Ухвала суду № 58980840, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 361/2718/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шинкар А.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом ІІ групи захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчать відповідні довідки.

Відповідно до трудової книжки та архівної довідки від 18.03.2013 року позивач станом на 1986 рік працювала на посаді медичної сестри у Чорнобильській центральній районній лікарні

З довідки № 147 від 06.05.1986 року, виданої Чорнобильською центральною районною лікарнею вбачається, що ОСОБА_2 з 26.04.1986 року по 06.05.1986 року працювала у Чорнобильському районі Київської області по наданню медичної допомоги населенню району у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні радіаційного забруднення.

16.03.2015 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ у м. Бровари та Броварському районі Київської області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності ЧАЕС, виходячи із заробітної плати отриманої у зоні відчуження.

Листом від 01.04.2015 року відповідач відмовив позивачці у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність належним чином завіреної довідки про заробітну плату та копії особового рахунку нарахування заробітної плати за 1986 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги позивача про перерахунок пенсії із заробітку в зоні відчуження ґрунтуються на вимогах ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, якими встановлено, що пенсії за бажанням громадянина можуть призначатися із заробітку, одержаного ним за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч. 1 ст. 54 цього Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ У N 112 (112-2014-п) від 25.03.2014 був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків. відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємствами, установами та організаціями відповідно до первинних документів про період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відомості про встановлення умов і розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах повинні мати, а отже й надавати, виключно підприємства, де працювали ці особи, або їхні правонаступники. Інші підприємства, органи державної влади тощо не можуть надавати довідок про заробіток по конкретних особах, які не працювали і не працюють у цих підприємствах, органах державної влади.

Якщо розрахунки не було проведено своєчасно, донарахування провадяться при наявності табеля робочого часу (в оригіналі) за період роботи в зоні відчуження, завіреного підприємством, установою чи організацією, що відповідали за проведення конкретних робіт в зоні відчуження, чи іншого документу первинного бухгалтерського обліку, складеного у рік виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Заробітна плата була нарахована та виплачена без урахування всіх тарифних ставок, премії та доплат, які були встановлені нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, розрахунок заробітної плати за час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був проведений невірно, оскільки не були використані нормативні документи з грифом «таємно» і для «службового використання», що передбачають оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 3-й, 2-й, 1-й зоні небезпеки відповідно в чотирьох, трьох, двохкратному розмірі понад збережену заробітну плату, встановлену по основному місцю роботи, а також оплату праці за роботу у вихідні дні в подвійному розмірі.

Відповідно до підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (порядок виплати премії визначено ОСОБА_2 СРСР №1512-р від 24.06.1986 року) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.

У разі коли підприємством, установою, організацією було неправильно проведено оплату праці осіб, які в період 1986 - 1990 роки брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в даний час підприємство, установа, організація повинні провести перерахунок заробітної плати згідно з чинним законодавством, що передбачено листом Міністерства праці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 року № 09-3751.

Статтею 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що видача довідок про заробіток за роботи (службу) в зоні відчуження, а також на територіях радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами за основним місцем роботи працівників того часу.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, позовні вимоги про перерахунок пенсії із заробітку в зоні відчуження в розмірі 860,20 крб. ґрунтуються на вимогах ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, якими встановлено, що пенсії за бажанням громадянина можуть призначатися із заробітку, одержаного ним за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Дії Управління ПФУ щодо відмови позивачці є неправомірними та суперечать вимогам закону.

Статтею 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок повинен проводитись з дня звернення до Управління ПФУ за таким перерахунком пенсії. Позивач просить здійснити їй перерахунок з 01.11.2015 року, тобто з урахуванням шестимісячного строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року - без змін.

Стягнути з Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.