Постанова № 58981033, 13.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7162/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників сторін:

від апелянта Слободянюк В.О.;

від позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №7 о/с від 24.11.2015 року, поновити на посаді поліцейського роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції та зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення до моменту поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначалося, що з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №11 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ознайомлений не був, крім того зазначає, що не порушував порядок проходження служби та не вчиняв дії, що дискредитують його як співробітника поліції, а тому вважає, що його було звільнено незаконно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №11 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №7о/с щодо звільнення ОСОБА_2 з органів Національної поліції України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді поліцейського роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24.11.2015 року. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України.

01.07.2015 року наказом ГУ МВС України в Одеській області № 422 о/с від 06.07.2015 року ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду інспектора патрульної служби роти №1 батальону патрульної служби ГУ МВС України в Одеській області.

06.11.2015 року наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 61 о/с 06.11.2015 року позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а 07.11.2015 року наказом НПУ № 116 о/с від 07.11.2015 року був прийнятий на службу в органи Національної поліції України на посаду поліцейського роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції.

24.11.2015 року наказом начальника Департаменту патрульної поліції №7 о/с, відповідно до пункту 1 Закону України «Про національну поліцію» позивач був звільнений з посади поліцейського роти 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом першої інстанції задоволено позов, крім того суд вийшов за рамки позовних вимог, оскільки прийшов до висновку про безпідставність наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів Національної поліції України.

Однак судова колегія частково не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно ст.3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно втримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Частиною 2 ст. 18 встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Частиною 2 ст.19 Закону України «Про національну поліцію» встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», який не поширював свою дію на час прийняття оскарженого наказу на проходження служби поліцейськими, але за відсутності Дисциплінарного статуту Національної поліції України, його чинність розповсюджена на поліцейських у грудні 2015 року встановлено, що службова дисципліна це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» звільнення зі служби є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення.

Статею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію України», ст.1, ст.2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами лише у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі 07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу в органи Національної поліції України на посаду поліцейського роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції, а 24.11.2015 року наказом начальника Департаменту патрульної поліції №7 о/с, був звільнений зі служби, при цьому він дізнався про це у відділі кадрів під час ознайомлення з наказом про своє звільнення, який є предметом оскарження у цій справі.

Підставою для звільнення позивача зі служби був наказ №11 від 24.11.2015р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Судом першої інстанції під час розгляду справи у суді неодноразово витребувувалися у Департаменту патрульної поліції копії наказу №11 від 24.11.2015р. та документи що стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів №7о/с і №11 від 24.11.2015р., однак, зазначені документи до суду надані не були, жодних доказів щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, проведення службового розслідування щодо з'ясування всіх обставин його вчинення, як підстав для застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, копії наказу №11 від 24.11.2015р. про застосування дисциплінарного стягнення, яке було реалізовано наказом №7о/с від 24.11.2015р. до суду надано не було.

Ухвалою суду від 23.03.2016 року (а.с. 126-128) судом було визнано обов'язковою явку представника Департаменту патрульної поліції у судове засідання 12.04.2016 року, проте належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представник не з'явився.

Також суд зазначає, що судом було направлено відповідні листи Голові Національної поліції України та Міністру внутрішніх справ України (а.с. 167-170) щодо ненадання вищезазначених витребуваних документів та неявку представника Департаменту патрульної поліції у судові засідання, проте зазначені документи до суду надані не були, а явка представника Департаменту патрульної поліції у судові засідання не була забезпечена.

На стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції 11.07.2016 року до суду надійшов лист від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( вх..№9926 ) про те, що наказ №11 від 24.11.2015 року взагалі не видавався, до листа надана копія наказу №11 за іншу дату, а саме 25.11.2015р., який стосується інших осіб та не має ніякого відношення до предмету позову.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів того, що позивач під час проходження ним служби у Національній поліції порушив службову дисципліну, з приводу чого у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» було проведено службове розслідування та за результатами якого прийнято відповідний наказ, судова колегія вважає, що наказ №7о/с від 24.11.2015р. щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та його реалізації є безпідставним, прийнятим не у спосіб передбачений діючим законодавством, необґрунтованим, зокрема наказ №7о/с від 24.11.2015р. прийнято на підставі неіснуючого наказу наказ №11 від 24.11.2015 року про притягнення ОСОБА_2А до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції.

Отже, судова колегія вважає, що апелянтом не виконано у повному обсязі покладених на них прав та обов'язків передбачених чинним законодавством України при звільнені позивача, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту Патрульної поліції від 24.11.2015р. та №7 о/с в частині звільнення рядового поліції поліцейської роти 2 батальйону № 4 Управління патрульної служби у м. Одесі Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №11 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України, оскільки такий наказ взагалі відповідачем не видавався та відсутній у матеріалах справи.

Стосовно позовних вимог щодо виплати позивачеві коштів за час вимушеного прогулу, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР №114 від 29.07.1991р., що є чинним та підлягає застосуванню до поліцейських, у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Враховуючи те, що позивача безпідставно звільнено, суд вважає за необхідне поновити його на посаді поліцейської роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 8 лютого 1995 р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції про доходи № 8 від 22.03.2016 року за період з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року загальна сума доходу ОСОБА_2 склала 5005,21 грн. Оскільки позивача було прийнято на роботу на службу до органів патрульної поліції наказом від 07.11.2015 року, а звільнено наказом від 24.11.2015 року, то фактично позивачем відпрацьовано 12 днів. Таким чином, середньоденне грошове утримання позивача становить 417,10 грн.

Судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.11.2015р. по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного грошового утримання позивача.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.11.2015 року №7о/с щодо звільнення ОСОБА_2 з органів Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_2 /65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на посаді поліцейського роти 2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 24.11.2015 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України /03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення 9, код ЄДРПОУ 40108646/ на користь ОСОБА_2 /65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2016 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик