працівників додатковим благом і мають оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб у сумі 16458,57 грн.

У періоді, що перевірявся, позивач також здійснював технічне обслуговування транспортних засобів у ТОВ "Укрростехно" з оплатою вартості послуг готівковими коштами. Оскільки у документах, доданих до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не зазначено інформації про автотранспортний засіб, який обслуговувався, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що витрати не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, а відшкодовані працівникам кошти є для них доходом у вигляді додаткового блага, який має оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб у сумі 930,00 грн.

Крім того, у періоді, що перевірявся, працівники позивача здійснювали закупівлю автомобільного палива за готівкові кошти. Оскільки позивач має власну АЗС на території підприємства, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що витрати не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, а відшкодовані працівникам кошти є для них доходом у вигляді додаткового блага, який має оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб у сумі 118195,91 грн.

За результатом перевірки Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 07.04.2016 № 0000761720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у загальній сумі 236748,52 грн., з яких: 135584.48 грн. - за основним платежем; 101164,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 07.04.2016 № 0000771720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у сумі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом)).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями,позивач звернувся до суду з даним позовом.

1. Щодо послуг мобільного зв'язку, яким користувалися працівники позивача, суд встановив наступне.

У червні 2000 року між позивачем (абонент) і Спільним підприємством "Український Мобільний Зв'язок" (оператор зв'язку) укладено п'ять договорів про надання послуг мобільного зв'язку (п'ять номерів телефонів), згідно з якими оператор зв'язку зобов'язувався надавати абоненту послуги стільникового радіотелефонного зв'язку на умовах контракту (період - один календарний місяць).

Згідно з наказом від 06.07.2012 № 80 директора ТОВ "Ірпінське АТП 13250" з метою забезпечення швидкого зв'язку з працівниками підприємства та оперативного обміну інформацією для здійснення виробничих та адміністративних функцій адміністративному персоналу підприємства (перелік працівників визначений у додатку до наказу) надано можливість користуватися послугами мобільного зв'язку лише з виробничою метою (директору та заступнику директора - цілодобово; іншим працівникам управління - протягом робочого дня, з 8-00 до 17-00). Наказом також визначено перелік службових номерів та працівників, які мають право ними користуватися під час виконання своїх трудових функцій, та встановлено вимогу до працівників не допускати використання мобільного зв'язку в особистих цілях.

До кола працівників, які мають право користуватися послугами мобільного зв'язку, увійшли директор позивача та його заступник, а також працівники адміністративного апарату, які виконуються функції із замовлення ТМЦ, врегулювання питань, що виникають під час прийняття замовлень на перевезення, забезпечення зв'язку з організаторами конкурсів, відповідями на скарги, зв'язку з водіями та контролюючими органами тощо.

Як пояснив позивач, службові мобільні телефони (окрім телефонів директора та його заступника) зберігались в приймальній керівника у секретаря та у робочий час видавались визначеним наказом працівникам.

У періоді, що перевірявся позивач придбав послуги мобільного зв'язку на загальну суму 109725,10 грн.

Таким чином, суд під час судового розгляду встановив, що позивач організував корпоративний мобільний зв'язок шляхом видачі співробітникам службових мобільних телефонів зі службовими номерами, підключеними до операторів мобільного зв'язку. Фактів використання працівниками позивача послуг мобільного зв'язку в особистих цілях податковий орган не встановив і не представив суду відповідних доказів.

Це означає, що витрати, пов'язані з оплатою послуг мобільного зв'язку, є витратами юридичної особи (позивача у справі), понесені ним у процесі провадження господарської діяльності, а не благом його працівників - фізичних осіб, за якими телефони закріплені.

Суд також зазначає й інший аспект даної справи. У контексті тверджень про надане працівникам додаткове благо у вигляді вартості послуг мобільного зв'язку, з метою визначення обсягу відповідальності позивача як податкового агента, податковий орган не визначив персонально фізичних осіб, які одержали таке благо і, відповідно, є платниками податку на доходи фізичних осіб, не визначив об'єкт оподаткування для кожного платника податку (вартість послуг, одержаних кожною особою).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0000761720 в частині визначення грошового зобов'язання за описаними вище операціями (у сумі 16458,57 грн. за основним платежем) є протиправним і підлягає скасуванню.

2. Щодо придбання працівниками позивача за власні готівкові кошти послуг ТОВ "Укрростехно" з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства позивача з подальшим відшкодуванням таких витрат, суд встановив наступне.

У період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач здійснював придбання послуг з технічного обслуговування своїх транспортних засобів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно", оплата послуг здійснювалась готівкою уповноваженим працівником позивача.

Так, згідно з даними акта перевірки від 21.03.2016 № 223/17-2/30700463 у періоді, що перевірявся, позивач на підставі звітів про використання коштів, виданих авансом або під звіт (від 12.12.2013 № 81 на суму 500,00 грн.; від 19.12.2013 № 83 на суму 1000,00 грн.; від 26.05.2014 № 201 на суму 1000,00 грн.; від 30.03.2015 № 29 на суму 400,00 грн.; від 22.04.2015 № 35 на суму 2800,00 грн.; від 16.06.2015 № 46 на суму 400,00 грн.; від 19.06.2015 № 50 на суму 600,00 грн.) виплатив своїм працівникам кошти у загальній сумі 6200,00 грн. в якості відшкодування коштів, сплачених ними за послуги ТОВ "Укрростехно".

Посадові особи податкового органу під час перевірки дійшли висновку, що відшкодовані працівникам кошти є доходом цих працівників, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, оскільки у документах, доданих до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не зазначено інформації про автотранспортний засіб, який обслуговувався. Таким чином, сума податку на доходи фізичних осіб, який не був нарахований та перерахований позивачем, становить 930,00 грн.

Відомості про фізичних осіб, які одержали такий дохід, а також суми виплаченого ним доходу та суми податку, який підлягає стягненню з них, акт перевірки не містить.

Як пояснив позивач, відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" та Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, для автобусів періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить двічі на рік.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про дорожній рух" забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається замовнику і зберігається у водія транспортного засобу, адже керування транспортними засобами, що не пройшли обов'язковий технічний контроль, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність, що передбачена статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і застосовується до водія транспортного засобу.

Позивач пояснив, що на підприємстві механіки КТП ведуть журнал обліку термінів проходження обов'язкового технічного контролю. По закінченню терміну механік повідомляє про це заступника директора з безпеки руху, який контролює процес проходження транспортним засобом технічного контролю. Технічний огляд автобусів здійснюється на підприємстві ТОВ "Укрростехно", по закінченню якого ТОВ "Укрростехно" видає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, оригінал якого знаходиться у водія транспортного засобу в автобусі.

Оплата послуг ТОВ "Укрростехно" здійснювалась уповноваженим працівником позивача готівкою. З метою відшкодування витрачених на потреби підприємства власних коштів уповноважений працівник позивача не пізніше п'яти банківських днів складав за встановленою формою звіт про використання коштів, виданих авансом або під звіт, до якого додавав підтверджуючі документи (фіскальний звітний чек, квитанцію до прибуткового касового ордеру, акт здачі-прийняття послуг).

У позовній заяві позивач заявив, що визнає правомірність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 780,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 112,50 грн. (разом - 262,50 грн.), оскільки на підприємстві виявились відсутніми господарські документи (п'ять з семи протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів), які, на думку позивача, підтверджують зв'язок понесених відповідно до авансових звітів витрат з господарською діяльністю позивача. Позивач пояснив, що ці протоколи були знищені за строком давності. Однак, з наявних у позивача двох протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів від 15.06.2015 № 00162-01186 та від 19.06.2015 № 00162-01234-15 вбачається, що технічний огляд здійснювався щодо транспортних засобів позивача з державними номерними знаками 02189 КМ та 00371 КМ, тому в цій частині позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.

Однак, суд не приймає до уваги це визнання, адже обставини, що визнаються позивачем, не мають значення для цілей правової оцінки правильності визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (на відміну від вирішення питання про визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та витрат, що враховуються при його визначенні).

Суд зазначає, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, згідно з абзацом "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо (крім випадків, передбачених статті 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

При цьому додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

В силу положень підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України регламентується оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Відповідно до положень абзацу "б" підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач на підставі звітів про використання коштів, виданих авансом або під звіт відшкодував своїм працівникам кошти у загальній сумі 6200,00 грн., які вони витратили для здійснення окремих цивільно-правових дій (оплати вартості послуг ТОВ "Укрростехно") від імені та за рахунок юридичної особи позивача.

