Ухвала суду № 58981128, 11.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 р.Справа № 581/174/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Недригайлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.04.2016р. по справі № 581/174/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Недригайлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області у зарахуванні йому до страхового стажу періоду роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету у подвійному розмірі; зобов'язати управління пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області зарахувати йому період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні із 8 серпня1977 року по 31 грудня 2010 року до страхового стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також провести перерахунок пенсії, починаючи із 7 грудня 2012 року з дорахуванням грошової допомоги, призначеної відповідно до п. 71 розділу ХV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із врахуванням виплачених сум.

Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.04.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Недригайлівське обєднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести перерахунок пенсії, починаючи з 3 вересня 2015 року.

У задоволенні адміністративного позову в частині зобов'язання Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України дорахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, призначену відповідно до п. 71 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено.

Адміністративний позов у частині визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області, правонаступником якого є Недригайлівське обєднане управління Пенсійного фонду України, в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні у подвійному розмірі та зобов'язання Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 7 грудня 2012 року по 2 вересня 2015 року залишено без розгляду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 26 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 99, 100 КАС України, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-дерматовенеролога в Липоводолинській центральній районній лікарні (далі - ЦРЛ) з 08.08.1977 року по 31.12.2010 року, а з 1 січня 2011 року по 07.12.2012 року на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету вказаної лікарні. По своїй діяльності обслуговував хворих з небезпечними інфекційними захворюваннями: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, паразитарними захворюваннями: короста, демодекоз.

З 07.12.2012 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії позивачу розрахований в однократному розмірі із зарахуванням періодів роботи з 02.08.1976 року по 22.07.1977 року та з 01.01.2011 року по 07.12.2012 року.

16.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області із заявою, в якій просив перевірити правильність зарахування стажу роботи при обчисленні пенсії та просив зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі.

Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області надало відповідь від 31.01.2013 року № 1/Т, в якій відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи період з 08.08.1977 року по 31.12.2010 року, оскільки дерматовенерологічний кабінет не був у цей період окремим закладом охорони здоров'я чи структурним підрозділом поліклініки, лікарні (а.с. 12-13).

Позивач, не погодившись з такими діями УПФ України в Липоводолинському районі Сумської області, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відмова відповідача у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком періоду роботи в Липоводолинській центральній районній лікарні в подвійному розмірі не відповідає законодавству, оскільки дерматовенерологічний кабінет Липоводолинської центральної районної лікарні входив до складу поліклінічного відділення лікарні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Спільним листом від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України надано роз'яснення, що інфекційними закладами (відділеннями) є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних, паразитарних хвороб людини і носійництва збудників цих хвороб» сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус відноситься до небезпечних інфекційних хвороб; короста та демодекоз до групи аскарози, паразитних хвороб.

З листа Міністерства охорони здоров'я України від 15 лютого 2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дерматовенерологічний кабінет є інфекційним закладом охорони здоровя.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно п. 1 якого, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, він з 02.08.1976 року по 22.07.1977 року працював в Сумському обласному шкірно-венерологічному диспансері на посаді лікаря-інтерна; з 08.08.1977 року по 31.12.2010 року працював на посаді лікаря-дерматовенеролога; з 01.01.2011 року переведен на посаду посаду лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету (а.с. 18).

Таким чином вбачається, що трудова книжка позивача має, зокрема, не повні записи назв посад, а відтак трудовий стаж може бути доведений іншими документами.

Факт роботи позивача на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклінічного відділення Липоводолинської ЦРЛ та факт функціонування самого вказаного кабінету з 1977 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: положенням про дерматологічний кабінет (а.с. 24); рішенням Липоводолинської районної ради від 30 грудня 2010 року, яким внесено зміни до штатного розпису Липоводолинської ЦРЛ окремо виділено зокрема, дерматовенерологічний кабінет, та встановлено, що дія даного рішення розповсюджується на працівників вказаного кабінету попередніх років (а.с. 70); копією виписки з наказів Липоводолинської ЦРЛ від 28.08.1976 №284 та від 30.07.1980 №171 (а.с. 76); довідкою-звітом за 1976 рік (а.с. 78-79); штатним розписом працівників Липоводинської ЦРЛ на 1978 рік (а.с. 80-82); звітом лікувально-профілактичного закладу за 1977 рік (а.с. 83-84); примірним положенням про лікаря-дерматовенеролога, затверджене 7.06.2004 (а.с. 85); копією посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ак від 27.12.1993 року (а.с. 86); листом Липоводолинської ЦРЛ від 29 березня 2016 року про те, що до 2011 року кабінет лікаря-дерматовенеролога входив до складу поліклінічного відділення лікарні (а.с. 97); копією наказу Липоводолинської районної лікарні №312 від 3 серпня 1977 року (а.с. 98); копією наказу Липоводолинської ЦРЛ від 4 січня 2011 року №3-о (а.с. 99); копією наказу по Липоводолинській районній лікарні від 3 вересня 1977 року (а.с. 106); копією акту перевірки стану дерматовенерологічної служби Липоводолинського району за 1988 рік (а.с. 123); копією посадової інструкції медичної сестри дерматовенерологічного кабінету (а.с. 124); копіями журналів дерматовенерологічного кабінету за 1999 рік (а.с. 126-129); копією акту перевірки дерматологічної служби Липоводолинської ЦРЛ від 2002 року (130-131).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним факт роботи позивача на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність положення про дерматовенерологічний кабінет Липоводолинської ЦРЛ та штатного розпису за попередні роки, оскільки ці обставини можуть свідчити про невиконання роботодавцем вимог законодавства, а не про відсутність в лікарні дерматовенерологічного кабінету.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.04.2016 року по справі № 581/174/16-а в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Недригайлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.04.2016р. по справі № 581/174/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2016 р.