Ухвала суду № 58983499, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/3440/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», зобов'язати Міністерство призначити та виплатити йому вказану одноразову грошову допомогу.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, спричиненої захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 в період з 01 квітня 1983 року по 28 квітня 1985 року проходив військову службу, а в період з 24 червня 1983 року по 28 квітня 1985 року проходив військову службу у в/ч пп 93986 на території Демократичної Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.

Із витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 лютого 2013 року №419, копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що позивач отримав поранення, контузію та має захворювання, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06 квітня 2015 року серії АВ №0417797 підтверджується, що внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, 06 квітня 2015 року позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності довічно.

У зв'язку із чим, 30 вересня 2015 року позивач звертався до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, до якої додавались відповідні документи.

Листом від 04 листопада 2015 року №10793 Київський міський військовий комісаріат, посилаючись на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02 листопада 2015 року №248/3/6/3214, повідомив позивача про відсутність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги. Це мотивовано тим, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI, яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975), набрав чинності 01 січня 2014 року, і що дія цих нормативних актів поширюється виключно на осіб, які первинно отримали інвалідність після 01 січня 2014 року.

Вважаючи, що його право на отримання передбаченої законом одноразової грошової допомоги є порушеним, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, судова колегія зважає на таке.

Конституція України закріплює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частини 1, 3 статті 46). Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини 5 статті 17).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 3 цього Закону (тут і далі - в редакції Закону, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частини першої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом «б» частини першої статті 16-2 цього Закону передбачено, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно частини дев'ятої статті 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (постанова від 25 грудня 2013 року № 975). Цей Порядок був чинним станом на дату встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (06 квітня 2015 року).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 6 цього Порядку одноразова грошова допомога військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (у разі встановлення інвалідності III групи).

Відповідно до пункту 11 цього Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу передбачені цим пунктом документи.

Згідно пункту 12 цього Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється, зокрема, Міноборони (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 цього Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку, а розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 17 Порядку особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Таким чином, оскільки позивачу 06 квітня 2015 року встановлено ІІІ групу інвалідності, яка спричинена захворюваннями, пов'язаними з виконанням військової служби, відповідно до приведених норм він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Доказів того, що інвалідність позивачу встановлювалась раніше набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

Матеріали справи підтверджують, що позивач вчинив усі дії, передбачені вищевказаним Порядком для отримання належної йому грошової допомоги.

Таким чином, відмова відповідача, як органу, уповноваженого здійснювати виплату вищевказаної одноразової грошової допомоги, в призначенні й виплаті є необґрунтованою та безпідставною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на те, що, виходячи з суб'єктного складу сторін та предмету позову, дана справа підсудна окружному адміністративному суду, і повинна вирішуватись колегією у складі трьох суддів, з огляду на наступне.

За пунктом 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18 КАС України).

Оскільки одноразова грошова допомога, яку просить призначити та виплатити заявник, є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, до якого, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належить право на забезпечення військовослужбовців у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом, саме місцевим судам, на підставі пункту 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, належить розглядати такі спори.

Також, відповідач безпідставно посилається на приписи частини першої статті 24 Кодексу, відповідно до якої адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, позаяк вимоги щодо колегіального розгляду справ встановлені цією нормою лише для справ, підсудних окружним адміністративним судам.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому його скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.