Ухвала суду № 58984253, 14.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/24076/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області за участю третьої особи - Заступника начальника Відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Заступник начальника Відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5, в якому просив: визнати незаконними та скасувати п.3 наказу УМВС України в Сумській області №79 від 30.01.2014р. в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; п.1 наказу УМВС України в Сумській області №409 від 30.05.2014р. в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; наказ УМВС України в Сумській області №166 о/с від 24.07.2014р. в частині призначення капітана міліції ОСОБА_5 на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області; наказ УМВС України в Сумській області №190 о/с від 07.08.2014р. в частині призначення позивача на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (далі - ОВС) оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області; наказ УМВС України в Сумській області №656 від 29.08.2014р. про звільнення позивача з органів внутрішніх справ; наказ УМВС України в Сумській області №264 о/с від 18.09.2014р. в частині щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та на фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області; зобов'язати УМВС України в Сумській області внести до особової справи позивача відомості про виконання ним обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011р. по 12.09.2011р. на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області №4/1849 від 20.04.2011р. та стягнути відповідну доплату за виконання вказаних обов'язків; визнати незаконними дії відповідача щодо ненадання позивачу повного переліку вакантних посад в УМВС України в Сумській області за період з 18.06.2014р. по 18.08.2014р. та зобов'язати надати такий перелік; стягнути різницю в грошовому забезпеченні за час вимушеного перебування на нижчій посаді, починаючи з 18.08.2014р. по 18.09.2014р. та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.09.2014р. до моменту завершення розгляду справи по суті; визнати недійсним запис №2 в трудовій книжці позивача про звільнення його з роботи та зобов'язати видати дублікат трудової книжки без внесення до нього запису про звільнення на підставі наказу №264 о/с від 18.09.2014р.; стягнути компенсацію за невикористану відпустку у 2014 році та середній заробіток за весь час затримки виплати вказаної компенсації по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015р., позовні вимоги про визнання протиправним і скасування п.3 наказу УМВС України в Сумській області №79 від 30.01.2014р. про накладення дисциплінарного стягнення залишено без розгляду на підставі ст.ст.99,100 КАС України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.1 наказу УМВС України в Сумській області "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" №409 від 30.05.2014р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; стягнуто з УМВС України в Сумській області на користь ОСОБА_4 різницю в грошовому забезпеченні за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011р. по 07.09.2011р. в розмірі 2225,21грн. та середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774,14грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи за наслідками розгляду справи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ УМВС України в Сумській області «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» №409 від 30.05.2014р. про оголошення позивачеві суворої догани за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування суперечить вимогам законодавства, що регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та не відповідає фактичним обставинам справи; натомість переміщення позивача на іншу посаду у зв'язку із скороченням штатів та його подальше звільнення за порушення дисципліни здійснено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства; разом з тим, встановивши, що з позивачем при його звільненні не був проведений остаточний розрахунок, оскільки компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік в розмірі 2191,58грн. була йому виплачена 20.11.2014р., хоча звільнення відбулося 18.09.2014р., а також, що відповідно до розпорядження начальника УМВС України в Сумській області №4/1849 від 20.04.2011р. в період з 21.04.2011р. по 12.09.2011р. на позивача, який перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у галузях економіки, тимчасово було покладено виконання обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, та зважаючи на приписи п.п.2.2.3 Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007р. №499, за змістом якого особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, та п.4.1 зазначеної Інструкції, згідно з яким при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача різниці в грошовому забезпеченні за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011р. по 07.09.2011р. в сумі 2225,21грн. та середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774,14грн. Крім того, як зазначив суд, не підлягають задоволенню й як вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Сумській області про призначення на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС капітана міліції ОСОБА_5, оскільки цим рішенням відповідача права, свободи та інтереси ОСОБА_4 не порушуються, так і інші викладені в позові вимоги позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. в частині визнання протиправним та скасування п.1 наказу УМВС України в Сумській області "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" №409 від 30.05.2014р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в цій частині позовні вимоги залишено без розгляду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав про пропуск позивачем встановленого ч.3 ст.99 КАС України строку звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження наказу №409 від 30.05.2014р., погодившись з позицією суду першої інстанції щодо решти позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишення позовних вимог без розгляду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаних частинах скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 (далі - Положення №114).

Згідно з п.42 Положення №114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Пунктом 45 Положення №114 передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу. У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

За змістом п.п.«а» п.40 Положення №114 при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.

Судами встановлено, що позивач 27.11.2006р. розпочав службу в органах внутрішніх справ України (далі - ОВС України) курсантом Сумського училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Сумській області, у квітні 2007 року його було призначено на посаду оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області та присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції; 31.05.2011р. позивачу присвоєне чергове спеціальне звання - капітан міліції; у вересні 2011 року - призначено на посаду начальника сектору протидії злочинам у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, а в листопаді 2012 року - у зв'язку зі змінами в штатах призначено на посаду начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області.

Наказом УМВС України в Сумській області «Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС» №656 від 29.08.2014р. старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, капітана міліції ОСОБА_4 звільнено з ОВС за п.64 "є" Положення №114 (за порушення дисципліни).

Вказаний наказ було реалізовано наказом УМВС України в Сумській області «По особовому складу» №264 о/с 18.09.2014р.

При виданні наказів відповідачем було враховано висновок службового розслідування за фактом невиходу на роботу старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, капітана міліції ОСОБА_4 від 29.08.2014р.

Також, судами встановлено, що цим подіям передувало наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №569 від 16.06.2014р. «Про організаційно-штатні зміни в органах і підрозділах МВС» затверджено перелік змін у штатах, в тому числі і по УМВС України в Сумській області, й на виконання цього наказу начальником УМВС України в Сумській області 18.06.2014р. видано наказ №495 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України в Сумській області».

Відповідно до вказаних наказів всі три наявні у секторі боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області посади підлягали скороченню з одночасним введенням до відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки трьох посад - заступника начальника відділу та двох посад оперуповноважених.

24.07.2014р. на посаду заступника начальника відділу наказом УМВС України в Сумській області №166 о/с призначено капітана міліції ОСОБА_5

04 та 06.08.2014р. відповідно під час оперативної наради при заступнику начальника УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області та засідання атестаційної комісії УМВС України в Сумській області позивачеві пропонувались (як зазначили суди в рішеннях) рівнозначні вакантні посади у підрозділах ДСБЕЗ в Сумській області, від яких він відмовився.

Наказом УМВС України в Сумській області «По особовому складу» №190 о/с від 07.08.2014р. ОСОБА_4 призначено з 18.08.2014р. на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст посадових обов'язків, розмір посадових окладів позивача на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області та на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, встановили, що відбулося переміщення позивача на нижчу посаду.

При цьому, визнаючи що таке переміщення відбулось з дотриманням норм законодавства, суди послались на відмову позивача від запропонованих йому рівнозначних посад, але не навели жодних мотивів, за яких вони прийшли до висновку щодо їх рівнозначності; як і залишили поза увагою, а отже не надали оцінки посиланням позивача на те, що йому не було запропоновано усіх наявних вакантних посад, у тому числі, посади заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС, на яку наказом №166 о/с від 24.07.2014р. призначено капітана міліції ОСОБА_5

Докази існування умов, за яких ОСОБА_4 неможливо було перевести на іншу рівнозначну посаду, починаючи з часу видання наказу від 18.06.2014р. №495 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України в Сумській області» судами також не витребовувались.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу й на ту обставину, що судом першої інстанції не наведено жодних мотивів та обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо зобов'язання УМВС України в Сумській області внести до особової справи позивача відомості про виконання ним обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011р. по 12.09.2011р. на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області №4/1849 від 20.04.2011р. Вказаний недолік судом апеляційної інстанції також усунутий не був.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Виходячи з наведеного, суди, не з'ясувавши усіх обставин справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення, й не надавши цим обставинам належної правової оцінки, дійшли передчасних висновків, які стали підставою для відмови у задоволенні частини вимог (у тому числі похідних), а також пов'язаних зі звільненням позивача (із посади, на яку його було переміщено) за порушення дисципліни.

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Кочан В.М.