Ухвала суду № 58981464, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/16470/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кочана В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року

у справі № 703/6310/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

третя особа: Смілянський міський відділ УМВС України в Черкаській області

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, поновити на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Смілянський міський відділ (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року №312о/с в частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ;

- поновити на рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ МВС України, про що зробити відповідний запис у трудовій книжці.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року №312о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Поновлено позивача з 07.11.2015 на посаді інспектора сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Смілянського міського відділу (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року.

ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Управління МВС України в Черкаській області також подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області. З 27 березня 2014 року позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Наказом від 06 листопада 2015 року № 312о/с звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (скорочення штатів).

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів того, що з 06 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року позивач виявила або виявляла бажання на прийняття її на службу до поліції, що свідчить про невикористання позивачем свого права на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управлінням МВС України в Черкаській області обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 виконано не було, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посаду в органах внутрішніх справ.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-484а14.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Управління МВС України в Черкаській області стосовно прийняття оспорюваного наказу від 06 листопада 2015 року №312о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, та правомірно поновили на посаді інспектора сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Смілянського міського відділу (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління МВС України в Черкаській області.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги ОСОБА_1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

В.М. Кочан