Ухвала суду № 58981606, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/30829/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 805/292/15а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» (далі - Товариство) до ДПІ, третя особа: Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

про скасування податкової вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкової вимоги ДПІ № 631-25 від 17.04.2014 щодо сплати податкового боргу з податку на прибуток та рішення ДПІ № 12493/10/05-61-25-01 від 18.04.2014 щодо опису майна у податкову заставу.

Зазначило, що оскаржувані податкова вимога та рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковий орган був зобов'язаний зарахувати суму передплати за авансовими внесками у рахунок сплати податку на прибуток.

31 березня 2015 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позов задоволено.

Податкова вимога ДПІ № 631-25 від 17.04.2014 та рішення ДПІ № 12493/10/05-61-25-01 скасовані.

Задовольняючи позов, суди зазначили, що авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які визначаються платником податку самостійно та сплачуються у звітному періоді, є складовою частиною авансових внесків за звітній період та зараховуються у зменшення податкових зобов'язань, задекларованих на 2013 рік.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 17.04.2014 ДПІ надала Товариству податкову вимогу № 631-25 щодо сплати податкового боргу у розмірі 339 737,00 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на прибуток.

18 квітня 2014 року ДПІ на підставі вимог ст. 89 Податкового кодексу України прийняла рішення № 12493/10/05-61-25-01 щодо опису майна Товариства у податкову заставу.

Заборгованість Товариства підтверджена актами звірки № 4550-20, № 4552-20 від 27.01.2014, відповідно до яких позитивне сальдо з податку на прибуток приватних підприємств складає 1 033,32 грн. та 237 710,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до абз. 4, 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з абз. 1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4-10 ст. 57 Податкового кодексу України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток.

Звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 ст. 57 Податкового кодексу України, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Суди встановили, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, Товариство визначило розмір авансового внеску (1/12, нарахованого до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 25 540,00 грн. Зазначені суми є узгодженими сумами грошового зобов'язання.

Згідно з п. 153.3 статті 153 Податкового кодексу України емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. У разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Оскільки авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року, на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік від 28 лютого 2014 року визначена сума податку на прибуток, що не підлягає патентуванню (306 485,00 грн.), сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів складає 340 771, 00 грн.

Товариством були сплачені авансові внески з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у розмірі 205 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 17.01.2013, № 84 від 14.02.2013, № 176 від 15.03.2013, № 284 від 19.04.2013, № 371 від 21.05.2013, № 467 від 13.06.2013, № 564 від 24.07.2013, № 632 від 27.08.2013, № 635 від 30.08.2013, № 706 від 20.09.2013.

Відповідно до картки особового рахунку у Товариства за платежем 110024000 "Авансові внески з податку на прибуток" станом на 31.12.2013 існувала переплата у розмірі 237 710,00 грн., яка виникла у зв'язку з виплатою дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2012 рік.

Згідно з карткою особового рахунку Товариства за платежем 11021000 податок на прибуток підприємств рахується заборгованість у розмірі 1 033,32 грн.

Відповідно до ч.,ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були виконані податкові зобов'язання у повному обсязі, сплачено до бюджету суму авансових внесків та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 548 248,00 грн., сума задекларованого податкового зобов'язання становить 306 485,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.