Ухвала суду № 58981567, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 липня 2016 року м. Київ К/800/19077/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2015 р. №Ф-202-23.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією довідки від 20.06.2012 р. №1090 про взяття на облік платника податків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим. 16.12.2014 р. позивача взято на податковий облік у державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як вбачається зі змісту рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.04.2015 р.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наявної у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 р. сформовано вимогу від 05.01.2015 р. №Ф-202-23 про сплату суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10921,18 грн.

Судові рішення мотивовано тим, що вимоги щодо сплати заборгованості станом на 31.12.2014 р. у загальному розмірі 1921,18 грн., частина якого виникла у період перебування позивача на обліку у Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим на початок тимчасової окупації, є необґрунтованими, оскільки у період з 20.02.2014 р. по 16.12.2014 р. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовується спеціальний режим справляння єдиного внеску, визначений підпунктом 1 пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", відповідно до якого з позивача не справляється єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у вказаний період.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані сплатити ці внески з нарахуванням пені.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак