Постанова № 58980863, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8552/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.01.2015 року подано ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року.

У даній податковій декларації позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 2252566,00 грн.

Також, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується матеріалами справи.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 19.03.2015 року по 01.04.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2015 року №3007/26-53-15-02-30579869.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року на 469002,00 грн.

На підставі акту перевірку, 28.04.2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 469002,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 234501,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, позивачем виконано вимоги п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України, податковим органом протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 469002,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 2252566,00 грн. також підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 08.04.2015 року № 3007/26-53-15-02-30579869 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року.

Так, перевіркою встановлено, що одним із основних постачальників ТОВ «Аскоп-Україна» є ТОВ «Берта-Грейн».

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Берта-Грейн» (продавець) укладено договір №26/08/14 купівлі-продажу сої.

Колегія суддів, зважаючи на матеріали справи та встановлені обставини, зазначає наступне.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій за а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Берта-Грейн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Аскоп-Україна», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2014 року від 13.03.2015 №37/14-04-22-02/37698194 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не підтверджено здійснення господарських відносин ТОВ «Аскоп-Україна» у листопаді 2014 року з ТОВ «Берта-Грейн».

Суб'єкт господарювання, що звіряється, є «транзитером». Згідно наданих до звірки документів, контрагентами - постачальниками ТОВ «Берта-Грейн» є ТОВ «Аграрна Компанія «АКР» та ПП «БАЯ».

Крім того, слід зазначити, що основний обсяг товару походить саме від ТОВ «Аграрна Компанія «АКР» щодо якої в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Також, встановлено, що господарська діяльність ПП «БАЯ» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме; невідповідність статистичної звітності ПП «БАЯ» даним, наданим підприємством до податкового органу; невідповідність даних про орендовані земельні ділянки, наданих підприємством до податкового органу, а також платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Крім того, як свідчать матеріалами справи, не можливо підтвердити факт поставки товарів від ТОВ «Аграрна Компанія «АКР» та ПП «БАЯ» на адресу ТОВ «Берта-Грейн» в листопад 2014 року та відповідно поставки товарів від ТОВ «Берта-Грейн» на адресу ТОВ «Аскоп-Україна» в листопаді 2014 року.

Так, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Що ж стосується вимоги про стягнення із Державного бюджету України через ГУ ДКС у місті Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2252566,00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ.

Так, бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом ДКСУ з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Вищевикладене повністю свідчить про правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0000401502, оскільки воно не суперечить нормам податкового законодавства України.

Так, на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14, ст..200 ПК України, ТОВ «Аскоп-Україна» завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року на 469 002 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 469 002 грн. за листопад 2014 року та завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2014 року на 469 002 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.