Ухвала суду № 58980958, 14.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р. Справа № 876/2550/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, Державної виконавчої служби України про визнання постанови незаконною, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14.12.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Державної виконавчої служби України в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.10.2015 року незаконними; визнати протиправною бездіяльність відповідачів; визнати протиправними дії державного виконавця Романа Н.О. при прийнятті постанов про закінчення виконавчих проваджень від 15.10.2015 року ВП№15410374, ВП№15409960 та постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до ст. 117 КАС України; притягнути винних осіб до відповідальності; винести окрему ухвалу за бездіяльність відповідачів; накласти штраф на працівників Державної виконавчої служби у Львівській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та директора департаменту ДВС України ОСОБА_8, згідно ст. 267 КАС України 30 мінімальних заробітних плат; стягнути моральну шкоду в сумі 50 тис. гривень з відповідачів сумарно; стягнути за правову допомогу 5 тисяч гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця Романа Н.О., щодо прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.10.2015 року ВП №15409960 та від 15.10.2015 року ВП №15410374. Стягнуто з Головного управління юстиції у Львівській області 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди на користь ОСОБА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Визнати противоправною бездіяльність та дії ДВС України, ДВС України у Львівській області, Головного територіального управління пов'язані з не поновленням ОСОБА_1 на роботі, та невиконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. у справі №2а-1041/08; визнати противоправними дії державного виконавця Роман Н.О. його начальника ДВС України у Львівській області ОСОБА_6 щодо прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження ВП №154409690 та ВП №15410374 від 15.10.2015 року; стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області, ДВС України 50 тисяч гривень з урахуванням всіх квитанцій та перенесених хворіб серця в цей період; виплатити позивачці 5 (п'ять тис.) гривень за надання правової допомоги з урахуванням всіх в наявності у справ документів з відповідачів; винести окрему ухвалу в ГПУ Міністерства юстиції України згідно ст. 166 КАСУ.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувають виконавчі листи: №2а-1041 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26.04.2005 року, ВП№15409960 та виконавчий лист №2а-1041 про зобовязання Винниківської міської ради здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1: про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника голови м. Винник з соціально-економічних питань з 26.04.2005 р., ВП15410374.

Однак, державним виконавцем 15.10.2015 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень з виконання вказаних виконавчих документів. Зазначає, що рішення суду від 30.12.2008 року, на підставі якого видані виконавчі листи не виконано, а тому державним виконавцем безпідставно винесено оскаржувані постанови. Крім того, своїми незаконними діями, тривалим невиконанням рішення суду, а в результаті, безпідставним винесенням постанов про закінчення виконавчих проваджень відповідачі нанесли ОСОБА_1 значну моральну шкоду, яка полягає у неможливості оформити пенсію по інвалідності з 28.10.2014 року по теперішній час та працевлаштуватись. Вказане призвело до матеріальних і моральних страждань, суттєвого погіршення умов життя, а насамперед здоровя.

При апеляційному розгляді позивач та її представники вимоги апеляційної скарги підтримали з зазначених в ній підстав та доповнили, що позивачка досі не поновлена на посаді, відповідачі саботують виконання рішення суду, а ДВС України не належно здійснює контроль за їх діяльністю по виконанню рішення національних судів та Рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувають виконавчі листи №2а-1041 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26.04.2005 року ВП№15409960, виданий Львівським окружним адміністративним судом 30.12.2008 року та виконавчий лист №2а-1041/2008 про зобовязання Винниківської міської ради здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1: про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4. Ст. 40 КЗпП України про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26.04.2005 року ВП№15410374, виданий Львівським окружним адміністративним судом 30.09.2009 року, на підставі постанови від 30.12.2008 року.

Постановою від 30.12.2008 року у справі №2а-1041/08/1370 задоволено позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Крім цього, 30.09.2009 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-1041/2008, відповідно до якого зобовязано Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винник з соціально-економічних питань з 26.04.2005 року.

Державним виконавцем Романом Н.О. 15.10.2015 року винесено постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №2а-1041 від 30.12.2008 року ВП№15409960 та №2а-1041/2008 від 30.09.2009 року ВП №15410374.

При прийнятті рішення про закінчення вказаних виконавчих проваджень державним виконавцем встановлено, що боржником рішення суду не виконано, у звязку із чим постановами державного виконавця накладено штраф ВП №15409960 в сумі 1020,00 грн. та ВП №15410374 в сумі 1020,00 грн. Одночасно письмовими вимогами державного виконавця від 02.09.2015 року повторно зобовязано боржника відповідно до ст. 75 Закону України Про виконавче провадження виконати рішення суду.

У звязку з невиконанням боржником рішення суду, постановами державного виконавця від 17.09.2015 року накладено штраф ВП№15410374 в сумі 2040,00 грн. та ВП №15409960 в сумі 2040,00 грн., скеровано подання до ГУ МВС України у Львівській області про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно службових осіб боржника за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України та відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України Про виконавче провадження винесено оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження.

Заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби ОСОБА_9 проведено перевірку виконавчих проваджень №15410374 та №1549960.

На підставі вказаної перевірки заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби ОСОБА_9 винесено Постанови про наслідки перевірки виконавчих проваджень №44244/0/П-69 ВП №15409960 та №44244/0/П-66 ВП №15410374 від 11.12.2015 року, якими дії державного виконавця Романа Н.О. визнані такими, що не відповідають вимогам статей 11, 75 Закону України Про виконавче провадження.

На підставі заяв представника стягувача - ОСОБА_3 від 15.12.2015 року про скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень, начальником ВПВР ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 24.12.2015 року при здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих листів №2а-1041/2008 від 30.09.2009 року та №2а-1041 від 30.12.2008 року, винесено постанови про скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.10.2015 року, виданих державним виконавцем Роман Н.О.

Постановами старшого державного виконавця ВПВ УДВС ГТУЮ у Львівській області від 24.12.2015 року відновлено виконавчі провадження ВП№15410374 та ВП№15409960 з виконання виконавчих листів №2а-1041/2008 від 30.09.2009 року та №2а-1041 від 30.12.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності дій державного виконавця Романа Н.О. щодо прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень від 15.10.2015 року ВП №15410374 та ВП №15409960, спричинення при цьому позивачці моральної шкоди та недоведеності інших позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи при цьому відповідно до ст.. 195 КАС України з заявлених позовних вимог та апеляційної скарги.

З матеріалів справи видно, що постановою ВП №44366223 від 13.08.2014 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_10 відкрито виконавче провадження на виконання рішення ЄСПЛ №25663/02 від 17.07.2014 року, яким зазначено про виконання рішення національного суду, зокрема, щодо позивача з виплатою в її користь 2000 євро.( т.1 а.с.17)

З відповіді Міністерства юстиції від 3.12.2015 року видно, що в ході виконання вказаного вище рішення ЄСПЛ в користь позивача стягнуто 32893,52 грн.( еквівалент 2000 євро) та 39146,56 грн. заборгованості за рішенням національного суду.( т.1 а.с.79)

Як видно з позовних вимог, позивачем дії ОСОБА_10, на виконанні якого знаходиться вказане вище виконавче провадження не оскаржується, а оскаржуються дії посадових осіб управління ДВС у Львівській області щодо рішення національного суду про поновлення на посаді та внесення записів у трудову книжку по яких були прийняті постанови про закінчення виконавчих проваджень від 15.10.2015 року ВП №15410374 та ВП №15409960.

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України Про виконавче провадження (далі - Закон).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 11 статті 49 Закону передбачено,що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Також частиною 2 статті 89 Закону передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як видно з матеріалів справи, державним виконавцем Романом Н.О. відділу примусового виконання рішення управління ДВС у Львівській області 18.09.2015 року за вих. №09.1-45/В8 та №09.1-45/В8 скеровано до ГУ МВСУ у Львівській області Подання (повідомлення) про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України та винесено оскаржені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Статтею 83 Закону передбачено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Постановами про наслідки перевірки виконавчих проваджень №44244/0/П-69 та №44244/0/П-66, постановами про скасування процесуальних документів від 24.12.2015 року ВП№15409960 та ВП №15410374 встановлено , що дії державного виконавця Романа Н.О. при прийнятті оскаржених рішень про закінчення виконавчих проваджень суперечать приписам статті 11 Закону України Про виконавче провадження, а саме: державним виконавцем не здійснено всіх необхідних заходів для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, що свідчить про протиправність дій державного виконавця при прийнятті рішення про закінчення виконавчих проваджень ВП№15409960 та ВП№15410374.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дій державного виконавця Романа Н.О. щодо прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень від 15.10.2015 року ВП №15410374 та ВП №15409960.

Також вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про накладення штрафу на працівників ДВС, згідно ст. 267 КАС України, з огляду на наступне.

Статтею 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці усіх обставин, що перешкоджають виконанню постанови суду та реальному відновленню порушених прав.

Спеціальна мета судового контролю та процесуальні особливості його здійснення зумовлюють неможливість вирішення питань, повязаних з контролем за виконанням судового рішення в порядку позовного провадження шляхом предявлення до суду окремого позову, крім випадків, передбачених ст. 181 КАС України, про що прямо зазначено у ч. 12 ст. 267 КАС України.

Таким чином, накладенню штрафу за невиконання рішення суду передує перш за все наявність рішення суду, прийнятого судом, а також встановлення судом строку на подання звіту про виконання такого рішення суду.

Оскільки, при ухваленні рішення судовий контроль не був встановлений, то накладення штрафу на працівників ДВС згідно ст..267 КАС України в розмірі 30 мінімальних зарплат безпідставне.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимог про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до ст. 117 КАС України та винесення окремої ухвали за бездіяльність відповідачів, оскільки за своєю суттю перша по суті не є позовною вимогою, а заходом забезпечення позову, а друга є правом, а не обовязком суду.

Що стосується вимог про притягнення до відповідальності вказаних у позовних вимогах посадових осіб, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2,3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Таким чином, виходячи зі змісту ст..17 КАС України справи про притягнення осіб до відповідальності не відносяться до юрисдикції адміністративних судів, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог судом першої інстанції відмовлено обгрунтовано.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн. з відповідачів сумарно, слід зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Питанням практики застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди присвячена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Так, рішенням суду від 30.12.2008 року позивача поновлено на посаді заступника голови з соціально економічних питань з 26.04.2005 року та зобовязано Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці позивача, однак виконання вказаного рішення відбувається більше ніж 7 років, що є порушенням розумних строків виконання судових рішень, та не могло не супроводжуватися моральними стражданнями позивача, втратою нормальних життєвих звязків, додатковими зусиллями спрямованими на організацію свого життя, втратою здоровя.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення на користь позивача 5 000 грн. (пять тисяч гривень).

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.

До матеріалів справи долучено Договір про правову допомогу від 14.02.2012 року, Довідку від 04.02.2016 року та ОСОБА_11 виконаних робіт від 04.02.2016 року.

З наданих документів неможливо встановити за який період надавались вказані послуги, оскільки, як зазначалось, договір укладено у 2012 році, також неможливо встановити в межах якої саме справи такі були надані.

Щодо долученого акту виконаних робіт, то з такого неможливо встановити перелік послуг, наданих виконавцем.

При апеляційному розгляді нових доказів по цих позовних вимогах не представлено, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов в частині вимог про визнання протиправними дії державного виконавця Романа Н.О. щодо прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.10.2015 року ВП №15409960 та від 15.10.2015 року ВП №15410374 та стягнення 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди на користь ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі №813/6427/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_11

Ухвала у повному обсязі складена 15.07.2016 року.