Ухвала суду № 58983988, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/6937/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів за касаційною скаргою Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначила, що постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі №0670/2518/12 та від 29 серпня 2013 року по справі № 806/4768/13-а з 04 листопада 2007 року її поновлено на займаній посаді та стягнуто з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату, проте остаточний розрахунок з нею було проведено відповідачем лише 08 жовтня 2014 року, у зв'язку з чим останній має сплатити середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 04 листопада 2007 року по 08 жовтня 2014 року у розмірі 175 808,51 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі Новоград-Волинська районна державна адміністрація Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі № 0670/2518/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року, визнано протиправними та скасовано розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області №733 від 20 листопада 2006 року і № 67-К від 11 грудня 2006 року. Визнано ОСОБА_4 звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області з 04 листопада 2007 року за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Зобов'язано Новоград-Волинську районну державну адміністрацію Житомирської області внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_4, нарахувати і виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно і компенсацію за невикористану відпустку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 806/4768/13-а стягнуто з Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4 2 976,02 грн. недоплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку.

Оскільки, остаточний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку відповідачем було проведено тільки 08 жовтня 2014 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з часу звільнення по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що остаточний розрахунок та виконання судового рішення відповідачем було фактично здійснено 08 жовтня 2014 року, а тому, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України, відповідачем має бути сплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із змісту наведеної норми вбачається, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Разом з тим, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15.

Таким чином, для встановлення відповідальності роботодавця за статтями 116-117 КЗпП України необхідно встановити чи були на час звільнення належні до виплати працівникові суми та чи була наявна вина роботодавця щодо невиплати цих сум.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі № 0670/2518/12 ОСОБА_4 є звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області за пунктом 5 статті 36 КЗпП України з 04 листопада 2007 року.

Також встановлено, що позивачу на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі № 0670/2518/12 не була виплачена в повному обсязі заробітна плата за період її поновлення на роботі з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 806/4768/13-а стягнуто з Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4 2976,02 грн. недоплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку.

При цьому, остаточний розрахунок на виконання судового рішення відповідачем було фактично здійснено 08 жовтня 2014 року, що підтверджується довідкою по картковому рахунку.

Таким чином, оскільки остаточний розрахунок на виконання судового рішення відповідачем було фактично здійснено 08 жовтня 2014 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко А.Ф. Загородній М.І. Мойсюк