Ухвала суду № 58980706, 13.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/7190/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Запорожченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі) про (з урахуванням уточнення позовних вимог згідно заяви від 14.08.2015 р.) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. №0041191701, №0041201701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2014 р. №Ф-0033561701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 01.07.2014 р. №1885/26-52-17-01/НОМЕР_1.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.177.2, п. 177.4., п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, - ФОП ОСОБА_3 не підтверджено понесення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на момент перевірки, чим занижено нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 134000,24 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, - ФОП ОСОБА_3 не зареєструвався в установлені терміни платником ПДВ та не задекларував податкові зобов'язання, чим за результатами перевірки донараховано до бюджету податку на додану вартість в сумі 67475,00 грн. за 2013 р.;

- п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - ФОП ОСОБА_3 не подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми застрахованого єдиного внеску за 2011 та 2012 роки, чим занижено нарахування та сплату до бюджету єдиного внеску із розміру чистого доходу в сумі 177632,77 грн.

До таких висновків ДПІ у Деснянському районі прийшла виходячи з того, що позивач зареєстрований у статусі підприємця 22.03.1999 р., на податковому обліку перебуває з 14.05.1999 р., за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. платником податку на додану вартість позивач не реєструвався та до перевірки документи щодо здійснення господарської діяльності не надав.

На підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районі винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. №0041191701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 134 000,24 грн. за основним платежем та на 33 500,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. №0041201701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 67 475,00 грн. за основним платежем та на 16 868,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2014 р. №Ф-0033561701 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 177 632,77 грн.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 цього Кодексу фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Згідно п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Колегія суддів зазначає, що право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення: копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Положеннями п. 81.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України ДПІ у Деснянському районі 28.05.2014 р. прийнято наказ №775 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з 10.06.2014 р. тривалістю 10 робочих днів.

У зв'язку з цим сформовано повідомлення про проведення перевірки від 28.05.2014 р. №39/26-52-17-01, у якому на підставі п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України зазначено про необхідність надання позивачем у період проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, нарахування, обчислення та сплату єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ).

Такі документи були надіслані рекомендованим поштовим відправлення з повідомленням про вручення на ім'я позивача за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає податковій адресі позивача.

Однак, згідно довідки пошти від 27.06.2015 р. поштове відправлення повернуто з причин закінчення терміну зберігання, про що відповідачем складено акт.

За таких обставин, відповідачем 10.06.2014 р. сформовані направлення працівникам ДПІ у Деснянському районі на перевірку за №595/26-52-17-01 та №596/26-52-17-01, які 10.06.2015 р. також були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресу. Однак, згідно з довідкою поштового відділення, вказані направлення також повернуті у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

При цьому, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З огляду на викладене, відповідачем дотримано вимоги щодо надіслання позивачу копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також направлень на перевірку, які не були отримані позивачем з незалежних від відповідача причин. Тому, є необґрунтованими посилання позивача про невручення йому документів щодо вказаної перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Разом з тим, згідно ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, ФОП ОСОБА_3 до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки не подавалось первинних документів. Такі документи позивачем були надані лише суду.

Однак, в силу положень п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України такі документи вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складення звітності. Тому, надання таких документів суду, не змінює їх статусу та не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Крім того, необхідно зазначити, що акт перевірки, вимога про сплату ЄСВ №Ф-0033561701 від 01.07.2014 р. та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ №0033551701 від 01.07.2014 р. надіслані позивачу 01.07.2014 р. рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що підтверджується фіскальним чеком, копією конверту. Однак, згідно із довідкою пошти від 03.08.2014 р. поштове відправлення не вручено позивачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 р. надіслані на адресу позивача 14.08.2014 р., що підтверджується відмітками пошти, однак, згідно із довідкою пошти від 17.09.2014 р. поштове відправлення не вручено позивачу та повернуто відповідачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, але в силу положень п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України вважаються належно врученими позивачу.

Нарахування ЄСВ є похідним від встановлення обґрунтованості формування витрат та формування оподатковуваного доходу, які в даному випадку позивачем не були підтверджені під час перевірки, у зв'язку з чим є обґрунтованим та правомірним застосування відповідачем при донарахуванні ЄСВ положень ст. 4, п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 4 та п. 5 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також, відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.10 ст. 183 цього Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у зв'язку із декларуванням позивачем у період 2012 року операцій з постачання на суму, що перевищує 300 000 грн., ненаданням під час перевірки доказів щодо підтвердження понесених витрат, враховуючи те, що платником податку є, крім іншого, особа, яка підлягає реєстрації як платник ПДВ, беручи до уваги факт не реєстрації позивачем платником ПДВ з 2013 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність доводів відповідача, що починаючи з 2013 р. позивач в силу закону набув статусу платника ПДВ та, відповідно мав обов'язок щодо нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання.

Враховуючи положення п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 185.1., п. 187.1. п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, донарахування відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ за період 2013 року за операціями з постачання є правомірним.

Відповідачем, зокрема надано суду розрахунки фінансових (штрафних) санкцій до податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. №0041191701, №0041201701 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2014 р. №Ф-0033561701 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 14.07.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.