Ухвала суду № 58981173, 12.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р.Справа № 820/478/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання нечинною та протиправною та скасування вимоги, -

В с т а н о в и л а:

05.02.2016 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФО-П ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 26) просить визнати протиправними дії відповідача Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - контролюючий орган, Харківська ОДПІ), які полягають у складенні податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за формою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства та складенні податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску стосовно особи, яка не вела підприємницьку діяльність у зв'язку з обставинами непереборної сили (АТО) та визнати нечинною та протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2015 року № Ф-3301-25.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій і рішення контролюючого органу, оскільки у періоді, зазначеному у вимозі, він не здійснював підприємницьку діяльність у зв'язку з проведенням АТО.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року адміністративний позов задоволений частково, - скасована податкова вимога Харківської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.08.2015 року № Ф-3301-25 в частині суми боргу у розмірі 3.803,85 грн. В задоволені позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Харківської ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача 496,08 грн, у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення вмотивовано тим, що належним способом відновлення порушеного права позивача є скасування спірної вимоги контролюючого органу у частині боргу, за період, коли особа не вела підприємницьку діяльність у зв'язку з обставинами непереборної сили (АТО), та у цій частині позов підлягає задоволенню, а відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Харківської ОДПІ, які полягають у складенні податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за формою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства та складенні податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску стосовно особи, яка не вела підприємницьку діяльність у зв'язку з обставинами непереборної сили, слід відмовити.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на невідповідність окремих висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року в частині, якою судом задоволені позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 та прийняти нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та представника контролюючого органу, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга згідно положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що 28.11.2011 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про проведення державної реєстрації ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

29.11.2011 року позивач УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька взятий на облік як платник єдиного внеску.

01.01.2012 року ФО-П ОСОБА_2 обрав спрощену систему оподаткування (3-я група та ставка платника єдиного податку, код згідно з КВЕД 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах).

01.10.2014 року позивач взятий на облік УПСЗН Харківської РДА як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України.

08.06.2015 року позивач ФО-П ОСОБА_2 взятий на облік Харківською ОДПІ як платник податків, податкова адреса суб'єкта господарювання - АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Відповідно облікових даних картки особового рахунку ФО-П ОСОБА_2 станом на 30.04.2015 року за останнім обліковується борг по сплаті єдиного внеску в загальному розмірі 3.803,85 грн, у тому числі: за Ш квартал 2014 року (строк сплати 20.10.2014 року) - 1.267,95 грн, за 1У квартал 2014 року (строк сплати 20.01.2015 року) - 1.267,95 грн, за 1 квартал 2015 року (строк сплати 20.04.2015 року) - 1.267,95 грн.

Пунктом 1.4 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 4 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.п. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ФО-П ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що облік надходжень платежів до Державного бюджету, а також єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування здійснюється за основним місцем обліку фізичної особи-підприємця.

Згідно зі ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Міндоходів.

Взяттю на облік або реєстрації в органах Міндоходів підлягають всі платники податків.

Платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах Міндоходів за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) - п. 63.3 ст. 63 ПК України.

За приписами п. 66.3 ст. 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Взяття на облік платників податків здійснюється згідно з нормами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 1588, який зареєстрований Міністерством юстиції України 29.12.2011 року № N 1562/20300.

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (п. 7.1 розд. VII Порядку N 1588).

Відповідно до п. 10.13 розділу X Порядку N 1588 У разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Враховуючи вищезазначене, у разі зміни місцезнаходження, пов'язаного зі зміною адміністративного району, суб'єкт господарювання до закінчення поточного бюджетного року сплачує єдиний внесок за попереднім місцезнаходженням.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 про скасування вимоги відповідача від 10.08.2015 року № Ф-3301025 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 3.803,85 грн., оскільки у Харківської ОДПІ до 08.06.2015 року відсутні підстави для адміністрування цього внеску.

Законом України від 02.09.2014 року N 1669-VII розділ VIII «ПРИКІНЦЕВІ та ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-3 у редакції Закону України від 02.09.2014 року N 1669-VII вважається п. 9-4 згідно із Законом України від 02.03.2015 року N 219-VІІІ), згідно із яким, платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання стосовно правомірності відмови Харківської ОДПІ в задоволені заяв позивача ФО-П ОСОБА_2 про списання наявного податкового боргу виходить за рамки розглядаємого судом спору - про скасування вимоги відповідача від 10.08.2015 року № Ф-3301025 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 3.803,85 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог та вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року прийнята судом у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, з вірним встановленням обставин справи, що відповідно до приписів ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін. Підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2, оскільки вимоги апеляційної скарги в цій частині апелянтом не обґрунтовані.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 липня 2016 року.