Ухвала суду № 58984027, 14.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2016 року м. Київ К/800/18996/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - начальник Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Хваста Сергій Васильович, про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача під час примусового виконання виконавчого листа № 2-271.

22 травня 2015 року позивач уточнила позовні вимоги.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року залишено без розгляду частину позовних вимог, а саме : про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача (після отримання ним роз'яснень суду за поданнями МВ ДВС) щодо не поновлення виконання виконавчого провадження № 3-1035/01 (№7-1310/02) з виконання виконавчого листа № 2-271 виданого Ужгородським міським судом від 08 жовтня 2001 року для виконання належним чином у повному обсязі рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року (16 жовтня 2001 - усунуто описки) та не вжиття МВ ДВС законних заходів для невідкладного продовження його виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати в сумі 4564,17 грн та 351,09 грн за час вимушеного прогулу (ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 15 серпня 2006 року, ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду 15 червня 2010 року ) із боржника Регіонального управління ДСАТ ДПА України у Закарпатській області; про визнання протиправними дій і бездіяльності МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції в частині не зведення в одне виконавче провадження виконавчого провадження № 3-1035/01 (№7-1310/02) з виконання виконавчого листа № 2-271, виданого Ужгородським міським судом від 08 жовтня 2001 року для виконання рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року (16 жовтня 2001 року - усунуто описки) із іншими виконавчими провадженнями, які було відкрито постановами Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 31 січня 2002 року та від 03 серпня 2006 року (по усіх них МВ ДВС неодноразово змінювало їх реєстраційні номери та жодне з яких не внесене до Єдиного реєстру виконавчих проваджень), а тому не приєднання до одного зведеного виконавчого провадження усіх інших виконавчих документів, а саме: рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року (ухвалою від 16 жовтня 2001 року - усунуто описки); виконавчий лист № 2-271 виданий судом від 24 січня 2002 року; ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 16 квітня 2003 року; ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 15 серпня 2006 року; ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року (ухвалою від 24 червня 2010 року усунуто описки), внаслідок чого МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції протиправно залишило без виконання виконавчий лист № 2-271, виданий судом від 24 січня 2002 року; ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 16 квітня 2003 року; ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 серпня 2006 року; ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року (ухвалою від 24 червня 2010 року усунуто описки), що призвело до часткового фактичного невиконання рішення Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року в частині стягнення на користь позивача середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про залишення без розгляду зазначених позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки наданим доказам, а ухвала суду не ґрунтується на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 08 червня 2015 року про залишення без розгляду частини позовних вимог допущено суттєві порушення норм процесуального права щодо розгляду питання про відвід (самовідвід) судді, а тому апеляційний суд у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 199 КАС України постановив нову ухвалу про залишення без розгляду цієї частини позовних вимог за таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частин 1,2 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, для звернення до суду із позовною заявою законодавцем встановлений спеціальний, десятиденний строк.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як встановлено судами, про можливе порушення своїх прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 дізналася під час судового розгляду іншої адміністративної справи № 807/154/14 за її позовом до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій. У цій справі остаточні вимоги позивача датовані 12 березня 2013 року, а 02 вересня 2014 року судом прийнято постанову про часткове задоволення позову.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

Враховуючи те, що про порушення прав ОСОБА_1 дізналася з березня 2013 року, проте вимоги до суду заявила лише у травні 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 181 КАС України.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни рішення апеляційного суду, а викладені в ній доводи перевірені судом і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук