Ухвала суду № 58980855, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України про скасування повідомлення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Елопак - Фастів» подало до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року від 16.11.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5738768 грн. Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем подано додаток 4 - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету від 16.11.2015, в якій відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року сума ПДВ в розмірі 5738768 грн. Прийняття вказаних документів підтверджується відповідною квитанцією №2 від 16.11.2015 року.

04.12.2015 відповідачем складено повідомлення №91/1501/418082, яким позивача повідомлено про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме:

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство - 0;

- відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ) (Коп ? 40%) - 60,45;

- перевищення сукупної залишкової балансової вартості необоротних активів над сумою податку, заявленою до відшкодування за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (НА кп / БВ ? 3) - 8,97;

- інвестиції в необоротні активи протягом останніх 12 календарних місяців (К но < 3000000 грн.) - 16432475;

перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (ФГ-БВ < 0) - відомості відсутні;

- перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (кількість днів від дати подання такої заяви та датою закінчення такої фінансової гарантії < 365) - відомості відсутні;

- сума податкового боргу (грн.) (ПБ ? 0) - 344100 грн.

Вказане повідомлення отримано позивачем засобами поштового зв'язку 09 грудня 2015 року, що підтверджується копією конверту.

Не погоджуючись з вказаним повідомленням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за жовтень 2015 року та заявлена в ній сума бюджетного відшкодування свідчить про відповідність позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак включення позивача до переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року є помилковим та потребувало перевірки з боку відповідача під час складання оскаржуваного повідомлення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пдп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Однак, право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям, що визначені пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що Порядок визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1128, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1454/26231 (далі - Порядок №1128).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1128 для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.

Визначені п. 4 Порядку №1128 дані, на підставі яких формуються вказані вище критерії, кореспондуються із положеннями п. 200.19 ст. 200 ПК.

В той же час, норма пункту 4 Порядку №1128 містить порядок обрахунку наведених критеріїв.

Так, для формування критерію, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, використовуються дані Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ), в якій платник ПДВ відображає: сукупну залишкову балансову вартість необоротних активів на кінець звітного (податкового) періоду (НА кп); сукупну залишкову балансову вартість необоротних активів, задекларовану у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за останній звітний (податковий) період (рік), щодо якого минув граничний термін подання. При цьому сукупна залишкова балансова вартість необоротних активів (НА кп) повинна бути у три рази більше, ніж сума ПДВ, задекларована платником ПДВ до відшкодування (БВ), тобто: НА кп / БВ > 3, тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - НА кп / БВ ? 3, що, як вбачається, є помилковим та не відповідає положенням Порядку №1128.

Колегія суддів, між тим, зауважує, що визначений податковим органом у спірному повідомленні згаданий показник на рівні 8,97 є фактично більшим трьох, тобто даний критерій є дотриманим позивачем.

Для формування критерію, зазначеного в абзаці другому цього підпункту, використовують дані податкових декларацій з ПДВ платника ПДВ (як декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) та уточнюючих розрахунків з ПДВ (як до декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і до декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) у зв'язку із самостійним виправленням помилок у таких звітних періодах. Порядок розрахунку зазначеного критерію: коефіцієнт обсягу постачання товарів/послуг (К оп) визначається як співвідношення обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) до загального обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) за формулою К оп = ОП 0 % / ОП 0 % + ОП х 100, де ОП 0 % - сума обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали); ОП - загальний обсяг постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що підлягають оподаткуванню ПДВ та звільненими від оподаткування ПДВ, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали). При цьому показник (К оп) не повинен бути меншим за 40 відсотків, тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - Коп ? 40%, що є неправильним з огляду на положення Порядку №1128.

Колегія суддів також зауважує, що визначений податковим органом у спірному повідомленні наведений показник на рівні 60,45% є фактично більшим 40%, з огляду на що даний критерій також є дотриманим позивачем.

Для формування критерію, зазначеного в абзаці третьому цього підпункту, використовуються дані Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ), в якій платник ПДВ відображає: суму витрачання на придбання необоротних активів протягом останніх 12 календарних місяців станом на кінець звітного (податкового) періоду (К но); суму витрачання на придбання необоротних активів, зазначену у звіті про рух грошових коштів за останній звітний податковий період (рік), щодо якого минув граничний термін подання.

Колегія суддів зазначає, що сума витрачання на придбання необоротних активів протягом останніх 12 календарних місяців повинна бути не менше ніж 3 мільйони гривень, тобто: Кно ?? 3000000 грн., тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - Кно < 3000000 грн., а отже не відповідає положенням Порядку №1128. Отже, визначений податковим органом у спірному повідомленні наведений показник на рівні 16432475 грн. є фактично більшим 3000000 грн., з огляду на що даний критерій також є дотриманим позивачем.

Також колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ "Елопак-Фастів", яке міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг станом на 04.12.2015 р.), записи про: відсутність підтвердження відомостей; відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відсутні.

Що ж до вимоги відсутності при заявлені автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ у платника податку податкового боргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

На підтвердження своїх доводів податковим органом було надано роздруківки зворотного боку інтегрованої картки позивача з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 31.12.2014 по 31.12.2015 та за період з 31.12.2015 по 29.02.2016, згідно яких у вказаний період на рахунку позивача простежується існування переплати ПДВ, а не податковий борг та роздруківку зворотного боку інтегрованої картки платника позивача з адміністративних штрафів та інших санкцій за період з 11.02.2015 по 29.02.2016, згідно якої в якості недоїмки включено суму штрафних санкцій в розмірі 344100 грн., нарахованих у поточному році податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201.

Як передбачено нормою пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями п. 56.1 ст. 56 ПК закріплено право платника податків на оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень, прийнятих контролюючим органом.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).

При цьому згідно до п. 56.15 ст. 56 ПК скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як зазначено податковим органом в своїй апеляційній скарзі, оскаржуване повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082 винесено саме з огляду на наявність у ПАТ "Елопак-Фастів" податкового боргу в сумі 344100 грн.

Однак, колегією суддів апеляційного суду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на дату винесення оскаржуваного повідомлення - 04.12.2015, нараховане ПАТ "Елопак-Фастів" податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 грошове зобов'язання в сумі 344100,00 грн., зважаючи на процедуру адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК в адміністративному порядку, не було узгодженим, а відтак, є безпідставно зарахованим відповідачем до податкового боргу позивача.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що підставою для складання повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082 стала також інформація, яка надійшла від ГУ ДФС у Київській області щодо безумовного виконання листа ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи», то колегія суддів вважає їх без підставними з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження своїх доводів податковий орган ще суду першої інстанції надав копію листа ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації», в якому зазначено, що ГУ ДФС у Київській області направляє для безумовного виконання лист ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи». В листі ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12, адресованому територіальним органам ГУ ДФС у Київській області, також зобов'язано забезпечити відпрацювання заявленого до відшкодування ПДВ по деклараціях з ПДВ за жовтень 2015 року згідно з доведеним листом ДФС України з метою недопущення відшкодування безпідставно заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема, усунення виявлених розбіжностей ПК-ПЗ (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) та відсутність податкового боргу. В якості додатка до листа ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації» відповідач отримав Перелік платників податків, що не відповідають критеріям, визначеним в Податковому кодексі України, та не мають права на автоматичне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року, до якого включено позивача.

У зв'язку з наведеним колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, оскільки лист ГУ ДФС у Київській області від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи» був отриманий податковим органом разом з листом ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації», а тому не міг слугувати підставою для складання оскаржуваного повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082, оскільки повідомлення складено 04.12.2015, в той час як лист ГУ ДФС у Київській області датований 07.12.2015.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач відповідає критеріям визначеним в підпункті 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного повідомлення, оскільки податковим органом не доведено обставин невідповідності позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначені суми грошового зобов'язання та застосовано до останнього штрафні (фінансові) санкції, позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки такі рішення змінюють майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Так, 1,5 відсотка від заявленої позивачем ціни позову становить 5161,50 грн. (344100 * 1,5%). Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги щодо вимог майнового характеру 5677,65 грн. (5161,50 грн. * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Стягнути з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 5 677 грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят сім) 65 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.