Ухвала суду № 58983992, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/23047/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Ніколаєвський Д.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015

у справі № 820/20562/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський незалежний центр сертифікації»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.05.2015, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0004272201, №0004282201, прийняті Державною податкової інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів Харківської області.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Харківський незалежний центр сертифікації» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Українська компанія «Модус» за період жовтень 2012 року, квітень, травень, червень, вересень 2013 року та ТОВ «Ніка Трейдинг» за липень - жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2014 № 5755/20-30-22-01/37365857, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 1 213 167 грн., та як наслідок, заниження суми податку на додану вартість в сумі 1 213 167 грн., в тому числі у жовтні 2012 року в сумі 20 000 грн., у квітні 2013 року в сумі 107 500 грн., у травні 2013 року в сумі 88 500 грн., у червні 2013 року в сумі 148 000 грн., у липні на 167 500 грн., у серпні 2013 року на 339 667 грн., у вересні 2013 року на 293 000 грн. у жовтні 2013 року на 14 500 грн. та у грудні 2013 року в сумі 34 500 грн.;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1, п. 138.1.2 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток, та як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 1 188 392 грн., в тому числі у 4 кварталі 2012 року на 21 000 грн. та у 2013 році на суму 1 167 392 грн.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004272201 від 16.12.2014, №0004282201 від 16.12.2014.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ніка Трейд» та ТОВ «Українська компанія «Модус», є фіктивними, у зв'язку з чим суд зробив висновок, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та, як наслідок, про задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є уповноваженим органу з сертифікації в системі УкрСЕПРО. Для підготовки пакету документації, який відповідає вимогам ДСТУ 3413-96, та після опрацювання надається для подальшої сертифікації продукції, позивач звернувся до ТОВ «Українська компанія «Модус» та ТОВ «Ніка Трейдінг».

Так, як свідчать матеріали справи та встановлено у судовому порядку, між позивачем (замовник) та ТОВ «Українська компанія «Модус» (виконавець) було укладено угоду № 01-10/12 від 01.10.2012 про надання консультаційних послуг, щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортної продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов'язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

Відповідно до п. 2.1 Договору послуги надаються замовнику шляхом усного або письмового консультування, складання проектів необхідних технічних та інших документів, надання інших консультаційних послуг, які виникають у замовника в процесі сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань.

На виконання умов договору постачальник видав покупцю податкові накладні та акти виконаних робіт.

Оплата за отримані послуги була здійснена платіжними дорученнями на суму 4 153 000 грн., та сума податкового кредиту з ПДВ в розмір 692 167 грн. включена до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, квітень, травень, червень, серпень, вересень та грудень 2013 року.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ніка трейд» (виконавець) було укладено угоду № 01-07/13 від 01.07.2013, за умовами якої виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні послуги щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних ) випробувань імпортної продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов'язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

Відповідно до п. 2.1 Договору послуги надаються замовнику шляхом усного або письмового консультування, складання проектів необхідних технічних та інших документів, надання інших консультаційних послуг, які виникають у замовника в процесі сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань.

На виконання умов договору постачальник видав покупцю податкові накладні та акти виконаних робіт.

Оплата з отримані послуги була виконана платіжними дорученнями на суму 3340000 грн., та сума податкового кредиту з ПДВ в розмір 521000 грн. включена до декларації з ПДВ за липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року.

Крім того, реальність вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи Заявками на проведення сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО, Договорами про проведення робіт з сертифікації продукції, Протоколами угоди про договірну ціну на виконання робіт по сертифікації продукції, Актами прийому-передачі виконаних робіт.

Також судом апеляційної інстанції встановлено подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, що полягає в наступному: фактично ТОВ «Українська компанія «Модус» та ТОВ «Ніка Трейдінг» надавали позивачу готовий пакет документації, який відповідає вимогам ДСТУ 3413-96 для подальшої сертифікації продукції, що підтверджується актами прийому-передачі документів до актів виконаних робіт, сертифікатами відповідності, заявками про проведення сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО, анкетами, рішеннями за заявками про проведення сертифікації продукції, розпорядженнями, висновками за результатами аналізу документації, актами ідентифікації, висновками про можливість видачі сертифіката відповідності, програмою, актом пломбування за зберігання зразка-свідка продукції за заявками, ліцензійними угодами, протоколами випробувань, атестатами акредитації.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль