Ухвала суду № 58981056, 13.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/399/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Аверіної В.В. та представника відповідача Іванової Х.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продаква» до Одеської митниці ДФС про визнання недійсною картки відмови та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01.02.2016 року ТОВ «Продаква» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС в особі м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.11.2015 року №500040605/2015/0012;

- скасувати рішення Одеської митниці (м/п «Іллічівськ» ДМСУ) про коригування митної вартості товарів від 30.11.2015 року №500040605/2015/000006/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, однак відповідачем 30.11.2015 р. винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 500040605/2015/000006/2, якою вартість товару (заморожене суримі з риби йоторі мікс глазуроване у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, кісток, шкіри та плавців не консервоване для промислової переробки) збільшено до 1,77 дол. США за кг, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Продаква» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500040605/2015/000006/2 від 30.11.2015 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040605/2015/00012 від 30.11.2015 року, якою Одеською митницею ДФС в особі М/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500040605/2015/003601 від 30.11.2015 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці ДФС 05.05.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

04.06.2015 року між компанією «STERTAR SNECKS LTD» (Постачальник) та ТОВ «Продаква» (Покупець) був укладений Контракт №04-06/2015, відповідно до умов якого, «Постачальник» постачає «Покупцю» Товар, який вказується в Додатках до даного контракту (п.1.1 Контракту). У відповідності до п.1.2. цього Контракту, Покупець приймає Товар та бере на себе зобов'язання щодо розрахунків з Постачальником.

В листопаді 2015 року, в межах вказаного Контракту від 04.06.2015 року, ТОВ «Продаква» імпортував на митну територію України товар, зазначений у Додатку №13-А від 26.09.2015 року до Контракту, а саме «заморожене суримі з риби йоторі мікс глазуроване» (nemipterus spp, saurida undosquamis, priacanthus spp) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, кісток, шкіри та плавців неконсервоване для промислової переробки.

Поставка даного товару здійснювалась на умовах CIF (вартість, страхування і фрахт) м.Іллічівськ, згідно з Інкотермс 2010.

30.11.2015 року уповноважена особа ТОВ «Продаква» - ТОВ «Інтертранс» звернулося до митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з митною декларацією №500040605/2015/003601 від 30.11.2015 року та пакетом документів для митного оформлення вказаного товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт №04-06/2015 від 04.06.2015 р., додаток №13-а від 26.09.2015 р. до контракту та комерційний інвойс (рахунок-фактура) №150003686 від 26.09.2015 року.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №500040605/2015/003601 від 30.11.2015 року, було встановлено що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно п.3.2 контракту від 04.06.2015р. №04-06/2015, строки та умови поставки оговорюються у додатках до даного контракту, проте Додаток від 26.09.2015 року №13-А не містить вказаної інформації;

2) згідно п.3.4 контракту, постачальник має надати копії документів покупцю, серед яких має бути наявна копія експортної декларації,проте вказаний документ до митного оформлення не наданий;

3) в інвойсі від 26.09.2015 року №150003686 відсутня ідентифікація посадової особи, що підписала цей документ;

4) згідно п.2 ст.53 МКУ документи,які підтверджують митну вартість у разі здійснення страхування (умови CIF згідно наданих документів) є страхові документи,а також документи, що містять відомості про вартість страхування, проте документів щодо страхування надано не було.

З урахуванням викладеного, Одеською митницею ДФС в особі М/п «Іллічівськ» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040605/2015/000006/2 від 30.11.2015 року, в графі 30 якого зазначено вартість за одиницю товару - 1,77 дол. США. В обставинах прийняття Рішення та джерелах інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим - 1,77 дол. США/кг (МД №500040605/2015/003140 від 05.11.2015р.).

Оскільки несвоєчасне отримання товару могло призвести до зупинення виробництва та невиконання позивачем, взятих на себе зобов'язань по поставці товару своїм контрагентам, 01.12.2015 року, товариство подало нову декларацію № 500040605/2015/003636 від 01.12.2015 року.

За результатами вищевказаних дій, представниками М/п «Іллічівськ Одеської митниці ДФС підприємству - ТОВ «Продаква» було скориговано вартість імпортованого товару, що в подальшому призвело до оплати позивачем податку на додану вартість, додаткового імпортного збору та імпортного мита.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішенням митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

А як видно зі змісту приписів ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як визначено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

З вимог ч.2 ст.53 МК України вбачається, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до положень ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.3 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю» 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею ДФС здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Частиною 5 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, підставою для коригування митної вартості увезеного позивачем товару слугували висновки митного органу про розбіжності у поданих для митного оформлення документах, а саме:

1) згідно п.3.2 контракту від 04.06.2015 р. №04-06/2015 строки та умови поставки оговорюються у додатках до даного контракту, проте Додаток від 26.09.2015 року №13-А не містить вказаної інформації;

2) згідно п.3.4 контракту постачальник має надати копії документів покупцю, серед яких має бути наявна копія експортної декларації, проте вказаний документ до митного оформлення не наданий;

3) в інвойсі від 26.09.2015 року №150003686 відсутня ідентифікація посадової особи, що підписала цей документ;

4) згідно п.2 ст.53 МК України документи, які підтверджують митну вартість у разі здійснення страхування (умови CIF згідно наданих документів) є страхові документи,а також документи, що містять відомості про вартість страхування, проте документів щодо страхування надано не було.

Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані вище висновки митного органу необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, як вже зазначалося вище, декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів, разом з митною декларацією, були подані, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №04-06/2015 від 04.06.2015 року, додаток №13-а від 26.09.2015 року до контракту та комерційний інвойс (рахунок-фактура) №150003686 від 26.09.2015 року, підписані уповноваженою особою постачальника.

Як вбачається зі змісту п.3.2 Контракту №04-06/2015 від 04.06.2015 року , строки та умови поставки (у відповідності до «ІНКОТЕРМС-2010») оговорюються в Додатках до цього контракту.

Так, згідно із п.2 Додатку «Умови поставки» від 26.09.2015 року №13-А, вказано - CIF Одеса, а у п.6 «Умови оплати» - відстрочка платежу 90 банківських днів з моменту митного очищення товару.

Також, відповідач вказав на те, що в інвойсі від 26.09.2015р. №150003686 нібито відсутня ідентифікація посадової особи, яка підписала цей документ.

Однак, разом з тим, чинним законодавством України конкретно не закріплено вимоги про те, що в інвойсі повинна міститися інформація про прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його підписала.

Відповідно до ч.1. ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

А отже, встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей контракту та додатку до нього, а також відсутності ідентифікації особи в інвойсі є безпідставними. Т.б. вони не є тими розбіжностями, які безпосередньо могли вплинути на визначення митної вартості товару та не впливають на її числові значення.

Також, однією із підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості від 30.11.2015р. №500040605/2015/000006/2 стала відсутність копії експортної декларації серед документів, що були надані позивачем до митного оформлення.

Так, ч.2 ст.53 МК України передбачений виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Але, серед цього переліку документів відсутня експортна декларація, а тому, відповідно, посилання відповідача щодо ненадання вказаного документу є безпідставними.

Щодо відсутності документів страхування, що також було однією з підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості від 30.11.2015 року №500040605/2015/000006/2, то з цього приводу необхідно зазначити, що у відповідності до п.2 Додатку №13-А від 26.09.2015 року, поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса.

А відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), у випадку, коли поставка товару здійснюється на умовах CIF, продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. (п.б А.3.) Зобов'язань у покупця щодо страхування немає. (п.б Б.З.).

Умова поставки CIF передбачає включення в ціну договору не лише ціни товару, а й витрат на страхування, у зв'язку з чим суд вважає безпідставною вимогу митного органу щодо необхідності надання документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.

При цьому, слід вказати, що зазначена позиція з цього питання вже неодноразово була висловлена ВАС України, зокрема, в своїй постанові від 28.10.2014р. у справі №К/800/33125/14.

А в рішенні ВАС України від 11.06.2015р. у справі №К/800/45518/14, також зазначено, що відсутність у контракті положень щодо включення до ціни товару витрат на страхування вантажу не означає, що такі витрати не були враховані продавцем товарів під час формування ціни на товар.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що відсутність документів щодо страхування не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Одночасно, ще слід зазначити й про те, що відповідачем, для підтвердження заявленої митної вартості вказано, що позивачу необхідно надати протягом 10 днів такі додаткові документи:

1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, прайс-листи виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення;

6)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

Також, декларанта було повідомлено про можливість подати за власним бажанням і інші додаткові наявні документи згідно п.6 ст.53 МК України.

Відповідно до положень ч.ч.2,3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, при цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

До того ж, з урахуванням того, що подані позивачем документи, не містили розбіжностей, наявних ознак підробки або неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то у відповідача були відсутні будь-які належні підстави для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Також, ще слід вказати, що відповідно до ч.2 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст.57 МКУ встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

А відповідно до положень ч.4 ст.57 МКУ, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59,60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, судами обох інстанції встановлено, що за результатом проведеної письмової консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, в обґрунтування своїх доводів, викладених у письмових запереченнях наданий перелік з 8-ми операцій з ідентичними товарами, що взяті з Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у якому міститься митна декларація за якою було здійснено коригування митної вартості №500040605/2015/003140 від 05.11.2015 року.

Ч.7.ст.59 МКУ встановлює, що у разі якщо для цілей застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

У зазначеному вище переліку містилась митна декларація №500040605/2015/2816 від 16.10.2015 року, за якою митна вартість за 1 кг товару становить 1,47 дол. США.

Однак, за якими саме ознаками до позивача було застосовано найвищу ціну представник відповідача ні в суді 1-ї інстанції, ні під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, пояснити не зміг.

Відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, за вказаних вище обставин, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій та спірного рішення митного органу.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко