Ухвала суду № 58981214, 12.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.Справа № 818/469/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Русанової В.Б. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 818/469/16

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

18.04.2016 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка" адміністративно-господарські санкції у розмірі 37 626, 62 грн. та пені у розмірі 79,02 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 26.05.2016 року відмовив у задоволенні позову.

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.07.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем подано до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми №10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників за 2015 рік складала 139 осіб і відповідач відповідно до 4 % нормативу повинен був створити 6 робочих місць для працевлаштування інваліда, працюючих інвалідів - 5 (а.с. 25).

Відповідно до звітів відповідача, за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.05 року, вбачається, що підприємство протягом 2015 року належним чином та своєчасно інформувало центри зайнятості Сумської області про наявність вільних робочих місць для інвалідів на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда (а.с. 26-37).

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вважаючи, що оскільки ТОВ агрофірма "Хоружівка" протиправно не влаштувало інваліда на 1 робоче місце, а тому до 16.04.2016 року повинно було сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 37626,62 грн. та пені у розмірі 79,02 грн.

У зв'язку з тим, що зазначені санкції та пеня не були сплачені ТОВ агрофірма "Хоружівка", Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ).

Отже, підприємства зобов'язані не лише створювати робочі місця для інвалідів, а і повинні звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організації у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 2 вказаної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі не працевлаштування відповідної кількості інвалідів, зобов'язані сплачувати адміністративно-господарські санкції відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Також необхідно зазначити, що зі змісту вказаних вище правових положень вбачається обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідні умови праці.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до звітів відповідача, за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.05 року, вбачається, що підприємство протягом 2015 року належним чином та своєчасно інформувало центри зайнятості Сумської області про наявність вільних робочих місць для інвалідів на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда (а.с. 26-37).

Отже, відповідач у відповідності до приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" здійснював всі необхідні міри для створення у необхідній кількості робочих місць для інвалідів.

В свою чергу, обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Однак, в порушення вказаної статті центром зайнятості в 2015 році не було направлено на підприємство відповідача для працевлаштування інвалідів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, тому у нього відсутній обов'язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 818/469/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Русанова В.Б. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2016 р.