Ухвала суду № 58983964, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/13145/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Арабус»

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

у справі № 2а/0370/2094/12

за позовом Приватного підприємства «Арабус»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за січень 2012 року, в якому заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн., складено акт перевірки від 04.04.2012 №526/15-3/35353601, яким встановлено порушення позивачем ч. 1, 2 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Арабус»; п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем суми податкового кредиту за листопад 2011 року на 4 818 730,00 грн., за грудень 2011 року на 5 114 313,00 грн., за січень 2012 року на 3 072 523,00 грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2011 року на 3 338 574,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в грудні 2011 року на суму 4 177 680,00 грн. та в січні 2012 року на суму 2 651 596,00 грн.; абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Арабус» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у січні 2012 року на 1 772 706,00 грн.

На підставі акта перевірки, 17.04.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000912302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 536 595,00 грн., №0000882302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 338 574,00 грн. та №0000902302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та фірмою «EUROPE CARS OY» укладено контракт №01/02 від 22.02.2010, за умовами якого, продавець - фірма нерезидент - «EUROPE CARS OY» зобов'язується поставити, а ПП «Арабус» - покупець прийняти і оплатити нові, бувші у використанні автомобілі на умовах СІР м. Іллічівськ, СІР м. Одеса згідно інвойсу на кожну поставку.

Згідно із додатком №1 від 01.03.2010 до контракту, предметом контракту можуть бути також бувші в користуванні автомобілі, нові та бувші в користуванні трактори, комбайни, автобуси, погрузчики, мотоцикли, промислове виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини. Загальна вартість контракту становить 10 млн. доларів США. Ціна товару встановлюється в доларах США або в Євро та визначається на умовах СІР-Київ, СІР-Луцьк, СІР-Іллічіськ, СІР-Одеса. Умови оплати - перерахування коштів у валюті шляхом передоплати, або оплати по факту отримання товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору.

В службовому листі УПМ ДПС у Волинській області №1310/7/07-309 від 27.03.2012 зазначено, що під час проведення перевірки легітимності нерезидента «EUROPE CARS OY» через канали міжнародного співробітництва отримано лист від Податкової адміністрації Фінляндії від 05.01.2012 №Т06982 зі змісту якого вбачається, що фірма "EUROPE CARS OY" здійснює оптову торгівлю автомобілями та з ПП "Арабус", контракт від 22.02.2010 №01/02. Даний контракт не виконаний через те, що ПП "Арабус" повідомило фірму «EUROPE CARS OY» про недостатність капіталу для купівлі автомобілів. Відтак, фірма «EUROPE CARS OY» автомобілів не поставляла та коштів від ПП «Арабус» не отримувала. При проходженні процедури розмитнення ПП «Арабус» пред'являлись на митниці документи (рахунки-фактури) оформлені фірмою «EUROPE CARS OY» із значним заниженням вартості імпортованих автомобілів, середня ціна вантажного автомобіля 2005 - 2006 років випуску складала 1 500,00 євро, що не відповідає загально-ринковим цінам в Україні і в країнах Європи. Згідно наявних матеріалів, жоден імпортований автомобіль не реєструвався на нерезидента фірму «EUROPE CARS OY», а фактично перебували на обліку у різних країнах Європи (Німеччина, Великобританія, Бельгія, Франція, Італія та інші).

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з фірмою «EUROPE CARS OY».

При цьому, судами враховано, що наявність у ПП «Арабус» первинних документів не підтверджує реальність фінансово-господарських взаємовідносин із фірмою «EUROPE CARS OY». Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з фірмою «EUROPE CARS OY», зокрема, доказів можливостей контрагента щодо виконання укладеного контракту, наявності технічних та технологічних можливостей; не надано доказів фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару; не надано документального підтвердження руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 №0000912302, №0000882302 та №0000902302 прийняті податковим органом правомірно.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Арабус»- відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль