Ухвала суду № 58981518, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/10106/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кочана В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року

у справі № 818/3663/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Головного управління юстиції у Сумській області

третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про скасування постанови від 28 жовтня 2015 року ВП №49131431, -

встановив:

ПАТ «Сумихімпром» звернулось до суду з позовом до ГУ юстиції у Сумській області, третя особа: УПФУ в м. Сумах, про скасування постанови від 28 жовтня 2015 року ВП №49131431.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, позовні вимоги ПАТ «Сумихімпром» задоволено. Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління ДВС від 28 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №49131431.

У касаційній скарзі, ПАТ «Сумихімпром», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції з якої виключити з мотивувальної частини постанови посилання, що заборгованість по рішенню №343 в частині штрафних санкцій в сумі 293 149,58 грн. є поточною заборгованістю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ в м. Сумах було винесено відносно ПАТ «Сумихімпром» рішення від 22 липня 2010 року №343 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у сумі 1 210 492,64 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2010 року, у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Сумихімпром» про визнання протиправною та нечинним рішення від 22 липня 2010 року №343 в частині застосування штрафу до ПАТ «Сумихімпром» в розмірі 293 149,58 грн. відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Сумихімпром» залишено без задоволення.

23 жовтня 2015 року на адресу відповідача надійшла заява Управління ПФУ в м. Сумах про відкриття виконавчого провадження за рішенням від 22 липня 2010 року № 343 про стягнення з ПАТ «Сумихімпрм» на користь УПФУ в м. Сумах заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1 210 492,64 грн.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 28 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП№49131431.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Сумихімпром», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 28 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП №49131431 підлягає скасуванню, оскільки виконавче провадження було відкрито відповідачем про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» штрафних санкцій на загальну суму 1 210 492,64 грн., тоді як фактично, у жовтні 2015 року, орган Пенсійного фонд мав право пред'явити до стягнення лише вимоги, зазначені в рішення від 22 липня 2010 року №343 на суму 293 149,58 грн. Решта вимог - щодо стягнення пені в сумі 917 343,06 грн. пред'явлені до виконання з порушенням строків визначених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», а також без врахування вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

Отже, оскарження ПАТ «Сумихімпром» рішення управління від 22 липня 2010 року №343, призупинило строк сплати заборгованості у розмірі штрафних санкцій 293 149,58 грн. до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі щодо оскарження рішення №343.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що переглядаючи постанову суду першої інстанції по справі №2а-6715/10/1870, де предметом спору було рішення УПФУ у м. Сумах від 22 липня 2010 року №343, Харківський апеляційний адміністративний суд прийняв рішення 20 листопада 2010 року у порядку письмового провадження. Відповідну ухвалу апеляційної інстанції на адресу сторін направлено не було.

УПФУ у м. Сумах неодноразово зверталося до Сумського окружного адміністративного суду та до Вищого адміністративного суду з заявою про видачу копії ухвали ХААС. Однак, суд першої інстанції не мав можливості надати відповідну копію ухвали ХААС, так як на момент надходження заяв від третьої особи справа вже перебувала у Вищому адміністративному суді України.

Таким чином, фактично, ухвалу апеляційної інстанції УПФУ в м. Сумах було отримано пізніше, ніж було отримано ухвалу Вищого адміністративного суду від 03 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Так, 22 липня 2010 року УПФУ в м. Сумах було винесено відносно ПАТ «Сумихімпром» рішення №343.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року справі №5021/2509/2011 було порушено справу про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

Строк сплати зазначених у Рішенні № 343 вимог станом на 24 жовтня 2011 року не настав у зв'язку з їх оскарженням позивачем до суду.

Заборгованість по фінансовим санкціям відповідно до рішення УПФУ в м. Сумах від 22 липня 2010 року №343 у підприємства позивача виникла лише 16 вересня 2015 року (через п'ять днів після направлення Вищим адміністративним судом України копії ухвали від 03 вересня 2015 року, що підтверджується копією конверту та штампом вхідної кореспонденції на копії ухвали суду), тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в ході судового оскарження рішення №343 першим судовим рішенням по справі №К/9991/18451/11 (№2а-6715/1870), яке отримало управління була ухвала Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року, як вже було зазначено вище. Процедура набрання законної сили даної ухвали зазначена в самій ухвалі (5 днів з моменту направлення судом). Ухвалу Вищого адміністративного суду України було направлено на адресу органу Пенсійного фонду 10 вересня 2015 року, а отримано УПФУ в м. Сумах 05 жовтня 2015 року, про що свідчить копія заяви на видачу рішення №18095/12-15 від 17 вересня 2015 року з відміткою отримання його представником управління Соколенком А.В.

Отже, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного оскарження рішення №343 була отримана пізніше, ніж ухвала Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року.

Таким чином, дана заборгованість не можна вважати конкурсною і вона не підлягає погашенню відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки заявити її до реєстру вимог кредиторів, у органу Пенсійного фонду фактичної можливості не було.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

В.М. Кочан