Постанова № 58980318, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 липня 2016 року 13 год. 10 хв. № 826/5232/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон Фінанс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон Фінанс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 листопада 2015 року №0009422204, №0009442203 та №0009452203 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 31 серпня по 25 вересня 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 жовтня 2015 року №498/26-59-22-03/37026574 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 36319351,00 грн., у тому числі за 2013 рік - на суму 7393115,00 грн., за 2014 рік - на суму 28926236,00 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 805376,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 805376,00 грн.

- п. 160.2 ст. 160 ПК України - заниження податку з доходу нерезидента за 4 квартал 2014 року на суму 72797,00 грн.

На підставі акту перевірки 06 листопада 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0009422204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 72797,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18199,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0009442203, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 36319351,00 грн., з яких за 2013 рік - на суму 7393115,00 грн., за 2014 рік - 28926236,00 грн.;

- №0009452203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 805376,00 грн. за основним платежем та у розмірі 201344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність пов’язану з наданням фінансових кредитів за рахунок власних коштів.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, на підставі зазначених норм у перевіряємому періоді між позивачем, як кредитором, та ТОВ КУА "Прімоколект-Капітал", ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Кредекс Фінанс", ТОВ "Росвен Інвест Україна", як новими кредиторами, укладались договори відступлення права вимоги, згідно умов яких кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд з цим, правовідносини щодо оподаткування операцій з відступлення права вимоги регулюються п. 153.5 ст. 153 ПК України, відповідно до якого з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Шляхом системного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати, понесені при першому відступленні права вимоги у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку у 2013 році на суму 7393115,00 грн. (р. 06.4.20 додатку IB до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік) та у 2014 році на суму 28926236,00 грн. (р. 06.4.22 додатку IB до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік), а також правомірно сформовано дохід у розмірі грошових коштів, отриманих позивачем від контрагентів за договорами відступлення права вимоги у 2013 році на суму 1089696,00 грн. (р. 03.5 додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік), у 2014 році на суму 5320576,00 грн. (р. 03.5 додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік).

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 06 листопада 2015 року №0009442203 прийнято відповідачем безпідставно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 06 листопада 2015 року №0009452203 суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач зареєстрований як фінансова установа, виключними видами діяльності якого згідно статуту є надання фінансових кредитів за рахунок власних та залучених коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Згідно з пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

При цьому, згідно з пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 ПК України, закріплено, що не є об'єктом оподаткування операції надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Враховуючи вищезазначене, а також звертаючи увагу на те, що в межах спірних правовідносин мали місце операції з надання та управління кредитами, при цьому відповідачем не надано суду належних доказів заниження позивачем суми ПДВ, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення від 06 листопада 2015 року №0009452203.

Відповідно до акту перевірки позивач протиправно на виконання угоди про надання субординованої позики від 04 серпня 2013 року №4/103/3 здійснив нерезиденту виплату доходу у вигляді процентів із джерелом походження з України за ставкою 2%.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Так, відповідно до п.п. 103.2, 103.4, 103.5 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

У межах Конвенції термін "компетентний орган" означає у випадку Кіпру - Міністра фінансів або його повноважного представника.

Позивачем надано суду відповідну копію свідоцтва Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 12 березня 2015 року про те, що RAMELGON INVESTMENS LIMITED, компанія заснована та зареєстрована в Республіці Кіпр, є резидентом Кіпру та її прибуток, отриманий у будь-якій частині світу за 2014 рік оподатковується відповідно до Закону Республіки Кіпр "Про податок на прибуток".

Таким чином, позивач правомірно застосував зменшену ставку під час виплати доходу нерезиденту за 2014 рік, а тому висновки відповідача про необхідність застосування ставки у розмірі 15% є необґрунтованими.

Зважаючи на вище викладені норми та з’ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення від 06 листопада 2015 року №0009422204 відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон Фінанс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 листопада 2015 року №0009422204, №0009442203 та №0009452203.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон Фінанс" (код ЄДРПОУ 37026574) здійснений ним судовий збір у розмірі 561256,01 грн. (п’ятсот шістдесят одна тисяча двісті п’ятдесят шість гривень одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин