Постанова № 58980482, 04.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2016 рокусправа №804/15966/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі №804/15966/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27.11.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004032204 від 13.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004042204 від 13.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 611652,00 грн., у т. ч. 407768,00 грн. за основним платежем, та 203884,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту №963/04-61-22-4/31177431 від 29 жовтня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Р» № НОМЕР_1 від 13.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 гривень.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Р» № НОМЕР_2 від 13.11.2015 року, яким було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 611652,00 гривень, в тому числі 407768,00 грн. за основним платежем та 203884,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту №963/04-61-22-4/31177431 від 29 жовтня 2015 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «ДП Втормет» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31177431), зареєстровано виконкомом Дніпропетровської міської ради 10.10.2000 року за №12241200000009406 та з 24.10.2000 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №408966 та довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.17, 35).

Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.10.2015 року по 22.10.2015 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДП Втормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, з ТОВ «ЮПОКОМ» за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року, за результатами якої 29 жовтня 2015 року складено акт №963/04-61-22-4/31177431 (а.с.40-56).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та ТОВ «ЮПОКОМ», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 407768,00 грн. у наступних періодах: червень 2015 року у розмірі 214750,00 грн.; липень 2015 року у розмірі 193018,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 13.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004042204, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 611652,00 грн., у т.ч. 407768,00 грн. за основним платежем, та 203884,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями (а.с. 58).

Крім того, в ході проведення перевірки 21.10.2015 року відповідачем було вручено позивачу запит про надання оригіналів (копій) заявок ТОВ «ДП Втормет» по договору № 28/05-15 від 28.05.2015 року з ТОВ «ЮПОКОМ» та по договору № 25/065-15 від 05.06.2015 року з ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та зазначалось про надання вказаних документів у термін до 21.10.2015 року (а.с.38).

На підставі акту №191/04-61-22-2/31177431 від 22.10.2015 року «Про ненадання документів» податковий орган 13.11.2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004032204, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. (а.с.57).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ДП Втормет» оскаржило їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 13.11.2015 року прийнято всупереч норм Податкового кодексу України, на підставі викладених в акті перевірки висновків, які є безпідставними, а прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0004042204 від 13.11.2015 року є протиправним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо посилання апелянта про безпідставне формування податкового кредиту по податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та ТОВ «ЮПОКОМ», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 407768,00 грн. у наступних періодах: у червні 2015 року у розмірі 214750,00 грн.; у липні 2015 року у розмірі 193018,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обємів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить зясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна суммаподпткового кредиту в розмірі 407768,00 грн. сформована ТОВ «ДП Втормет» по взаємовідносинам з ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та ТОВ «ЮПОКОМ».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДП Втормет» (замовник) та ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» (виконавець) було укладено договір №28/05-15 від 28.05.2015 року про надання послуг (а.с.66).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору виконавець зобовязується за замовленням замовника надати передбачені договором послуги, а замовник в свою чергу оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що згідно цього договору виконавець зобовязується виконати наступні послуги: організувати доставку вантажів автомобілями третьої особи перевізника на основі заявок замовника. В поняття організації доставки входить: надати консультації щодо процедури перевезення вантажів, на підставі отриманої заявки знайти перевізника у якого наявний автомобіль, що за своїми технічними властивостями відповідає можливості перевезення заявленого вантажу, його габаритам, вазі тощо, узгодити з перевізником час, місце, умови вантаження, пункт призначення, необхідний вид транспорту, надати узгоджену інформацію замовнику.

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» організувало доставку вантажів на загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 1298098,80 грн., про що були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №162 та №163 від 30 червня 2015 року, до яких додано розшифровку послуг №162 від 24.06.2015 року та №163 від 30.06.2015 року (а.с.69-72)

Згідно умов договору ТОВ «ДП Втормет» виписано податкові накладні №162 від 24.06.2015 року на сумму 800945,00 грн., №163 від 30.06.2015 року на суму 497153,90 грн.. ТОВ «ДП Втормет» сплатило на користь ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» 1298098,91 грн., що вбачається з картки рахунку 631 з контрагентом ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та виписок по рахунку 2600-9-30236502 (а.с.75-88).

Крім того, між ТОВ «ДП Втормет» (замовник) та ТОВ «ЮПОКОМ» (виконавець), було укладено договір №25/065-15 від 05.06.2015 року про надання послуг (а.с.88).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору виконавець зобовязується за замовленням замовника надати передбачені договором послуги, а замовник в свою чергу оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що згідно з цього договору , виконавець надає замовнику наступні послуги: виконавець зобовязується організувати доставку вантажів автомобілями третьої особи перевізника на основі заявок замовника. В поняття організації доставки входить: надати консультації щодо процедури перевезення вантажів, на підставі отриманої заявки знайти перевізника у якого наявний автомобіль, що за своїми технічними властивостями відповідає можливості перевезення заявленого вантажу, його габаритам, вазі тощо, узгодити з перевізником час, місце, умови вантаження, пункт призначення, необхідний вид транспорту, надати узгоджену інформацію Замовнику.

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «ЮПОКОМ» організувало доставку вантажів на загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 1158108,61 грн., про що були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №224 від 31 липня 2015 року, до яких додано розшифровку послуг №224 від 31.07.2015 року (а.с.91-92).

ТОВ «ДП Втормет» сплатило на користь ТОВ «ЮПОКОМ» 1158108,61 грн., що вбачається з картки рахунку 631 з контрагентом ТОВ «ЮПОКОМ» за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та виписок по рахунку 2600-9-30236502 (а.с.94-96).

На думку суду першої інстанції з акту перевірки вбачається, що для проведення перевірки позивачем на підтвердження господарських опреацій з вказаними контрагентами за перевіряємий період надані всі необхідні первинні документи, а тому, оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає таке посилання суду першої інстанції безпідставним та таким, що протирічить змісту акту перевірки та не грунтується на матеріалах справи.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що взаємовідносини між позивачем ТОВ «ДП Втормет» та його контрагентами - ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та ТОВ «ЮПОКОМ» у червні, липні 2015 року базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів без настання реальних господарських операцій та з метою неправомірного формування податкового кредиту. Таким чином, по ланцюгу ТОВ «ЮПОКОМ», ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» - ТОВ «ДП Втормет» фактично проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки податкового органу обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

При цьому, умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вже зазначалось вище, позивачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт надання послуг), що містять лише назву послуги - організація доставки вантажів, до яких на вимогу податкового органу було надано розшифровку наданих послуг контрагентами позивача, які містять перелік назв послуг, що нібито виконані на користь Товариства, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг/виконаних робіт, не містять зазначеної кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількості годин, затрачених на їх виконання. Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити виготовленої інформації, маркетингової продукції та іншого обслуговування позивача. Тобто, з вказаних актів здачі прийняття виконаних робіт фактично неможливо провести звязок з діяльністю та потребами Товариства у відповідний період (а.с.69-72, 91-92).

Надані позивачем документи як результат отриманих послуг, які в актах здачі-прийняття робіт та розшифровках вказані як послуги, фактично зазначають тільки значні суми таких послуг. Ці документи не свідчать про фактичне виконання контрагентами зазначених в них послуг як результату аналітичної, дослідницької чи інформаційної роботи працівників ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» та ТОВ «ЮПОКОМ», не містять посилань на використання якої-небудь інформації та її джерела.

Вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють акти виконаних робіт (послуг) сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій саме на виконання вимог договорів, укладених між позивачем та ТОВ «САКСОН-ТРАСТ», ТОВ «ЮПОКОМ».

Позивачем не надано доказів використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Позивач обмежився наданням пояснення податковому органу, згідно якого придбані послуги по організації перевезень (пошук фізичних та юридичних осіб, що мають вантажний автотранспорт з певними зхарактеристиками) у ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» у червні 2015 року та у ТОВ «ЮПОКОМ» у липні 2015 року було використано для потреб підприємства ТОВ «ДП Втормет» (а.с.39)

Вказані обставини свідчать, що послуги за спірними договорами у власній господарській діяльності позивачем не використовувались, що підтверджує висновки акту перевірки щодо відсутності звязку зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.

Слід також зазначити, що наявність первинних документів є обовязковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобовязання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобовязань субєкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Колегія суддів також зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені на придбання товарів/послуг в подальшому будуть спрямовані на отримання доходу.

Стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0004032204 від 13.11.2015 року, яким було збільшено суму грошового зобовязання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що під час проведення відповідної перевірки позивачем був отриманий запит відповідача про надання документів в ході проведення перевірки від 21.10.2015 року. В запиті зазначалось, що згідно умов договорів від 28.01.2015 року № 28/05-15 з ТОВ «ЮПОКОМ» та № 25/065-15 від 05.06.2015 року з ТОВ «САКСОН-ТРАСТ» встановлено, що виконавець (ТОВ «ЮПОКОМ», ТОВ «САКСОН-ТРАСТ») зобовязуються організувати доставку вантажів автомобілями третьої особи перевізника на основі заявок замовника (ТОВ «ДП ВТОРМЕТ). Для обєктивного та всебічного розгляду документів при проведенні преревірок пропонувалось надати оригінали (копії) заявок Замовника в термін 21.10.2015 року (а.с.38).

Вказану обставину позивач не заперечував та не спростовував.

У звязку з ненаданням позивачем податковому органу до перевірки документів згідно письмового запиту, відповідачем був складені акт «Про ненадання документів» від 22.10.2015 року № 191/04 61-22-4/31177431, згідно із змістом якого станом на 22.10.2015 року до перевірки не було надано документи, що належать до предмета перевірки - заявки замовника щодо організації доставки вантажів автомобілями третьої особи перевізника (а.с.116).

На підставі вказаниого вище акту «Про ненадання документів» відповідачем прийнято податкове повідомлення-форми «Р» №0004032204 від 13.11.2015 року, яким на позивача накладено штраф в розмірі 510,00 грн. (а.с.57).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк надання документів в день їх запиту 21.10.2015 року не відповідає вимогам Податкового кодексу України, а також зазначив, що заявки не є документами, які мають відношення до обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосуються обчислення і сплати податків та зборів, по зазначеним контрагентам позивача.

Колегія суддів, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших субєктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або повязані з ним. Такий обовязок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (85.6 ст. 85 Податкового кодексу України).

Таким чином, з моменту допуску відповідача до проведення перевірки у позивача виник обовязок надання до перевірки первинних, бухгалтерських документів та документів податкового обліку, що повязані з предметом перевірки.

Як зазначалось вище, під час проведення перевірки позивачем був отриманий запит відповідача про надання документів в ході проведення перевірки від 21.10.2015 року. В запиті зазначено, які документи, що повязані з предметом перевірки, необхідно надати позивачу. У звязку з ненаданням позивачем податковому органу до перевірки документів згідно письмового запиту, відповідачем 22.10.2015 року був складені акт про ненадання документів.

У відповідності до пп. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи те, що під час судового розгляду даної справи встановлено той факт, що позивачем при здійсненні відповідачем податкового контролю не були надані документи у повному обсязі, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Тобто суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 73 Податкового кодексу України, як на правову підставу задоволення вимог позивача.

Той факт, що після складання акта перевірки позивачем до матеріалів справи додано документи, що були предметом запиту податкового органу під час проведення перевірки, жодним чином не підтверджує доводів позивача, оскільки не спростовує обставин стосовно ненадання документів під час проведення перевірки.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття 13.11.2015 року податкових повідомлень-рішень: форми «Р» №0004032204 та форми «Р» №0004042204 від 13.11.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийнятт нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у зазначеній справі та відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову до адміністративного суду було сплачено судовий збір в розмірі 9182,43 грн. (а.с.3).

Таким чином, апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити 10100,67 грн. (9182,43*110% = 10100,67).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки сплату судового збору було відстрочено до прийняття рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 10100,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі №804/15966/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі №804/15966/15 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10100 (десять тисяч сто) гривень 67 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак