Постанова № 58981986, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2016 року № 826/7527/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко» (далі – позивач або ТОВ «Компанія «Нітеко») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі – відповідач або ДПІ), в якому, враховуючи прийняту судом заяву про зміну позовних вимог (вх. від 27.05.2016р.), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2015р. №66326552208, №66426552208, №66526552208 та №71326551702.

В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, зокрема, щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, завищення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій за начебто несвоєчасне перерахування ПДФО до бюджету. У той же час, як зазначає позивач, задекларовані позивачем суми податкових вигод підтверджуються документально та відображені у відповідності до положень ПК України, жодних порушень законодавства позивач не вчиняв, а відтак позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв’язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

В ході розгляду даної справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачають.

На підставі ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Нітеко» (код ЄДРПОУ 20074704) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, про що складено Акт перевірки від 05.10.2015р. №415/26-55-22-08/20074704 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Компанія «Нітеко» було зареєстровано платником ПДВ з 03.10.1997р.

Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено (перший епізод), що ТОВ «Компанія «Нітеко» видано вексель ПрАТ "Будівельні Технології" (код за ЄДРПОУ 21704113) серії АА№0461747 від 25.08.2010р. на суму 796252,88 грн., з датою погашення по векселю 25.08.2011р.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2014р. на підприємстві рахується заборгованість перед ПрАТ "Будівельні Технології" по рах. Кт 621 в сумі 796252,88 грн.

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя за пред’явленням із строком платежу, спливає по закінченні трьох років від граничної дати пред'явлення векселя до платежу, тобто 25.08.2014 року.

Надалі ДПІ вказується, що згідно додатку № 8 до Акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія НІТЕКО" (код за ЄДРПОУ 20074704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року за № 554/22-4/20074704 від 06.06.2013, який підписано перевіряючими та посадовими особами підприємства без заперечень, в рядку 02 до Декларації з податку на прибуток ТОВ "Компанія НІТЕКО" задекларовано Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), а саме: дохід від реалізації товарів, послуги оренди авто, послуги оренди готельного-офісного комплексу, маркетингові послуги, консультаційні послуги, юридичні послуги.

Однак, як зазначає ДПІ, дохід від списання заборгованості по векселю не декларувався.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ прийшла до висновку, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Нітеко» занижено доходи за 2014 рік на загальну суму 796253 грн.

Окрім того, в Акті перевірки вказується (другий епізод), що у перевіряємому періоді що ТОВ «Компанія «Нітеко» мала взаємовідносини по інвестиційним договорам.

Так, згідно наданих до перевірки документів, правовідносини в рамках інвестиційних договорів з ТОВ «Дівіжн Констракшн» код 36147794, інвестиційний договір №107 від 07.06.2013р.» ТОВ «Автобудінвест» (код 24577023, Договір № 0711/6 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 07.11.2013р), ТОВ «Дана» (код 25289131, Договір № 0612/2 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Інтертехніка» (код 23734704, Договір № 0612/3 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Концерн «Європа» (код 20046820, Договір № 1401/1 інвестиційний від 14.01.2013р.) виникли в результаті трансформації (зарахування) сум грошових коштів перерахованих в рамках договорів поворотної фінансової допомоги.

Зазначається, що ТОВ «Компанія «НІТЕКО» самостійно класифікувала інвестиційні договори №0612/4 від 04.06.2012 та №0612/5 від 04.06.2012 (ідентичні) як такі, що неможливо здійснити.

Документів, які б змінювали умови чинних інвестиційних договорів, в т.ч. №107 (порядок та строки передачі об'єкту інвестування, обов'язки сторін, строк дії договору(крім додаткової угоди №1)), описували б об'єктивні причини неможливості їх виконання, узгоджували б порядок виконання умов договору, враховуючи факт неможливості своєчасної передачі об'єкта будівництва, до перевірки та/або разом з листами відповідями не було надано.

Документів, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу іншому інвестору речових прав, до перевірки та/або разом з листами відповідями не було надано.

Пояснень щодо неподання документів для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно інвесторів, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на майно ТОВ «Компанія «Нітеко» до перевірки та/або разом з листами відповідями не було надано.

Станом на 25.06.2014р., як стверджує ДПІ у Акті перевірки, будівництво «адміністративно-торгівельний центр на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва (Столичне шосе 103)», в т.ч. паркінгу на 488 м/м та дворівневої автостоянки на 557 м/м, було завершено; право власності на об'єкт було зареєстровано на ТОВ «Компанія «НІТЕКО»; інвестиційний договір №107 від 07.06.2013р. припинив дію, але об'єкт інвестування (паркінг та дворівнева автостоянка) не було передано ТОВ «Дівіжн Констракшн»; права інвесторів (ТОВ «Дівіжн Констракшн» код 36147794, інвестиційний договір №107 від 07.06.2013р.), ТОВ «Автобудінвест» (код 24577023, Договір № 0711/6 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 07.11.2013р), ТОВ «Дана» (код 25289131, Договір № 0612/2 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Інтертехніка» (код 23734704, Договір №0612/3 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Концерн «Європа» (код 20046820, Договір № 1401/1 інвестиційний від 14.01.2013р.) на об'єкти інвестування не були погоджені з банком та не були відображені та/або враховані в кредитних та іпотечних угодах, в документах на право власності; грошові кошти також не було повернуто.

ДПІ вказується, що відповідно до наданих до перевірки документів (кредитного договору та додатків і додаткових угод до нього, договорів іпотеки та додаткових угод до них, свідоцтв на право власності тощо), ТОВ «Компанія «НІТЕКО» була класифікована як єдиний власник об'єкту незавершеного будівництва та, як наслідок, в подальшому єдиним власником адміністративно-готельного та торгово-розважального центрів, відповідно, права інвесторів: ТОВ «Дівіжн Констракшн» (код 36147794, інвестиційний договір №107 від 07.06.2013р.), ТОВ «Автобудінвест» (код 24577023, Договір № 0711/6 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 07.11.2013р), ТОВ «Дана» (код 25289131, Договір № 0612/2 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Інтертехніка» (код 23734704, Договір № 0612/3 інвестування в будівництво об'єкта нерухомості від 04.06.2012р.), ТОВ «Концерн «Європа» (код 20046820, Договір № 1401/1 інвестиційний від 14.01.2013р.) ніяким чином не були погоджені з банком та не були відображені в офіційних документах.

Відтак, на думку ДПІ, у зв'язку із відсутністю претензійної роботи, яка мала б вестись інвесторами (ТОВ «Дівіжн Констракшн», ТОВ «Автобудінвест», ТОВ «Дана», ТОВ «Інтертехніка», ТОВ «Концерн «Європа»), реєстрації права власності на предмет інвестування безпосередньо на себе ТОВ «Компанія «НІТЕКО», правочини в рамках інвестиційних договорів №107 від 07.06.2013р.), № 0711/6 від 07.11.2013р.. № 0612/2 від 04.06.2012р., № 0612/3 від 04.06.2012р.. № 1401/1 від 14.01.2013р., є удаваними, які укладено з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - надання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, ДПІ вважає, що ТОВ «Компанія «НІТЕКО» безоплатно користувалось грошовими коштами у сумі 280 205 800,00 грн., як безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою (позикою).

Отже, як вважає ДПІ, у разі якщо суму коштів передано платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, то згідно пп. 14.1.257 ПК України вона підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги.

Наведене, за висновком ДПІ, в порушення п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України призвело до заниження ТОВ «Компанія «НІТЕКО» доходів на суму умовно нарахованих процентів на загальну суму 30503523 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 3 071 859 грн., за 2014 рік в сумі 27 431 664 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено (третій епізод) неправомірне віднесення ТОВ «Компанія «Нітеко» відсотків за користування кредитними коштами до складу адміністративних витрат та завищення у зв’язку з цим витрат, які мали бути віднесені до складу собівартості кваліфікаційних активів.

Так, в Акті перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Компанія «Нітеко» здійснювало будівництво комплексу споруд за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 103. з метою фінансування підприємство взяло кредит у ВАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 1 445 725 431,19 грн., про що оформлено відповідний договір №858 від 29.12.2007р.

Зазначається, що перша черга профінансованого будівництва (адміністративно-готельний центр) була добудована та введена в експлуатацію 23.07.2012р.; друга (торгово-розважальний центр) 31.03.2014. Балансову вартість об’єктів було визначено: адміністративно-готельний центр – 514 733 876,12грн.; торгово-розважальний центр – 680 592 425,80грн.

Встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством нараховано відсотки за користування кредитними коштами у сумі 241 178 636,11 грн. (в т.ч. до 31.03.2014р. – 139 519 110,52 грн.); відсотки включені до складу вартості об’єкту будівництва в сумі 33 650 118,11 грн. (в т.ч. до 31.03.2014р. – 33 650 118,11 грн.); відсотки включені до складу собівартості у сумі 207 528 518,00 грн. (в т.ч. до 31.03.2014р. – 105 868 992,41 грн.).

Балансова вартість 1-ї та 2-ї черг будівництва разом з обладнанням та технічним їх оснащенням становить 567 215 360,58 грн. та 776 450 765,68 грн. (рах. 10 + 11 + 12), або 42,21% та 57,79% відповідно.

Крім того, відповідно до договору генерального підряду №1/25/2007 від 20.08.2007р., викладеного у новій редакції додатковою угодою №15 від 23.09.2010р., вартість будівельних робіт 1-ї черги було визначено у сумі 428 753 000 грн. (п.2.1.1.), 2-ї черги - 446 285 000 грн. (п.2.1.2.), тобто 49% та 51% відповідно.

Надалі в Акті зазначається, що згідно наданих до перевірки пояснень неможливо визначити частку участі у процесі будівництва (фінансування будівництва) інших СГД та/або вплив «Власної участі» на результат будівництва; згідно наданих документів зв'язок отриманих від ВАТ «Ощадбанк» кредитних коштів та результатів будівництва прямо пропорційний, і передбачає лише можливість додаткову участь у фінансування будівництва при умові першочергового гарантування (забезпечення) зобов'язання перед ВАТ «Ощадбанк».

Як зазначає ДПІ, враховуючи вимоги п.6 П(С)БО 31 "Фінансові витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. №415, у зв'язку з безпосереднім позичанням коштів з метою створення кваліфікаційного активу, ТОВ «Компанія «Нітеко» мало спрямовувати відсотки за користування відповідними кредитними коштами в повному обсязі до складу собівартості відповідного кваліфікаційного активу (капіталізувати фінансові витрати) до моменту створення (завершення будівництва) кваліфікаційного активу.

Враховуючи наведене, за висновком ДПІ, в порушення п.44.1. та п.44.2 ст.44, п.138.1, пп.138.10.5. п.138.10. ст.138, п.141.1. ст.141, п.146.5. ст.146 ПК України, п.6 П(с)БО 31 "Фінансові витрати", затв. наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. № 415, ТОВ «Компанія «Нітеко» завищено фінансові витрати на загальну суму 40 637 030 грн., в тому числі: за 2013 рік на суму 29 806 690 грн., за 2014 рік на суму 10 830 340 грн., та завищено адміністративні витрати за 2013 рік на загальну суму 2 258 711 грн.

Також перевіркою встановлено (четвертий епізод), що ТОВ «Компанія «Нітеко» у перевіряємому періоді проведено коригування податкових зобов'язань згідно з розрахунком коригування від 13.02.13 №1 до податкової накладної № 71 від 27.06.12 по відносинах з ТОВ "Княжий Затон" - 100 429 554 грн., в т.ч. ПДВ - 16738259,33 грн., та розрахунком коригування від 13.02.13 №2 до податкової накладної № 72 від 27.06.12 по відносинах з ДП з 100% П "СоюзКонтракт Інвестмент" - 99 829 814 грн. в т.ч. ПДВ -16738259,33 грн., якими зменшено суму податкових зобов'язань в розмірі 33 376 561,33 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Компанія «НІТЕКО» у період з 01.01.13 та 31.12.14 наявна незміна кредиторська заборгованість по рах. 608 у сумі 200 259 368,00 грн. (ТОВ "Княжий Затон" - 100429554 грн.; ТОВ "СоюзКонтракт Інвестмент" - 99829814 грн.), операції по рахунку не здійснювались.

В Акті зазначається, що згідно з поясненнями посадових осіб підприємства, коригування податкових зобов'язань було здійснено у зв'язку з припиненням договорів інвестування від 04.06.12 №0612/5 (укладено з ДП з 100% II "СоюзКонтракт Інвестмент" на загальну суму 99 829 814 грн.) та від 04.06.12 №0612/4 (укладено з ТОВ "Княжий Затон" на загальну суму 100 429 554,00 грн.), згідно договорів про розірвання відповідних договорів інвестування від 13.02.2013р.

ДПІ вказує, що передача та/або повернення об'єкту інвестування не здійснювались, гроші інвесторам також не повертались.

Враховуючи викладене, перевіркою зроблено висновок, що законодавчі підстави у ТОВ «Компанія «Нітеко» для коригування податкових зобов'язань відсутні.

Відтак, на думку ДПІ, в порушення пункту 192.1 статті 192 ПК України ТОВ «Компанія «Нітеко» проведено коригування податкових зобов'язань згідно розрахунків коригування №1 та №2 від 13.02.2013р., якими зменшено суму податкових зобов'язань в розмірі 33 376 561 грн.

Крім того, в Акті перевірки також зазначається (п’ятий епізод), що у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ, які у перевіряємому періоді подавалися до ДПІ вчасно, не в повному обсязі відображувалися виплати нотаріусам, чим, як вказує ДПІ, порушено ст.51, п. 70.16 ст.70, пп. 176.2 «б» п.176.2 ст.176 ПК України.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2015р.:

№ 66326552208, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ «Компанія «Нітеко» з податку на додану вартість на суму 48 407 899,50 грн., в т.ч. за основним платежем 32 271 933,00 грн. та за штрафними санкціями 16 135 966,50 грн.;

№ 66426552208, яким зменшено позивачу розмір від’ємного значення податку на додану вартість у розмірі 783 791,00 грн.;

№ 66526552208, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ «Компанія «Нітеко» з податку на прибуток на суму 20 559 849,00 грн., в т.ч. за основним платежем 13 706 566,00 грн. та за штрафними санкціями 6 853 283,00 грн.;

№ 71326551702, яким визначено суму грошового зобов’язання ТОВ «Компанія «Нітеко» з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., в т.ч. за штрафними санкціями 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Що стосується першого епізоду (щодо висновків ДПІ про заниження позивачем інших доходів по операціям із простроченим векселем), суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» (у редакції, що діяла на час видачі позивачем спірного векселя) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у тій самій редакції) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Порядок визначення доходів та їх склад визначений статтею 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відповідності до пунктом 135.1. вказаної статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п/п 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України).

У пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротну фінансову допомогу визначено, зокрема, як сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Підпункт 14.1.11 цієї ж статті ПК України відносить заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, до категорії безнадійної заборгованості.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання позивача за переданим векселем до безповоротної фінансової допомоги відповідні зобов'язання мають відповідати критеріям, наведеним у підпункті 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, зокрема, критерію спливу строку позовної давності за зобов'язанням за векселем.

В даному випадку судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Нітеко» 25 серпня 2010 року виписало ПрАТ «Будівельні Технології» простий вексель серії АА№0461747 на суму 796 252,88 грн., з датою погашення 25 серпня 2011 року.

Сторонами не заперечується, що станом на 25 серпня 2011 року та на момент проведення перевірки платіж по виданому векселю ТОВ «Компанія «Нітеко» не здійснило.

Разом з тим, як стверджує позивач, згідно інформації, яка надійшла від ПрАТ «Будівельні Технології», останнє з метою скорочення витрат та ресурсів на претензійно-позовну роботу не збиралося звертатися до суду для звернення стягнення на суму заборгованості за векселем, у зв’язку з чим ТОВ «Компанія «Нітеко», керуючись пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, заборгованість по векселю сумі 796 252,88 грн., строк погашення якого сплинув, включило в доходи і відобразило в Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)).

Вказані обставини відповідачем, в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, жодним чином не спростовані та не доведено зворотного. При цьому суд враховує, що згідно акту попередньої планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Нітеко» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року за № 554/22-4/20074704 від 06.06.2013 р. не було виявлено завищення податкових зобов’язань ТОВ «Компанія «Нітеко» з податку на прибуток на суму заборгованості по векселю, строк погашення якого сплинув, яка була включена в доходи ТОВ «Компанія «Нітеко» за наслідком діяльності за 9 місяців 2011 року та відображена в Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи факт включення ТОВ «Компанія «Нітеко» грошових зобов’язань за переданим векселем сумі 796 252,88 грн. до складу валових доходів підприємства за 9 місяців 2011 року, суд приходить до висновку про відсутність необхідності у повторному включенні заборгованості по векселю, строк погашення якого сплинув, до складу валових доходів позивача у 2014 році, а тому доводи ДПІ про заниження позивачем у 2014 році доходів у зв’язку із наведеним є безпідставними.

Стосовно другого епізоду та висновків ДПІ про те, що кошти у сумі 280 205 800,00 грн., які отримані ТОВ «Компанія «Нітеко» в рамках інвестиційних договорів №107 від 07.06.2013р.), № 0711/6 від 07.11.2013р., № 0612/2 від 04.06.2012р., № 0612/3 від 04.06.2012р.. № 1401/1 від 14.01.2013р., за своєю суттю були безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою (позикою), а отже позивач у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України повинен був відобразити у 2013 та 2014 роках в складі валового доходу умовно нараховані проценти, нараховані на суму такої поворотної фінансової допомоги, суд виходить з наступного.

Так, згідно пп. 135.5.4. та 135.5.5. п.135 ст.135 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до складу інших доходів, зокрема, включають:

суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

У відповідності до пп. 14.1.257. п.14.1 ст.14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це, крім іншого, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

В контексті наведеного суд зазначає, що договір, у т.ч. про надання поворотної фінансової допомоги, укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Факт, укладання договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов. Істотною умовою у всіх без винятків випадках є умова про предмет договору, як і наявність обов'язкових елементів договору: суб'єкт, об'єкт та зміст правовідносин.

З наведеного слідує, що поворотною фінансовою допомогою вважаються лише кошти: по перше, передані на підставі договору про надання фінансової допомоги, по друге, з обов'язковим визначенням терміну та умов користування такою допомогою.

В даному в випадку, проаналізувавши положення вищезгаданих інвестиційних договорів №107 від 07.06.2013р.), № 0711/6 від 07.11.2013р., № 0612/2 від 04.06.2012р., № 0612/3 від 04.06.2012р.. № 1401/1 від 14.01.2013р., укладених позивачем із ТОВ «Дівіжн Констракшн», ТОВ «Автобудінвест», ТОВ «Дана», ТОВ «Інтертехніка», ТОВ «Концерн «Європа», за умовами яких вказані особи (Інвестори) здійснюють інвестування будівництва об’єкту інвестицій шляхом внесення інвестицій, а ТОВ «Компанія «Нітеко» (Забудовник) забезпечує реалізацію інвестицій для будівництва Комплексу, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень ДПІ, оскільки характер зазначених операцій не відповідає визначенню операцій з надання поворотної фінансової допомоги, визначеному пп. 14.1.257. п.14.1 ст.14 ПК України. Вказані договори не містять умов, за якими ТОВ «Компанія «Нітеко» отримує від зазначених осіб фінансову допомогу.

Твердження ж податкового органу про недотримання позивачем умов інвестиційних договорів та надання вказаних коштів з іншої метою (порушення прав інвесторів, реєстрація права власності на Комплекс лише на позивача, права інвесторів на об'єкти інвестування не були погоджені з банком тощо) не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки порядок використання підприємством отриманої суми та дії позивача у зв’язку з цим не можуть бути підставою для визначення таких коштів як поворотної фінансової допомоги. Більш того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки обставини.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку відповідачем не надано доказів визнання у встановленому законом порядку вищезгаданих інвестиційних договорів недійсними. При цьому суд не вбачає підстав вважати вказані договори удаваними, на чому наполягає ДПІ.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що отримані позивачем грошові кошти на підставі вищезгаданих інвестиційних договорів не мають ознак поворотної фінансової допомоги, а тому підстав для віднесення позивачем суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, до складу валових доходів за 2013 2014 роки не було. Відповідно доводи ДПІ про заниження позивачем доходів у зв’язку із наведеним є безпідставними.

Що стосується третього епізоду та висновків ДПІ про те, що у зв’язку із порушенням розподілу сум відсотків за користування кредитними коштами між об’єктами будівництва ТОВ «Компанія «Нітеко» не в повному обсязі віднесено витрати по сплаті таких відсотків до складу собівартості кваліфікаційних активів, що, за висновком ДПІ, призвело до завищення підприємством валових витрат, суд виходить з наступного.

Так, підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений статтею 138 ПК України, п. 138.1. якої визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст.38 визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Особливості ж визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлені статтею 141 ПК України, пунктом 141.1 якої визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.5.2 п.138.5 ст.138 ПК України встановлено, що датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, регулювання фінансових витрат та їх розподіл між витратами періоду та вартістю кваліфікаційного активу проводиться на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2006 №415 (далі по тексту - П(С)БО 31).

Під капіталізацією П(С)БО 31 розуміє включення нарахованих (визнаних) відсотків за запозиченнями, тобто фінансових витрат, до собівартості кваліфікаційного активу. Під останнім розуміють актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Собівартість кваліфікаційного активу – це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу).

