Ухвала суду № 58983559, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/51030/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

при секретарі Загородньому А.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Москаленко О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015

у справі № 826/11559/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (далі - Товариство)

до Інспекції

та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання дій протиправними та стягнення пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо несвоєчасного та неповного відшкодування ПДВ за податковою декларацією за січень 2014 року та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства пеню в сумі 1 914 199,96 грн. за прострочення погашення заборгованості бюджету з 26.03.2015 по 15.06.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто зазначену суму пені; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що невиконання відповідачами своїх обов'язків, визначених пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), порушило право Товариства на своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ, яке підлягає стягненню як заборгованість бюджету з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК. Водночас суди зазначили, що порушене право платника, на захист якого подано цей позов, є відновленим шляхом стягнення заявленої суми пені, а тому задоволення решти позовних вимог не вимагається.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що залишок невідшкодованої платником суми ПДВ (у сумі 23 675 357 грн.) утворився у податковому обліку платника за операціями по взаємовідносинам з фіктивними контрагентами, щодо яких порушено кримінальні провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України; наведене, за твердженням відповідача, виключає право платника на одержання зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, пені за затримку його сплати.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору, та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційні вимоги Інспекції - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року Товариством задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 61 900 225 грн.

Правильність обчислення цієї суми бюджетного відшкодування та наявність у платника об'єктивного права на її отримання встановлена рішенням суду в адміністративній справі № 826/9376/14, яким, зокрема, стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача бюджету заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок в банку в розмірі 61 900 225 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили, однак спірну суму ПДВ було лише частково повернуто платникові - лише у розмірі 38 224 868 грн.; у зв'язку з цим на час вирішення цього спору бюджетна заборгованість з ПДВ перед Товариством складає 23 675 357 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією за результатами перевірки не виявлено порушень позивачем правил оподаткування при формуванні від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, яке було у подальшому заявлене до відшкодування.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Правильність нарахованої платником пені за прострочення погашення заборгованості бюджету з ПДВ з 26.03.2015 по 15.06.2015 відповідачем не заперечується.

Посилання скаржника на фіктивність постачальників Товариства по ланцюгу також у даному разі не можуть слугувати свідченням необґрунтованості податкової вигоди платника у вигляді оспорюваної суми бюджетного відшкодування та, відповідно, не позбавляють його права на одержання пені за затримку виплати відшкодування ПДВ у цій сумі. Право платника на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування засвідчено судовим рішенням, винесеним на користь Товариства, а тому не може ставитися під сумнів у рамках цього судового провадження.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно задовольнили даний позов.

Доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків судів, ці доводи були предметом дослідження при розгляді справи в судах попередніх інстанцій та одержали належну правову оцінку.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

Зі скаржника підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі № 826/11559/15 залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва