Постанова № 58981372, 14.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/112/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

14 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача: Подлевського Олега Михайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач (апелянт) апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче:

11.12.2015 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Фонду з заявою-розрахунком про фінансування матеріального забезпечення ОСОБА_5 на виплату допомоги по вагітності і пологах в сумі 11575,20 грн.

Листом від 14.12.2015 року відповідач повернув заяву-розрахунок №375 від 11.12.2015 року ФОП ОСОБА_4 на доопрацювання.

30.12.2015 року ФОП ОСОБА_4 на виконання вимог Фонду надіслав доопрацьовану заяву-розрахунок до якої надав: копію наказу про прийняття на роботу, копію трудового договору, копію акту-прийому передачі робіт, копію банківського документу про перерахунок єдиного соціального внеску, копія банківського документу про перерахунок військового збору, копія банківського документу податку на доходи фізичних осіб, копію листка непрацездатності та заяву-розрахунок від 29.12.2015 року.

Оскільки після доопрацювання позивачем заяви-розрахунку, відповідач коштів для виплати допомоги по вагітності та пологах не виплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інтанції дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови в здійсненні фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду на виплату ОСОБА_5 допомоги по вагітності та пологах, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначено Законом України № 1105-XIV від 23.09.1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №1105-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування, це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Приписами статті 4 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до статті 25 Закону №1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Статтею 26 Закону № 1105-XIV передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 1105-XIV, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом-копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 10 Закону № 1105-XIV, Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Відповідно до пункту 7 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року N 26, при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підпунктом «в» пункту 3.6. Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженої постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №29 (надалі - Інструкція №29), встановлено, що позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення страхувальника якщо, за результатами аналізу даних, зазначених у звітності, заяві-розрахунку страхувальника по коштах Фонду, статистичних даних виявлено перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах над розміром середньоденної заробітної плати.

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм, дає суду підстави для висновку про те, що відповідач має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду до початку виплати коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав відповідачу заяву-розрахунок, згідно якої просив здійснити фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду на виплату ОСОБА_5 допомоги по вагітності та пологах в розмірі 11575,20 грн.

Так, при аналізі заяви-розрахунку Старокостянтинівською міською виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, поданого позивачем виявлено, що розмір середньоденної допомоги по вагітності і пологах ОСОБА_5 значно перевищував розмір середньоденної заробітної плати по регіону.

Законодавством чітко визначається порядок встановлення розмірів оплати праці та мінімальні гарантії в оплаті праці.

Згідно статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплата праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється в розмірі, який перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до Методичних рекомендацій, щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.8.2004 р. № 186, тарифна сітка - сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівників у залежності від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону №108/95 форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Отже, хоча законодавством і не встановлений максимальний розмір заробітньої плати, проте вона повинна відповідати кількості і якості затраченої праці, а значить, бути справедливою і її розмір повинен бути вмотивованим.

В зв'язку зі значною сумою виплат допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5, відповідачем 14.12.2015 року було направлено позивачу лист з вимогою надати копію наказу про прийняття на роботу, копію табелю обліку робочого часу, копію листка непрацездатності АГЩ №01840, копії документів про нарахувану заробітну плату та про сплату обов'язкових платежів із сум заробітної плати.

На підтвердження трудових відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_4 надано наказ №5 від 13.11.2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_5 за сумісництвом на посаду юрисконсульта з 16 листопада 2015 року по час виконання певних робіт відповідно до трудового договору та трудовий договір № 5 від 13.11.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № № 1105-XIV, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частин 1, 2 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій з трудового договору № 5 від 13.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивачем здійснювалася один раз по факту надання послуг, про що складався акт приймання-здачі виконаних робіт. При цьому облік робочого часу не здійснювався та трудова книжка не заповнювалась.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розмежування цивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) полягає у тому, що, якщо фізична особа взяла на себе обов'язок виконати роботу, передати замовнику результат роботи - це договір підряду або інший цивільно-правовий договір. У разі, якщо громадянин виконує роботу під керівництвом іншої сторони, що прийняла на себе обов'язок організувати працю, одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - то це трудовий договір.

З огляду на наведене, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовий договір регулює сам процес трудової діяльності, а за підрядними роботами оплачується не процес праці, а її результат, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата.

Таким чином, наданий позивачем договір містить всі ознаки цивільно-правової угоди, притаманні для договорів підряду та/або надання послуг.

Судом апеляційної інстанції було запропоновано позивачу, надати для порівняння відомості про кількість найманих ним працівників та розмір їх заробітної плати, однак такої інформації ним не надано.

Крім того, посадовими особами відповідача виявлено, що в грудні 2015 року на його адресу надійшло 6 заяв-розрахунків від різних страхувальників, але на одну і ту ж застраховану особу ОСОБА_5 з приводу надання соціальної допомоги по причині вагітності останньої. В кожному з цих випадків ОСОБА_5 була прийнята на роботу 16 листопада 2015 року, а 7 грудня 2015 року вже отримала право (згідно листка непрацездатності АТЩ № 017840) на допомогу по вагітності і пологах. І хоча в кожному , окремому випадку -сума виплат є відносно

незначною по сукупності 6 випадків одна і та ж особа має намір отримати більше 60 тис.грн. соціальної допомоги.

В зв'язку з вищезазначеним, директором Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції 05.01.2016 року надіслано на ім'я прокурора Старокостянтинівської місцевою прократури Сліпцю В.С. листа з проханням здійснити перевірку правомірності призначення такої значної виплати.

23.06.2016 року, у відповідь на вказаний лист, першим заступником керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури направлено лист №80-140-16, з якого вбачається, що за результатами вивчення матеріалів, поданих в Старокостянтиніську міську виконавчу дирекцію ТОВ «Авто центр СТ», ТОВ «Авто СТ», Туристична агенція «Дантур», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_7 та ПП. ОСОБА_8 для надання соціальної допомоги по причині вагітності на одну і ту ж особу, а саме ОСОБА_5, яка ніби - то була прийнята на роботу на вказані підприємства з 16.11.2015 та вже 17.12.2015 отримала право на допомогу при вагітності та пологах, 24.02.2016 Старокостянтинівською місцевою прокуратурою внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань під № 42016240220000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч.І КК України та розпочато досудове розслідування.

Варто зазначити, що в матеріалах справи, наявна копія ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду від 30.12.2015 року № 683/3151/15-к, відповідно до якої начальнику СВ Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області та прокурору надано тимчасовий доступ до документів ряду підприємств, що стали підставою для здійснення Фондом фінансування для надання матеріальної допомоги вагітним жінкам, які ніби то працювали в 2012-2015 роках на підприємствах. Одним з цих підприємств є ТОВ «Авто центр СТ», що також надав відповідачу трудовий договір з ОСОБА_5 та заяву-розрахунок для виплати допомоги по вагітності та пологах.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у відповідача вагомих підстав для перевірки відомостей наданих позивачем для виплати ОСОБА_5, що є не тільки його правом, а й встановленим законом обов'язком.

Крім того, при постановленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не відмовлено позивачу у здійсненні виплати фінансування для виплати допомоги по вагітності та пологам, а тільки повідомлено, що фінансування матеріального забезпечення буде здійснено після завершення перевірки документів Старокостянтинівською місцевою прокуратурою (лист від 16.02.2016 року № 01-04-87), а відтак на думку судової колегії, висновок про порушення прав позивача судом першої інстанції зроблено передчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_4, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 липня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.