Постанова № 58980858, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26096/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС, Митного поста "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року позов задоволено частково: скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000020/2 від 22 липня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/00026 від 22 липня 2015 року, складену відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Одеської митниці ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2015 року між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (за контрактом - продавець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, згідно умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець - придбати мінеральну воду «Боржомі» окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.

02 березня 2015 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.

На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року на підставі інвойсу № від 15 липня 2015 року була здійснена поставка товару.

22 липня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС митну декларацію № 500040403/2015/003096 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року, а саме: вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована. Торговельна марка - «BORJOMI». Виготовлена та розлита в період з 30 червня 2015 по 15 липня 2015 року. Розфасована: 12 скляних пляшок по 0,5 л. у 6156 поліетиленових упаковок (73872 скляних пляшок). Термін придатності 24 місяці. Розфасована: 12 скляних пляшок по 0,33 л у 8892 поліетиленових упаковок (106704 скляних пляшок). Термін придатності 24 місяці. Розфасована: 6 поліетиленових пляшок (РЕТ) по 0,75 л. у 11560 поліетиленових упаковок (69360 РЕТ пляшок). Термін придатності 12 місяців. Розфасована 12 поліетиленових пляшок (РЕТ) по 0,5 л у 17664 поліетиленових упаковок (211968 РЕТ пляшок). Термін придатності 12 місяці. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Виробник - IDS Borjomi Georgia, а Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. Країна виробництва: GE. Надійшла у залізничних вагонах №№ 21683321, 21144761, 21213210, 21137179, 21181946.

Одночасно, з вказаною вище МД декларантом було подано до органу доходів і зборів: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 16 листопада 2012 року; вагонну відомість № 74302 від 19 липня 2015 року; накладну ЦІМ/УМВС № 00002168 від 17 липня 2015 року; накладну ЦІМ/УМВС № 00002169 від 17 липня 2015 року; накладну ЦІМ/УМВС № 00002170 від 17 липня 2015 року; накладну ЦІМ/УМВС № 00002171 від 17 липня 2015 року; накладну ЦІМ/УМВС № 00002172 від 17 липня 2015 року; передатну відомість (документ, який засвідчує факт передання товару/вантажу/однією залізницею іншій) № 2 від 19 липня 2015 року; платіжні доручення № 14 від 15 квітня 2015 року, № 18 від 29 квітня 2015 року, №19 від 07 травня 2015 року, № 20 від 14 травня 2015 року, № 21 від 18 травня 2015 року, № 23 від 27 травня 2015 року, № 24 від 03 червня 2015 року, № 25 від 08 червня 2015 року, № 26 від 26 червня 2015 року, № 27 від 08 липня 2015 року, б/н від 15 квітня 2015 року, б/н від 29 квітня 2015 року, б/н від 14 травня 2015 року, б/н від 18 травня 2015 року, б/н від 27 травня 2015 року, б/н від 03 червня 2015 року, б/н від 08 червня 2015 року, б/н від 26 червня 2015 року, б/н від 08 липня 2015 року; прайс-лист виробника товару б/н від 02 березня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04 червня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № GE20150202 від 15 липня 2015 року; пакувальний лист б/н від 15 липня 2015 року; страховий поліс № 00837 від 28 січня 2015 року; додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; доповнення до внутрішнього договору № 1 від 19 грудня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера № BU6-126 від 16 травня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2720 від 17 липня 2015 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO 2015 01/000793 від 31 березня 2015 року; довіреності № 001 від 13 січня 2015 року, № 003 від 13 січня 2015 року, № 004 від 01 липня 2015 року, № 005 від 01 липня 2015 року; лист № 201/4-15ц від 27 березня 2015 року; лист № 270/4-15ц від 27 квітня 2015 року; лист № LT32-303/1410 від 15 жовтня 2014 року; лист № LT32-591/1503 від 27 березня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № С1602 від 17 липня 2015 року.

За наслідками опрацювання наданих ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» документів Одеська митниця ДФС дійшла до висновку про те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, у зв'язку з чим запропонував декларанту позивача надати додаткові документи згідно п. 4 статті 53 МК України шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант позивача, у свою чергу листом № 2 від 22 липня 2015 року повідомив митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України та додатково надав: інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів та розрахунок ціни (калькуляцію).

За наслідками опрацювання додатково наданих ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» документів на вимогу митного органу, останнім виявлено відсутність у них відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

На виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Одеською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00026.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте Одеською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000020/2 від 22 липня 2015 року.

Зокрема, відповідно до рішення № 500040403/2015/000020/2 митна вартість визначена на рівні 0, 9100 USD/одиницю із застосуванням другорядного методу.

В подальшому Одеською митницею ДФС надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000020/2 від 22 липня 2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню..

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є :

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № 500040403/2015/003096 від 22.07.2015 було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей шодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: продавець товару - IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є пов'язаними між собою особами. Так, міжнародна компанія IDS Borjomi Georgia International включає в себе IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна), які є її частинами.

Пунктом 4 частини І статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 16 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Пунктом 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року зазначено, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: а) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; б) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; в) вони є роботодавцем і працівником; г) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; е) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; ж) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; з) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; и) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Також частиною 17 статті 58 МК України, пунктом 5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року передбачено, що особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Так, IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) є пов'язаними між собою особами в значенні частини 16 статті 58 Митного кодексу України, пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що підтверджується наступним.

Як вже було зазначено, IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" являються частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi Georgia International.

З 26.02.2015 почав діяти додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання згідно з Законом України від 28.12.2014 № 73-VIIІ «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року", що призвело до збільшення митних платежів, що повинні бути сплачені до Державного бюджету України суб'єктами господарювання, в тому числі і ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю. Базою оподаткування додатковим Імпортним митним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень Митного кодексу України.

Після початку дії додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу 02.03.2015 між IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) була укладена додаткова угода № 1 до Контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якій ціна товарів та їх митна вартість були зменшені. У додатковій угоді зазначено про те, що у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платіжної спроможності позивачів, а також тим, що в країні Покупця (Україні) склалася складана економічна ситуація та товар втрачає свою конкурентоспроможність ціна хозару була зменшена. Всі ці причини, по яким вартість товарів була зменшена не пов'язані з економічною ситуацією у країни виробника, зменшенням витрат на виробництво товару виробником, а пов'язані з економічною ситуацією в Україні, тому для конкурентоспроможності ціна товарів була знижена.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів приходить до висновку, що існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою № 1 до Контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту передбачено умови поставки СІР Одеса Західна, уповноваженою особою декларанта були надані страхові документи, а саме страховий поліс № 00837 від 28.01.2015, угоду до страхового полісу № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015, але не надані відомості про вартість страхування товарів за митною декларацією № 500040403/2015/003096 від 22.07.2015, які необхідні для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за вказаною митною декларацією.

Вказане також виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано того, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також суд першої інстанції не врахував того, що жодного банківського документа, який би стосувався даної конкретної поставки товару декларантом надано не було; відомості про вартість страхування товару, інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам також не була надана.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції не будо прийнято до уваги того, що оскільки в документах, які надані позивачем та його представниками до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією № 500040403/2015/003096 від 22.07.2015 були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а в додатково наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах також були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що наявні записи в рішенні про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000020/2 від 22 липня 2015 року.

Так, у рішенні про коригування митної вартості № 500040403/2015/000020/2 від 22 липня 2015 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року у справі № 21-354а13 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.01.2014 року у справі № К/800/28635/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України. При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.