Пункт 5 П(С)БО 31 встановлює, що капіталізація фінансових витрат (тобто віднесення процентів пов'язаних із запозиченнями, до собівартості кваліфікаційного активу) застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювалися витрати на створення кваліфікаційного активу.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів) (п.6 П(С)БО 31).

При цьому п. 10 П(С)БО 31 передбачено, що капіталізація фінансових витрат починається за наявності таких умов: визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, уключаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу.

Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено (п.13 П(С)БО 31).

З аналізу наведених вище положень слідує, що єдиною підставою, з якою п. 141.1 ПК України пов'язує обмеження права на збільшення витрат, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу. Але таке обмеження є необов'язковим, а добровільним і виникає лише в тому випадку, якщо платник податку прийняв рішення відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку, тобто якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням основних фондів.

В даному випадку судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Нітеко» з 2008 року по 1 квартал 2014 року проводило будівництво адміністративно-готельного та торгово-розважального центру з паркінгом на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе (Столичне шосе, 103) у Голосіївському районі м. Києва. ТОВ «Компанія «Нітеко» було замовником такого будівництва. 1-а черга комплексу – адміністративно-готельний центр з паркінгом (надалі ГОК) було введено в експлуатацію в 2012 році, а 2-а черга - торгово-розважальний центр з паркінгом (надалі - ТРЦ) була введена в експлуатацію в 1 кварталі 2014 року.

З метою фінансування вказаного будівництва ТОВ «Компанія «Нітеко» взяло кредит у ВАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 1 445 725 431,19 грн., про що оформлено відповідний договір №858 від 29.12.2007р.

Відповідно до кредитного договору, у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 підприємству нараховано відсотки за користування кредитними коштами у сумі 241 178 636,11 грн.

Слід зазначити, що включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу в обліковій політиці підприємства почалося з 01.04.2011 – з дати початку дії ПК України.

Відповідно до фінансового плану будівництва витрати по чергам відповідно становлять: на першу чергу - 75%, на другу - 25%. В такій пропорції витрати по кредиту капіталізувалися по об’єктам будівництва, починаючи з 01 квітня 2011 року.

У зв’язку із наведеним, у 2013 році 25% нарахованих за кредитним договором відсотків в сумі 27 105 624,06 грн. було капіталізовано на будівництво ТРЦ, а 75% в сумі 81 316 849,18 грн., враховуючи введення ГОК в експлуатацію в 2012 році, було віднесено позивачем до складу витрат та включено в декларацію з податку на прибуток у розмірі 2 258 711 грн. в рядок 06.1 та в розмірі 79 058 138,00 грн. в рядок 06.3.

Аналогічно у 2014 році 25% нарахованих за кредитним договором відсотків за 1 квартал 2014 року в сумі 7 774 159,32 грн. було капіталізовано на будівництво ТРЦ, всі інші відсотки – залишок нарахованих відсотків за 1 квартал 2014 року та нараховані відсотки за 2-4 квартали 2014 року в сумі 124 982 004 грн. відображені позивачем у декларації по прибутку за 2014 рік у складі витрат в рядку 06.3.

Як вказував позивач в ході розгляду справи, в основу обчислення пропорції віднесення відсотків за користування кредитними коштами до складу собівартості кожної черги створення кваліфікаційного активу ТОВ «Компанія «Нітеко»: 75% - ГОК, 25% - ТРЦ, був покладений затратний метод, який повністю ґрунтувався на первинних документах.

В контексті наведеного суд зазначає, що норми законодавства з питань бухгалтерського та податкового обліку не містять заборони здійснення вказаного розподілу сум відсотків за користування кредитними коштами між об’єктами будівництва, а також не визначають будь-якого методу, за яким обчислюється пропорція віднесення відсотків за користування кредитними коштами до складу собівартості кожної черги створення кваліфікаційного активу, так само як не передбачають обов’язок платника податків здійснювати перерахунок пропорції віднесення відсотків за користування кредитними коштами до складу собівартості кожної черги створення кваліфікаційного активу.

При цьому слід зазначити, що на собівартість кваліфікаційного активу, окрім витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченнями, значною мірою впливає частка залучених власних коштів підприємства та інших суб’єктів господарювання, а тому відсутня пряма пропорційність зв’язку запозичених коштів та процесу створення кваліфікаційного активу, на чому, однак, наполягає відповідач.

До того ж, як вбачається із Акту перевірки (стор.11 Акту), ДПІ визнається факт залучення позивачем власних коштів на фінансування будівництва.

Відтак, враховуючи те, що облікова політика підприємства (позивача) передбачала капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням основних фондів, відповідно із співвідношенням витрат між об’єктами будівництва, що не заборонено законодавством, беручи до уваги власну участь позивача у фінансуванні будівництва, суд не вбачає з боку позивача порушень щодо визначення розміру фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, та, відповідно, щодо розміру задекларованих підприємством валових витрат у зв’язку з цим.

Доводи ж ДПІ про те, що в ході проведення перевірки неможливо було визначити частку участі ТОВ «Компанія «Нітеко» та інших суб’єктів у процесі будівництва (фінансування будівництва) та вплив такої участі на результат будівництва, які б спростовували пропорційність зв’язку кредитних коштів та процесу створення об’єкту будівництва, не можуть беззаперечно свідчити про порушення позивачем вказаних вище положень законодавства. Висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов’язання, які викладені в Акті перевірки, є формальними та нічим не підтвердженими.

Стосовно ж доводів ДПІ (четвертий епізод) про порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 ПК України, а саме порядку проведення коригування податкових зобов'язань згідно розрахунків коригування №1 та №2 від 13.02.2013р., суд зазначає наступне.

Так, порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів передбачено ст. 192 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п. 192.1. статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що підставою для коригування податкових зобов'язань є будь-яка зміна суми компенсації вартості поставлених товарів/послуг, у т.ч. при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. При цьому нормою не встановлюється обов’язкової умови щодо фактичного руху коштів на рахунках платників податків для виникнення права на відповідне коригування.

Так, як встановлено в ході перевірки та під час розгляду справи, згідно договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 15 липня 2008 року ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» (п.н. 32160392) передало у власність ТОВ «Компанія Нітеко» грошові кошти, а ТОВ «Компанія Нітеко» зобов’язалося повернути вказані кошти у встановлений строк.

В аналогічних правовідносинах з ТОВ «Компанія Нітеко» перебувало ТОВ «Княжий Затон» (п.н. 24093093) за договорами безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 28 вересня 2008 року та 14 листопада 2008 року.

04 червня 2012 року ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» та ТОВ «Компанія Нітеко» уклали договір інвестування в будівництво об’єкта нерухомості № 0612/5, за яким ТОВ «Княжий Затон» отримує у власність частину приміщень ІІ черги будівництва за ціною інвестування 99829814,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16738259,33 грн.).

04 червня 2012 року ТОВ «Княжий Затон» та ТОВ «Компанія Нітеко» уклали договір інвестування в будівництво об’єкта нерухомості №0612/4, за яким ТОВ «Княжий Затон» отримує у власність частину приміщень ІІ черги будівництва за ціною інвестування 100 429 554,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16 738 259,33 грн.).

04 червня 2012 року ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» та ТОВ «Компанія Нітеко» дійшли згоди розірвати договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 15.07.2008 р. При цьому отримана сума грошових коштів не підлягає поверненню та зараховується в якості інвестиції за Договором інвестування в будівництво об’єкта нерухомості №0612/5 від 04.06.2012 р.

04 червня 2012 року ТОВ «Княжий Затон» та ТОВ «Компанія Нітеко» дійшли згоди розірвати договори безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 28.09.2008 р. та від 14.11.2008 року. При цьому отримана сума грошових коштів не підлягає поверненню та зараховується в якості інвестиції за Договором інвестування в будівництво об’єкта нерухомості №0612/5 від 04.06.2012 р.

Тобто, сторонами було проведено зарахування однорідних грошових вимог, а саме суми поворотної фінансової допомоги були погашені в рахунок оплати коштів за інвестування в об’єкти будівництва.

На підставі наведеного, ТОВ «Компанія Нітеко» як забудовником виписано на адресу ТОВ "Княжий Затон" податкову накладну № 71 від 27.06.12 на суму 100 429 554 грн., в т.ч. ПДВ - 16738259,33 грн., та виписано на адресу ДП з 100% П "СоюзКонтракт Інвестмент" податкову накладну № 72 від 27.06.12 на суму 99 829 814 грн. в т.ч. ПДВ -16738259,33 грн.

Водночас, 13 лютого 2013 року ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» та ТОВ «Компанія Нітеко» уклали договір про розірвання договору інвестування в будівництво об’єкта нерухомості №0612/5 від 04.06.2012 р. та домовилися про зарахування в повному обсязі суми, що підлягає поверненню у зв’язку із розірванням договору інвестування в будівництво об’єкта нерухомості №0612/5 від 04.06.2012 р., в якості позики, що надається ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» на користь ТОВ «Компанія Нітеко» за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги).

Аналогічно 13 лютого 2013 року ТОВ «Княжий Затон» та ТОВ «Компанія Нітеко» уклали договір про розірвання договору інвестування в будівництво об’єкта нерухомості № 0612/4 від 04.06.2012 р. та договір про зарахування в повному обсязі суми, що підлягає поверненню у зв’язку із розірванням договору інвестування в будівництво об’єкта нерухомості № 0612/5 від 04.06.2012 р., в якості позики, що надається ТОВ «Княжий Затон» на користь ТОВ «Компанія Нітеко» за договорами безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги).

Відтак, у зв’язку із розірванням ТОВ «Компанія «Нітеко» договорів інвестування в будівництво об’єктів нерухомості відбулися зміни суми компенсації по вказаним договорам інвестування та зобов’язання між сторонами щодо інвестування припинено зарахуванням, тобто по суті постачальником (ТОВ «Компанія «Нітеко») були повернуті суми попередньої оплати товарів/послуг інвесторам.

За таких обставин суд приходить до висновку, що провівши коригування податкових зобов’язань з ПДВ згідно розрахунку коригування від 13.02.2013 р. № 1 до податкової накладної № 71 від 27.06.2012 р. по відносинам з ТОВ «Княжий Затон» на суму 100 429 554,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16 738 259,33 грн.) та згідно розрахунку коригування від 13.02.2013 р. № 2 до податкової накладної № 72 від 27.06.2012 по відносинам з ДП з 100% ІІ «СоюзКонтракт Інвестмент» на суму 99 829 814,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16738259,33 грн.), зменшивши цим суму податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 33 376 561,33 грн., ТОВ «Компанія «Нітеко» діяло у відповідності до положень статті 192 ПК України та підстав стверджувати про безпідставність такого коригування, як вважає ДПІ, немає.

Викладена ж в Акті перевірки позиція податкового органу про те, що фактично передача та/або повернення об’єкту інвестування не здійснювалась, гроші фактично не поверталися, а тому відсутні у позивача законодавчі підстави для коригування спірних податкових зобов’язань, є безпідставною та не відповідає положенням законодавства, оскільки пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України не пов’язує можливість проведення коригування лише із фактичним рухом коштів на банківських рахунках. В даному випадку, як вже вказано вище, факт повернення коштів підтверджується зарахуванням в рамках договорів позики, що є підставою для відповідного коригування зобов’язань.

Що стосується п’ятого епізоду та висновків ДПІ про порушення позивачем ст.51, п. 70.16 ст.70, пп. 176.2 «б» п.176.2 ст.176 ПК України суд зазначає, що в акті перевірки позивача взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства, обставин за яких воно вчинено та в порушення вимог п/п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, не зазначено за який саме місяць ТОВ «Компанія «Нітеко» допущене вказане порушення (не в повному обсязі відображувались виплати нотаріусам), відсутнє посилання на конкретний документ податкового обліку (звіт за формою №1-ДФ), складений з порушенням, відсутнє чітке та об’єктивне з’ясування факту наявності порушення, відсутня фіксація самого факту порушення тощо.

В ході розгляду справи представник ДПІ не зміг пояснити суду суть вказаного порушення, у чому воно полягає, а також не надано суду жодних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки обставини.

У взаємозв’язку із наведеним слід зазначити, що в силу вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України виявлені під час перевірки правопорушення викладаються в акті.

Детальне відображення в акті змісту виявленого порушення є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

У даному разі обставини, викладені ДПІ в акті перевірки, не підтверджують факту вчинення позивачем податкового правопорушення, тоді як адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

Аналогічна правова позиція підтримується і Вищим адміністративним судом України, яка викладена в ухвалі цього суду 19 серпня 2015 року у справі № К/800/32822/14.

Наведене в сукупності вказує на недоведеність з боку відповідача вчинення позивачем вказаних порушень вимог податкового законодавства. Висновки податкового органу є лише доводами відповідача, нічим не підкріплені.

Відтак, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, є такими, що не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин порушення позивачем податкового законодавства, ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень у повному обсязі.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.10.2015р. №66326552208, №66426552208, №66526552208 та №71326551702.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко» (код ЄДРПОУ 20074704) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень нуль коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко