Постанова № 58981111, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6987/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №95 о/с від 04 березня 2010 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, визнання протиправним та скасування наказу №1123 від 04 грудня 2009 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №95о/с від 04 березня 2010 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1123 від 04 грудня 2009 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновив позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Також, а також стягнув з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік з 04 березня 2010 року у розмірі 18909,00 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, Головне управління МВС України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області (далі -ГУМВС України в Одеській області) ОСОБА_7 від 04 грудня 2009 року №1123 «Про покарання співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області» за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ст.7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, що виразилось у примушенні гр. ОСОБА_2 до відчуження належного йому житла, а також у нещирості, проявленій під час службового розслідування, оперуповноваженого Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 від 04 березня 2010 року №95о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України було звільнено у запас Збройних Сил за п.66 ( за дискредитацію) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Винесення вказаних наказів та звільнення ОСОБА_3 з лав МВС і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що під час застосування дисциплінарного стягнення до позивача відповідачем було порушено вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів частково погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою №114 Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань вжиття, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, Інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтею 27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновком про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 листопада 2009 року встановлено протиправні дії працівників міліції, зокрема позивача, та зроблено висновок щодо наявності в діях працівників міліції ознак злочину, передбаченого ст.189, 364 КК України.

Також, за результатами перевірки, 03 січня 2010 року проведено атестацію позивача, якою визнано, що останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ, про що складено відповідний атестаційний лист.

Крім того, прокуратурою м.Одеси, за наслідками проведеної перевірки в порядку ст.97 КПК України, встановлено, що працівники міліції ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 вчинили проступок, який дискредитує їх як співробітників органів внутрішніх справ, свідчить про низькі морально-етичні якості вказаних осіб.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності та оцінюючи докази у справі, колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту протиправних дій, в тому числі позивача, направлених на заволодіння майном ОСОБА_2, що свідчить про правомірність звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги та, зокрема, поновлюючи позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, судом першої інстанції було встановлено, що службового розслідування щодо вчинення дисциплінарного проступку позивачем, за яке на нього накладено дисциплінарне стягнення, не проводилось, висновок про результати розгляду скарги від 05 листопада 2009 року, складений старшим оперуповноваженим в ОВС 16-го ВВБ СВ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції ОСОБА_10, не є результатом службового розслідування, призначеного начальником у порядку ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Тотожну правову позицію було висловлено і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23 вересня 2015 року, за наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в справі за їх позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського районного відділу обласного міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Так, у вказаній ухвалі було зазначено, що порядок проведення службового розслідування стосовно особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення визначено спеціальною інструкцією, проте, судами попередніх інстанцій не перевірено її дотримання відповідачем. Висновок про результати розгляду скарги ОСОБА_2 не є результатом службового розслідування, призначеного начальником.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України було затверджено наказом МВС від 12 березня 2013 року за №230, тобто, більше ніж через три роки з часу, коли відповідному керівництву МВС необхідно було встановити наявність (відсутність) в діях позивача порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Крім того, з висновку про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 листопада 2009 року вбачається, що вказаний висновок за суттю та формою дає можливість оцінити дії, зокрема, позивача відносно ОСОБА_2, встановити чи було допущено позивачем порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Також, слід зазначити, що перевірку скарги ОСОБА_2 та складання відповідного висновку здійснено працівником відділу внутрішньої безпеки СВ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції ОСОБА_10, тобто, особою, до повноважень якої безпосередньо належить перевірка дотримання працівниками МВС Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Таким чином, з врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Висновок про результати розгляду скарги від 05 листопада 2009 року, складений старшим оперуповноваженим в ОВС 16-го ВВБ СВ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції ОСОБА_10 є належною формою (станом на листопад 2009 року) перевірки, дослідження (розслідування) наявності (відсутності) в діях позивача порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Також слід зазначити, що відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту метою та завданням, як процесу розгляду скарги відповідної особи, так і службового розслідування є: з'ясування всіх обставин події, яка стала підставою для розгляду скарги/проведення службового розслідування, визначення ступеня тяжкості проступку (в разі наявності такого), обставини, за яких його було скоєно, встановлення можливої заподіяної шкоди та інші обставини, які допоможуть надати правову оцінку діям відповідної службової особи.

Колегія вважає, що вищезазначені мета та завдання були досягнуті шляхом розгляду скарги ОСОБА_2 (в тому числі з відбиранням особистих пояснень ОСОБА_3.), а встановлені обставини та факти, зазначені у висновку про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 листопада 2009 року (з яким позивача було ознайомлено під розпис), були підтверджені, зокрема, постановою прокуратури м.Одеси від 05 березня 2010 року, яка, між іншим, ОСОБА_3 оскаржена не була.

Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що дисциплінарне стягнення було накладено з порушенням місячного строку встановленого ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

З матеріалів справи вбачається, що висновок про результати розгляду скарги ОСОБА_2 був складений 05 листопада 2009 року, що свідчить про ту обставину, що про проступок позивача начальнику стало відомо не раніше саме 05 листопада 2009 року, тобто, після складання відповідного висновку.

Таким чином, з врахуванням положень ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, останнім можливим днем накладення дисциплінарного стягнення (з урахуванням місячного строку) могло бути 05 грудня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ Про покарання співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, яким за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ст.7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України позивача з органів внутрішніх справ звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби, було винесено 04 грудня 2009 року, тобто в межах місячного строку, передбаченого ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Водночас, слід зазначити, що ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Так, з матеріалів справи, зокрема, виписки з медичної карти стаціонарного хворого (а.с.44) та інших документів, вбачається, що станом на час складання відповідачем наказу №95о/с від 04 березня 2010 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, що свідчить про допущення відповідачем порушення порядку накладання дисциплінарних стягнень, передбаченого ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, та унеможливлює виконання вказаного дисциплінарного стягнення у зазначений строк.

Разом з тим, допущення відповідачем вищевказаних недоліків не є підставою для скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на службі в разі наявності доведеного факту протиправних дій позивача, які свідчать про обґрунтованість звільнення останнього з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби, однак, є підставою для зміни дати звільнення позивача на наступний день після закінчення часу перебування на лікарняному, а саме з - 17 березня 2010 року.

Додатково та в контексті місячного строку виконання дисциплінарного стягнення (ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України) колегія суддів зазначає наступне.

Так, днем накладення дисциплінарного стягнення на позивача є 04 грудня 2009 року (дата винесення наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1123 «Про покарання співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області»), у зв`язку з чим кінцевий строк виконання вказаного стягнення є 04 січня 2010 року. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в період з 29 грудня 2009 року, тобто за шість днів до закінчення кінцевого строку виконання стягнення, по 16 березня 2010 року позивач перебував на лікарняному (т.1 а.с.43 та 44).

Тому, з врахуванням наведеного та з огляду на положення ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за якими такі стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні виконуються після їх прибуття до місця проходження служби, колегія суддів вважає, що зміна дати звільнення позивача на наступний робочий день після закінчення часу перебування позивача на лікарняному, а саме на 17 березня 2010 року є правомірною та в межах визначеного вказаною нормою місячного строку.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився часткових порушень норм права, що призвело до часткового неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області змінити дату звільнення оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, звільненого відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію), - з « 04 березня 2010 року» наз « 17 березня 2010 року».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук