Ухвала суду № 58984057, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/10690/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

у справі № 804/6271/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаг»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.01.2014 № 0000262201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період липень 2013 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, складений акт від 23.12.2013 №2771/22-01/30325166, яким встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1582091,33 грн.

На підставі акта перевірки, 13.01.2014 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000262201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 1977614,17 грн. (за основним платежем - 1582091,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 395522.84 грн.).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ПАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ «Веста-Індастріал» щодо придбання акумуляторних батарей, які в подальшому були реалізовані позивачем на експорт ТОВ «Торговий дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск).

Реальність вказаних господарських операцій не оспорюється податковим органом та підтверджена наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, у тому числі і копіями податкових накладних з податку на додану вартість, які надають позивачеві право на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Також, встановлено, що у липні 2013 року позивачем було придбано товар (акумуляторні батареї) у ПАТ «Веста-Дніпро» за ціною 9492547,97 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1582091,33 грн. та у ТОВ «Веста Індастріал» за ціною 26743,248 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4457,21 грн. та реалізовано у липні 2013р. на експорт ТОВ «Торговий дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск) за ціною 8995140,41 грн. Різниця склала 524150,80 грн.

Продаж товару було здійснено з урахуванням нульової ставки ПДВ, відповідно до пп. 195.1.1 п.195.1 ст. 195 ПК України.

Матеріали справи свідчать, що реальність проведених господарських операцій відповідачем не оспорюється, проте, відповідач вважає, що при експорті товару позивачем, в порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 138 ПК України не враховано суму податку на додану вартість, яка входить до вартості товару при попередньому придбанні.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно із пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як встановлено судами, податковим органом не доведено застосування нижче звичайних цін позивачем.

Судами вірно не прийняті до уваги посилання відповідача, що операції позивача є збитковими, оскільки сума реалізації товару за цим договором менше суми придбання товару, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, оскільки вказані розрахунки зроблені з урахуванням вартості придбання продукції з ПДВ за договорами поставки.

При цьому, як вірно зазначено судами, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

З урахуванням того, що податковим органом не доведено заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 № 0000262201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль