Ухвала суду № 58981077, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 541/524/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.04.2016р. по справі № 541/524/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області , Заступника начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Подоляка Л.О.

про скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області ( далі - відповідач, Миргородська ДПІ) , заступника начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Подоляка Л.О.( далі - відповідач) про скасування постанови АА №203396 від 24 лютого 2016 року щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн., та справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.04.2016р. позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову серії АА №203396 від 24 лютого 2016 року, винесену заступником начальника Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 2550 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 165-1 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області - подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Миргородської ОДПІ позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Позивач та її представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідачів у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Від Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача та її представника, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.02.2016р. при перевірці ФОП ОСОБА_1 посадовою особою Миргородської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області у Полтавській області встановлено порушення строку сплати єдиного внеску, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України № 2464 " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року в сумі 104 грн. 54 коп. по терміну сплати 20.01.2016 року ФО-П ОСОБА_1 сплатила 05.02.2016 року. За результатами перевірки 10.02.2016 р. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 765041 ( а.с.6).

Постановою заступника начальника Миргородської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області у Полтавській області від 24.02.2016 р. серія АА№ 203396 на ФО-П ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 2550 грн. 00 коп. за порушення строків сплати єдиного внеску, а саме: єдиний соціальний внесок за грудень 2015 року в сумі 104 грн. 54 коп. по терміну сплати 20.01.2016 року сплачено 05.02.2016 року ( а. с. 5).

Не погодившись з постановою серії АА №203396 від 24 лютого 2016 року, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та, як наслідок, складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ч.5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поняття адміністративного правопорушення в законодавстві України визначено ст.9 КУпАП, яка розкриває його сутність, юридичну природу, зміст та найважливіші ознаки.

Адміністративним правопорушенням / проступком / визнається протиправна, винна / умисна або необережна / дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У цьому визначенні названо три характерні ознаки правопорушення /проступку/: протиправність. винність та адміністративна караність.

Отже, склад адміністративного проступку можна визначити як сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.

Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24 - 1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону N 2464 на платників збору покладений обов'язок по своєчасному та в повному обсязі нараховуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).

За приписами ч.7, ч.10 ст. 9 вказаного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. 8 ст. 9 цього Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем за грудень 2015 року нарахований єдиний соціальний внесок в загальній сумі 1043,77 грн., що підтверджується Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ( а.с.7-12) та перерахований згідно квитанції №13706991-1 від 18.01.2016р.- в сумі 480,00 грн., та згідно квитанції №13661635-1 від 13.01.2016р. - в сумі 566,00 грн. ( а.с.15), тобто, у строк, встановлений ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI .

При цьому, розмір нарахованої позивачем суми єдиного внеску за грудень 2015 року та факт її зарахування на рахунки контролюючого органу, відповідачами не заперечувався та не спростований під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги ч. ч. 2, 7, 8, 10 статті 9 Закону № 2464-VI в частині щодо строків сплати єдиного внеску за грудень 2015 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про сплату єдиного соціального внеску за грудень 2015 р. та завіреними витягами із КОР.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_1 порушень п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та як наслідок складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях ФО-П ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доводи апелянта, що у ФОП ОСОБА_1 станом на 21.12.2015р. виник борг у сумі 104,94 грн., нарахованими нею самостійно на підставі податкової декларації єдиного внеску № НОМЕР_1 від 07.12.2015р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно звіту про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування до фіскальних органів від 07.12.2015 року ОСОБА_1 донарахувала 123 грн. 28 коп. на суму додаткової бази нарахування єдиного внеску (п. 3.5 декларації а.с. 77-80).

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова серія АА №203396 від 24 лютого 2016 року прийнята з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.04.2016р. по справі № 541/524/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.