Постанова № 58981008, 14.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 876/4594/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач посилався на те, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо порушення податкового законодавства оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Зазначав, що висновки податкового органу з посиланням на акт, висновки експертів, показання свідків в процесі кримінального провадження в справі є неправомірними, оскільки його господарська діяльність була реальною, а ведення бухгалтерського обліку хоч і з деякими порушеннями, мала місце та підтверджена наявними первинними документами. Твердження відповідача не можуть бути достатніми доказами для висновку про порушення податкового законодавства, оскільки спростовуються податковими накладними та матеріалами щодо закриття кримінального провадження.

Позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001901700 від 18.03.2015 року, №0001921700 від 18.03.2015 року, №0001891700 від 18.03.2015 року, №0001911700 від 18.03.2015 року, №0001941700 від 18.03.2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001901700 від 18.03.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001921700 від 18.03.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001891700 від 18.03.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001911700 від 18.03.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001941700 від 18.03.2015 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Долинська ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що наявні в справі докази, в тому числі і здобуті в процесі кримінального провадження, обєктивно свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства та підтверджує правомірність донарахування позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідачем на підставі наказу начальника Долинської ОДПІ №138 від 16.09.2013 року, виданого на підставі постанови слідчого від 11.09.2013 року в рамках кримінального провадження, проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 01.10.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02 грудня 2010р., занижено суму валового доходу на 4823,41 грн., в результаті чого збільшено до сплати податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 370 863,95 грн. в т.ч. за 2010р.- 203198,89 грн., 2011р.- 323724,00 грн., 2012р.- 843941,04 грн., п.44.1 ст.44 п.77.10 ст.177 Податкового Кодексу України - не ведення книги обліку доходів і витрат, п.4.1 , п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за № 168/97-ВР від 03.04.97 року зі змінами і доповненнями, п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. 187.1 ст. 187 , п. 198.6 ст.198 , п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 15 43 478 грн., в чому числі: за липень 2011 року р сумі 71 597грн., за серпень 2011 року в сумі 64401грн.,за вересень 2011 року в сумі 101665грн., за жовтень 2011 року в сумі 68 698 грн., за листопад 2011 року в сумі 78 786 грн., за грудень 2011 року в сумі 54 020грн., за січень 2012 року в сумі 59 870грн., за лютий 2012 року в сумі 36 565 грн., за березень 2012 року в сумі 60155 грн., за квітень 2012 року в сумі 82017 грн., за травень 2012 року в сумі 127153грн., за червень 2012 року в сумі 93976грн., за липень 2012 року в сумі 113957грн., за серпень 2012 року в сумі 135042грн.,за вересень 2012 року в сумі 101570грн., за жовтень 2012 року в сумі 140789грн., за листопад 2012 року в сумі 107819грн., за грудень 2012 року в сумі 45398грн., а також п.176.2 (б) ст.17б Податкового кодексу України - подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, абз.4 п.1 ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності ", а також п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

18.03.2015 року податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 713 579,95 грн., з яких за основним платежем 1 370 863,95 грн. та за штрафними санкціями - 342 716,00 грн.; № НОМЕР_2 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу визначено штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.; № НОМЕР_3 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 929 347,50 грн., з яких за основним платежем 1 543 478,00 грн. та за штрафними санкціями - 385 869,50 грн.; № НОМЕР_4 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу визначено штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.; № НОМЕР_5 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу визначено штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 11 352,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про наявність виявлених порушень ґрунтуються на обставинах, які не відповідають дійсності, оскільки господарські операції позивача були реальними та підтверджуються первинними документами, наявними в справі.

З такими висновками суду колегія суддів погодитися не може.

В справі встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до розділу ІУ Декрету КМУ від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) та Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до ст. 13 чинного на час виникнення спірних правовідносин Декрету КМУ від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До 1.01.2011 року порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності регламентувався нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а з 1.01.2011 року нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Досудовим слідством, проведеним в рамках кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 212 КК України, встановлено, що позивач протягом 2010-2012 років як приватний підприємець з пунктів продажу, розташованих в м. Долина Івано-Франківської області по вул. Шептицького, 54, 73, вул. Обліски, 36 організовував реалізацію товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, побутової техніки, сантехніки, електроінструментів, електротоварів, побутової хімії та інших побутових товарів). Значна кількість товарів придбавалася та реалізовувалася найнятими продавцями за готівкові кошти, а вказані операції не відображалися позивачем у податковому обліку. Дані обставини підтвердили допитані в якості свідків найняті позивачем продавці ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що подавали позивачу звіти щодо зданої готівки, які затверджувалися підписом дружини позивача ОСОБА_7

Згідно з ч.1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Додані звіти про надходження виручки за період з липня 2010 року по лютий 2013 року мають ознаки первинних документів, оскільки містять відомості про господарські операції та мають відповідні реквізити, передбачені законодавством, підписані відповідальними особами. Справжність підпису ОСОБА_7 у вилучених органами досудового слідства звітах щодо сум зданої готівки продавця ОСОБА_4 за липень-грудень 2010 року, січень, квітень, травень, жовтень 2011 року, продавця ОСОБА_5 за січень, лютий 2013 року, продавця ОСОБА_6 за грудень 2012 року (до і після ревізії, річному звіті за 2012 рік, січень 2013 року підтверджено висновком експерта в кримінальному провадженні від 14.08.2013 року № 09/03-333.

Перевіркою встановлено заниження приватним підприємцем ОСОБА_3 чистого доходу на суму 8025434,46 грн., в т.ч. за 2010 рік 1354659,29 грн., за 2011 рік 1811500,91 грн.,за 2012 рік 4859274,16 грн.

Таким чином, податок з доходу за 2010 рік складає 1354659,29 грн. х 15% = 203198,89 грн., за 2011 рік 323724,00 грн., за 2012 рік 843941,04 грн.

Отже, загальна сума недоплаченого цього виду податку позивачем за вказаний період становить 1370863,95 грн., що зафіксовано в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідача №0001901700 від 18.03.2015 року.

Відповідно до п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:

1)будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2)будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України особою для цілей розділу V цього Кодексу, є зокрема, фізична особа - підприємець, яка є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Постачання товарів, відповідно до п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи видно, що за період з 1.09.2010 року по 31.12.2012 року позивач отримав виручку в сумі 7464007,11 грн., однак суми, які її складають не задекларував та не включив в рядок 1 декларацій з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%.

Тому є підстави для висновку, що позивач, всупереч п.4.1, пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України занизив податкові зобовязання з податку на додану вартість на протязі вересня 2010 року грудня 2012 року на загальну суму 1244001, грн.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, позивач порушив зазначені норми закону та включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість без первинних документів обліку, внаслідок чого за період з січня 2011 року по грудень 2012 року завищив податковий кредит на суму 751970 грн.

За таких обставин податковий орган обґрунтовано сформував позивачу основний платіж з податку на додану вартість 1543478,00 грн. в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0001891700 від 18.03.2015 року, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 27.08.2014 року № 11381/14-45.

Отже, як податкове повідомлення-рішення відповідача №0001901700 від 18.03.2015 року, так і податкове повідомлення-рішення №0001891700 від 18.03.2015 року про визначення позивачу грошових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, як і інші два оскаржуваних податкові повідомлення-рішення №0001911700 від 18.03.2015 року та №0001921700 від 18.03.2015 року про сплату штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб, відповідають вимогам податкового законодавства.

Зазначені неправомірні дії позивача були предметом розгляду в рамках кримінального провадження, порушеного проти ОСОБА_3 за ч.2 ст. 212 КК України.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 212 КК України звільнено у звязку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито в звязку з таким звільненням, тобто з не реабілітуючи підстав. При цьому суд вважав вину позивача у вчиненні інкримінованих діянь доведеною.

За таких обставин всі докази, зібрані органами досудового розслідування в процесі кримінального провадження (показання свідків, дані вилучення письмових матеріалів, висновки експертиз), колегія суддів визнає належними та допустимими доказами в даній адміністративній справі.

Стосовно податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_5 від 18.03.2015 року, згідно з яким позивачу визначено штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, на загальну суму 11 352,00 грн., то колегія суддів визнає його таким, що відповідає вимогам законодавства. Позивач отримує в установленому законом порядку торговий патент за провадження такого виду підприємницької діяльності, як торговельна діяльність у пунктах продажу товарів, тому є платником збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Позивач порушив порядок використання торгового патенту, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено поданим суду розрахунком штрафних санкцій, внаслідок чого відповідно до п. 125.1 ст. 125 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) податковим органом до нього застосовано санкції за період 2010-2012 років на загальну суму 11352 грн. Неправомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач не наводить в позовній заяві, а суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не дав належної оцінки доказів, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв не законну та не обґрунтовану постанову про задоволення позову.

Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року у справі № 809/1453/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

ОСОБА_8

Повний текст постанови

виготовлено 15.07.2016р.