Ухвала суду № 58984159, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

21.06.2016 № К/800/53712/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі №809/536/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант-Агро ЛТД» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області № 0000462301 від 25.11.2011.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 у даній справі, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області № 0000462301 від 25.11.2011.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результатами невиїзної документальної перевірки позивача податковим органом складено акт №1562/23-0/30760570 від 14.11.2011 щодо підтвердження господарських відносин із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року, яким встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) позивачу від продавця ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» у вересні 2010 року, укладення угод без мети настання реальних наслідків, визнання договорів нікчемними в силу п.п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203 Цивільного кодексу України, а в силу ст.216 Цивільного кодексу України такими що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, порушення позивачем вимог ч.5 ст.203. ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг), порушення вимог ст.ст.662,655 та 656 ЦК України та вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 115 460 грн. за вересень 2010 року за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000462301 від 25.11.2011, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 144325 грн., з яких за основним платежем 115460 грн., за штрафними санкціями - 28 865 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про правомірність формування ним податкового кредиту не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не були представлені та долучені до матеріалів справи жодні докази, будь-які первинні документи, які б підтверджували джерело походження наданих послуг, виконаних робіт і на противагу встановленим судом обставинам виключали б можливість надання таких послуг, виконання робіт вказаним контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкового зобов'язання, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в акті перевірки №1562/23-0/30760570 від 14.11.2011 податковим органом зафіксовано, що на час перевірки первинні документи по взаєморозрахункам позивач з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за вересень 2010 року відсутні, оскільки слідчим відділом податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області у зв'язку з виконанням доручення слідчого відділу податкової міліції ДПА У Львівській області по кримінальній справі № 139-0225 відносно директора ПП «Фірма «Західпостачторг» проведено виїмку документів (протокол виїмки від 07.10.2011) по фінансово-господарським операціям із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Екоенергобуд» за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року.

Відповідно до приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно положень пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Згідно вимог пункту 1.15 ст.1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27 травня 2008 року №355, затверджених наказом ДПА від 14 квітня 2011 року №213, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

У разі вилучення документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДПС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: інформація щодо переліку вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДПС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи цілком об'єктивно звернув увагу на невжиття податковим органом жодних заходів щодо витребовування вилучених правоохоронним органом документів або перенесення термінів проведення перевірки.

Підсумовуючи усе в сукупності, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не дослідження податковим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період, вказує на те, що висновки органу контролю про порушення позивачем правил податкового обліку зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації, що, як наслідок, вказує на передчасність, викладених в акті перевірки висновків та недоведеність встановленого перевіркою порушення.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош