Постанова № 58980700, 14.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 728/827/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко П. І.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Межевича М. В., Сорочко Є. О.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.04.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виплатити їй пенсію в розмірі 85 відсотків призначеного їй розміру пенсії починаючи з 01 квітня 2015 року.

Позов мотивований тим, що позивач працює на посаді завідуючої Бахмацької державної нотаріальної контори, 28 червня 2009 року відповідач призначив їй пенсію як державному службовцю на умовах передбачених Законом України «Про державну службу», а з 01 квітня 2015 року відповідач припинив виплачувати їй пенсію, оскільки вона займає посаду, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.04.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 31/1 від 26 квітня 1994 року позивач перебуває на посаді завідуючої Бахмацької державної нотаріальної контори з 01 травня 1994 року і по даний час.

З 28 червня 2009 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

З 01 квітня 2015 року позивачу було припинено виплату пенсії, оскільки встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

Листом від 12 лютого 2016 року № 11/02/к-1 УПФ України в Бахмацькому районі Чернігівської області повідомлено позивача, що припинено виплату пенсії на підставі абз.3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач займає посаду, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» № 614-VІ від 01 жовтня 2008 року, державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій.

Позивач, з 28 червня 2009 року отримувала пенсію в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Виплата пенсії була припинена з 01 квітня 2015 року, оскільки згідно зі статтею 27 Закону України «Про державну службу», яка набрала чинності з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно з п. 5 Розділу III «Прикінцеві положення» вказаного Закону у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З аналізу наведених положень Закону № 213-VIII слідує, що підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні.

Ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не визнана неконституційною, позивач не займає посади в органах, перелічених в пункті 3 Прикінцевих положеннях Закону № 213-VIII, а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому відповідач правомірно тимчасово припинив виплату пенсії позивачу.

Крім того, Законом від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ вказану норму викладено в іншій редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія підпункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

На виконання пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII щодо призначення пенсій (у тому числі спеціальних) до 1 червня 2015 року відповідний Закон не прийнято.

У зв'язку з цим з 1 червня 2015 року втрачають чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. Особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія має призначатись відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому слід враховувати, що до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує загальний порядок виплати пенсії, Законом № 213-VIII внесено аналогічні зміни щодо обмеження виплати пенсії у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у випадку перебування цих пенсіонерів на державній службі.

Пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII не містить застережень щодо поновлення виплати пенсії у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, а тому відповідач обґрунтовано припинив виплату пенсії.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Враховуючи позицію Європейського Суду, висновки Конституційного Суду України, та беручи до уваги, що ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, не займає посади в органах, перелічених п. 3 Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», відповідач тимчасово припинив виплату пенсії позивачу, керуючись саме чинною нормою законодавства, тому доводи апелянта про те, що припинення виплати пенсії є законним, колегія суддів вважає обґрунтованими, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та задоволення позовних вимог.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.04.2016 - задовольнити.

Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.04.2016 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Бахмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: М. В. Межевич

Є. О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 15.07.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.