Факт витрат (готівкою) та висновок про те, що працівники вчиняли дії від імені та в інтересах позивача (ТОВ "Ірпінське АТП 13250") не заперечувався сторонами, випливає зі змісту акта перевірки від 21.03.2016 № 223/17-2/30700463, підтверджується представленими позивачем копіями авансових звітів, фіскальних звітних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів, актів здачі-прийняття послуг, а також копій протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів.

Відомостей про те, що працівникам були відшкодовані чи видані кошти у сумі, яка перевищує їх витрати на виконання цивільно-правових дій від імені ТОВ "Ірпінське АТП 13250", а також про порушення строків подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, під час перевірки та судового розгляду не встановлено.

Суд зазначає, що компенсація працівникам позивача витрат на вчинення від його імені та в його інтересах певних цивільно-правових дій, позивач здійснив з дотриманням вимог абзацу "б" підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, тому ця компенсація не включається загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Тобто, сума коштів, отримана працівником в якості компенсації за здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок підприємства, не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, якщо сума компенсації не перевищує витрат на вчинення таких дій, платником податку своєчасно подано звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, витрати підтверджуються документально (фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця і покупця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0000761720 в частині визначення грошового зобов'язання за описаними вище операціями (у сумі 930,00 грн. за основним платежем) є протиправним і підлягає скасуванню.

3. Щодо закупівлі палива працівниками підприємства за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням таких витрат, суд встановив наступне.

У період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач , маючи на території автопарку власну АЗС, здійснював придбання палива (дизельного палива та скрапленого газу) в інших суб'єктів господарювання, оплата вартості палива здійснювалась водіями транспортних засобів позивача готівкою.

У подальшому позивач на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, здійснював компенсацію понесених працівниками витрат.

Так, у періоді. що перевірявся, позивач компенсував своїм працівникам витрати на придбання палива на суму 730471,68 грн.

Оскільки у звітах на використання коштів не зазначено інформації про транспортний засіб, що заправлявся (марка ТЗ та номер державної реєстрації, інша інформація, що підтверджує факт заправки кожного автомобіля), посадові особи відповідача дійшли висновку, що відшкодовані працівникам витрати є доходом у вигляді додаткового блага, який має оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб у загальній сумі 118195,91 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом директора ТОВ "Ірпінське АТП 13250" матеріально-відповідальним особам (до цих осіб входять спеціалісти відділу матеріально-технічного забезпечення та водії, копії договорів про повну матеріальну відповідальність наявні у матеріалах справи) в зв'язку з виробничою необхідністю дозволено придбання товарно-матеріальних цінностей за власні кошти з подальшим відшкодуванням з каси підприємства, в разі наявності підтверджуючих документів.

Позивач під час судового розгляду пояснив, що на підприємстві таким чином організована система обліку витрат паливно-мастильних матеріалів, що можливість використання придбаного працівниками підприємства палива та використання його на власні потреби виключається.

Так, як пояснив позивач, автобуси, які експлуатуються на підприємстві, вводяться в експлуатацію на підставі наказу директора, в якому зазначається марка автобусу, колона в якій буде експлуатуватися автобус, технічні характеристики (норма витрат палива на 100 км пробігу, тощо).

Копія наказу про введення транспортного засобу в експлуатацію передається до бухгалтерської та диспетчерської служб підприємства.

На підставі наказу диспетчер реєструє дані про транспортний засіб у диспетчерському журналі.

В залежності від довжини маршруту, по якому має рухатись автобус (встановлюється на підставі акту виміру маршруту, який є невід'ємною складовою паспорту маршруту і затверджується замовником), та норм витрат палива автобуса розраховується денна норма витрат палива на кожний транспортний засіб.

Перед виїздом на лінію та після його повернення автобус проходить технічний огляд механіка, результати якого відображаються у журналі випуску транспортного засобу на лінію (ведення журналу регламентується Порядком перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 р. за № 794/15485), у шляховому листі механік проставляє відповідні відмітки, зокрема, щодо показників спідометру та залишків палива в баку. Водії проходять огляд інспекторів (перед та після рейсовий контроль), про що вчиняється запис у журналі медиків, а у шляховому листі проставляється відповідна відмітка.

Кожний транспортний засіб впродовж дня працює на маршруті відповідно до встановленого графіку руху, який контролюється диспетчерською службою.

Залишки палива в баках фіксуються кожного дня в журналі диспетчера на підставі показників спідометра, зазначених в шляхових листах.

Перед виїздом на лінію водій автобуса отримує шляховий лист, в якому зазначається дата, номер маршруту, залишки палива в баку ТЗ, показники спідометру, а також книгу обліку розрахункових операцій (КОРО), в якій фіксується виручка (усі КОРО оформлені згідно з вимогами чинного законодавства та зареєстровані в податковому органі).

Після закінчення роботи на лінії автобус повертається в автопарк, де знову проходить контроль механіка, а водій - контроль медика. Показники спідометра перевіряються механіком і записуються у шляховий лист, який передається диспетчеру.

На підставі показників пройденої відстані (кілометражу) та норм витрат палива диспетчер розраховує витрати палива на робочу зміну та фіксує їх в шляховому листі. У подальшому диспетчер вносить ці дані до комп'ютерної програми.

Не пізніше наступного дня всі шляхові листи передаються в технічний відділ, де здійснюється контроль за правильністю обчислення витрат палива та формуються денний та місячний звіт про кількість палива, яке надійшло, та яке було видане для обслуговування маршрутів. На підставі щоденних даних також формується зведена відомість видачі палива за місяць по кожному ТЗ. Наприкінці звітного місяця усі відомості передаються до бухгалтерської служби, яка здійснює повторний контроль.

Щодо зв'язку між наявністю на території позивача власної АЗС і фактами придбання палива у сторонніх суб'єктів господарювання позивач пояснив, що у 2014 року на ринку палива була складна і нестабільна ситуація, вартість палива змінювалася майже погодинно. Позивач пояснив, що постачальник палива, який орендував на його території АЗС, не зміг виконувати зобов'язання по забезпеченню підприємства паливом в повному обсязі, тому позивач був змушений здійснювати заправку транспортних засобів у інших суб'єктів господарювання за готівку з подальшим відшкодуванням його вартості своїм працівникам.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач на підставі звітів про використання коштів, виданих авансом або під звіт відшкодував своїм працівникам кошти у загальній сумі 730471,68 грн., які вони витратили для здійснення окремих цивільно-правових дій (придбання палива) від імені та за рахунок позивача.

Факт витрат (готівкою) та висновок про те, що працівники вчиняли дії від імені та в інтересах позивача (ТОВ "Ірпінське АТП 13250") не заперечувався сторонами, випливає зі змісту акта перевірки від 21.03.2016 № 223/17-2/30700463, підтверджується представленими позивачем копіями авансових звітів, шляхових листів, фіскальних звітних чеків, квитково-касових листів, щоденних відомостей обліку-видачі паливно-мастильних матеріалів, місячними звітами про паливо, яке надійшло, та видане для обслуговування маршрутів.

Відомостей про те, що працівникам були видані кошти у сумі, яка б перевищувала їх витрати на придбання палива від імені ТОВ "Ірпінське АТП 13250", а також про порушення строків подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, під час перевірки та судового розгляду не встановлено.

У контексті правової оцінки суд повторно зазначає, що компенсація працівникам позивача витрат на вчинення від його імені та в його інтересах певних цивільно-правових дій, позивач здійснив з дотриманням вимог абзацу "б" підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, тому ця компенсація не включається загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0000761720 в частині визначення грошового зобов'язання за описаними вище операціями (у сумі 730471,68 грн. за основним платежем) є протиправним і підлягає скасуванню.

4. Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2016 № 0000771720, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. за порушення вимог пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилось у відображенні в розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (виплачених) на користь найманих осіб та про суми утриманого з них податку за 2013-2015 роки, суд дійшов висновку, що це рішення також підлягає скасуванню, оскільки висновки податкового органу щодо відображення в розрахунках недостовірних відомостей виявились такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З метою повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд, керуючись положеннями частини другої статті 11, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, також вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати від 07.04.2016 № 0000761720 повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області:

від 07.04.2016 № 0000761720, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у загальній сумі 236748,52 грн., з яких: 135584.48 грн. - за основним платежем; 101164,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 07.04.2016 № 0000771720, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у сумі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом)).

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінське АТП 13250" судові витрати у сумі 3558 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.