Ухвала суду № 58980873, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17798/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Межевича М.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Люкс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Люкс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 26 січня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки № 100/1-26-50-22-06-38008163 від 30.12.2014, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000982206, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 138.4, 139.1.1, 138.10.3 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 643 530 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 429 020 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 214 510 грн.; № 0000992206, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 677 400 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 451 600 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 225 800 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у м. Києві.

25 березня 2015 позивачем отримано відповідь ГУ ДФС у м. Києві за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, якою скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

07 квітня 2015 позивачем подано заява № б/н (вх. №15353/10 від 07.04.2015) про намір досягнення податкового компромісу, визначеного Законом України від 25.12.2014 № 63-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Однак, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 20.04.2015 прийнято оскаржуване рішення № 7189/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу, яке вмотивоване тим, що станом на 07.04.2015 (тобто на час звернення позивача до податкового органу з заявою про погодження податкового компромісу) відсутнє судове оскарження податкових повідомлень рішень №0000982206, №0000992206 від 26.01.2015, тобто дані ППР вважаються узгодженими

Факт узгодженості сум грошових зобов'язань, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями, вбачається контролюючому органу з огляду на те, що оскільки відповідь на скаргу від ГУ ДФС у м. Києві позивач отримав 25.03.2015, то станом на 07.04.2015 суми грошових зобов'язань є узгодженими.

Не погоджуючись з правомірністю відмови в погодженні податкового компромісу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення позивачем вимог пункту 7 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України правові підстави для застосування податкового компромісу відсутні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до частини першої підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно частиною другою підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Підпунктом 56.17.1 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно з п. 56.6 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Як свідчать матеріали справи, відповідь на скаргу від ГУ ДФС у м. Києві позивач отримав 25.03.2015, а до відповідача із заявою про погодження податкового компромісу звернувся 07.04.2015.

Правовий аналіз зазначених вище норм податкового законодавства дає змогу дійти висновку, що позивач, в рамках процедури адміністративного оскарження, був наділений правом подати скаргу на податкові повідомлення рішення до ДФС України у строк до 06.04.2015 включно, адже відповідь на скаргу від ГУ ДФС у м. Києві позивач отримав 25.03.2015 (10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги). Однак, як свідчать матеріали справи, зі скаргою на податкові повідомлення-рішення до ДФС України позивач не звертався.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача про те, що податковий компроміс щодо податкових повідомлень-рішень від 26 січня 2015 року № 0000982206 та № 0000992206 не може бути застосований, оскільки сума грошового зобов'язання, визначена вказаними податковими повідомленнями-рішеннями вважається узгоджено, що свідчить про недотримання позивачем пункту 7 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Крім того, посилання позивача на те, що 24.04.2015 ТОВ «Рекламне агентство Люкс», з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000982206, №0000992206 від 26.01.2015, колегією суддів апеляційного суду, як і судом першої інстанції, до уваги не беруться, оскільки податкові повідомлення-рішення вважались узгодженими ще 07.04.2015, а строки застосування процедури податкового компромісу не ставляться в залежність від права платника податків на оскарження ППР протягом 1095 днів.

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві погодити застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 26.01.2015 № 0000982206 та податковому повідомленню-рішенню від 26.01.2015 № 0000992206, задоволенню не підлягають, адже внаслідок порушення позивачем вимог пункту 7 підрозділу 92 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України правові підстави для застосування податкового компромісу відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Люкс" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Межевич М.В.

Василенко Я.М.