Ухвала суду № 58981836, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 липня 2016 року м. Київ справа № 800/368/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Веденяпін О.А., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Верховної Ради України, Президента України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Верховної Ради України, Президента України Петра Олексійовича Порошенка про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на їх користь 1 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями Верховної Ради України та Президента України Петра Олексійовича Порошенка із подання проекту закону, прийняття та підписання незаконного (протиправного) Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, що суперечить природному праву позивачів на свободу об'єднання довірителя зі своїм представником у судах без примусу представника до вступу в професійну асоціацію, відповідно до гарантій статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 20 Загальної декларації прав людини.

У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що відповідачі, зловживаючи своїми владними повноваженнями, з метою несправедливого обмеження природного права кожної людини на свободу об'єднання вчинили низку дій, спрямованих на те, щоб представляти інтереси інших осіб у судах України могли виключно адвокати, чим порушили природне право обох позивачів на свободу об'єднання.

Вивчивши зміст позовної заяви, приходжу до наступного.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

У статті 17 КАС України чітко визначені публічно-правові спори, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною четвертою статті 18 КАС України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 КАС України.

За змістом частини першої статті 171-1 КАС України її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Частиною п'ятою статті 171-1 КАС України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;

3) застосовувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Виходячи з положень, передбачених частинами першими статті 2, статті 17 КАС України, викладених у пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень, в тому числі частини третьої статті 17 КАС України, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Аналіз вказаної процесуальної норми дає підстави вважати, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. Тобто, окремо вимога про відшкодування шкоди в адміністративному процесі не вирішуються.

Однак, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у позовній заяві не заявлено вимог до відповідачів про вирішення публічно-правового спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Частиною другою статті 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2 не зазначено зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС України і виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги до відповідачів та наявність порушень їх (позивачів) законних прав, свобод чи інтересів Президентом України, Верховною Радою України при здійсненні ними владних управлінських функцій, не обґрунтовано своїх вимог щодо солідарної відповідальності відповідачів, не надано доказів на підтвердження цих обставин. Не зазначені і докази, які вони самостійно надати не можуть.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

До заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 не додано документа про сплату судового збору чи документа, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

Положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», на яке посилаються позивачі, поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI «Про судовий збір»).

Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 106, 171-1 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху з наданням позивачам строку, достатнього для усунення зазначених вище недоліків.

Отже, позивачам необхідно привести позовні вимоги у відповідність до вимог статті 106 КАС України, з урахуванням положень статті 171-1 КАС України, заявити вимоги до відповідачів про вирішення публічно-правового спору, зазначити зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС України, вказати обставини, які свідчать про порушення їх (позивачів) законних прав, свобод чи інтересів, допущені відповідачами при здійсненні ними владних управлінських функцій, обґрунтувати свої вимог щодо солідарної відповідальності відповідачів. На підтвердження вказаних обставин надати докази, а в разі неможливості - зазначити докази, які не можуть самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 необхідно надати документ про сплату судового збору чи документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що вимоги, які ґрунтуються на порушенні Верховною Радою України, Президентом України встановленої Конституцією України процедури розгляду та ухвалення законів не належать до юрисдикції Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

Також необхідно звернути увагу позивачів на те, що захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Роз'яснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України.

Керуючись статтями 21, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Верховної Ради України, Президента України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями, залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених в її мотивувальній частині недоліків.

Попередити ОСОБА_1, ОСОБА_2, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Веденяпін