Постанова № 58979054, 07.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р. Справа №805/1365/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649 та № 0000111401/2648

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 01.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 11.02.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649 та № 0000111401/2648.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість висновків відповідача та протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33529062, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06295715.

З 8 лютого 2016 року відповідачем на підставі наказу № 24 від 22 січня 2016 року була проведена документальна планова перевірка позивача тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Термін перевірки, на підставі наказу № 98 від 3 березня 2016 року було продовжено з 9 березня 2016 року тривалістю 10 робочих днів.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 28 березня 2016 року № 76/05-15-14-01-33529062, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року № 0000101401 /2649, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162 грн. 50 коп., та № 0000111401/2648, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 1342108 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 894739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 447369 грн. 50 коп.

За висновками акту перевірки та з урахуванням розрахунку донарахованого грошового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, здійсненого відповідачем на вимогу суду, судом встановлено, що позивачем, на думку відповідача, допущено чотири порушення, а саме завищення витрат за 2014 рік при відображенні курсових різниць за договорами валютних позик; заниження доходів за 2014 рік при вексельних розрахунках по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзенерго»; заниження доходів за 2014 рік при спливу позовної давності по взаємовідносинам з нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.»; завищення витрат у 2014 році та заниження податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК Донецький кряж».

Стосовно завищення позивачем витрат за 2014 рік при відображенні курсових різниць за договорами валютних позик суд встановив наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік до складу інших доходів по рядку 0.3 не віднесено суму доходу від операційної курсової різниці у розмірі 403820,18 грн., в результаті чого порушено п.п 14.1.56. п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.11 п. 135.5. ст.135, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, п. 4. П (С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів», що призвело до заниження доходів всього на суму 403820 грн. за 2014 рік. В акті перевірки також зазначено (арк. 8), що за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування в сумі 66159522 грн. (код рядка 04 декларації з податку на прибуток за 2014 рік). Як зазначає відповідач у письмових запереченнях та акті перевірки, відповідно до наданих до перевірки бухгалтерських регістрів журналів-ордерів по рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» рахується позитивне значення курсової різниці у сумі 403820,18 гри. яке виникло в результаті зміни курсу валюти по нарахованим у звітному періоді відсоткам за договорами займу з нерезидентами. Позитивна курсова різниця виникла внаслідок різкого спаду курсу долару США у вересні 2014 року, а саме, згідно офіційного курсу НБУ долар США на кінець серпня 2014 року складав 13,60 грн., на кінець вересня 12,94 грн. Суд зазначає, що всі договори позики містяться в матеріалах справи, їх укладення, суми позики, їх цільове використання позивачем, відсотки за позику, офіційні курси НБУ, за якими визначалися курсові різниці, про що детально викладено в акті перевірки, не є спірними обставинами, та не оспорюються сторонами, у звязку із чим суд не вбачає необхідності викладення цих фактичних обставин у судовому рішенні. Спірним між сторонами по даному порушенню є неврахування відповідачем при перевірці суми витрат від'ємного значення курсових різниць у звязку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, та як наслідок, неврахування заниження позивачем витрат за 2014 рік. Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 945 «Витрати від операційної курсової різниці», 79 «Фінансовий результат», перевіркою встановлено, але не зазначено в акті заниження суми інших витрат за рядком 06.4.12 «Відємне значення курсових різниць згідно з пунктом 153.1 статті 153 розділу 111 ПКУ» на суму 40677577,01 грн. Дана обставина підтверджена під час судового розгляду справи представником відповідача. Згідно з поясненнями представника відповідача, визначення витрат позивачем при наявності від'ємного значення курсових різниць у звязку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, є правом позивача, та таке врахування під час перевірки не є обовязковим для податкового органу, а позивач може скористатися правом на подання уточнюючого розрахунку та визначити самостійно показники витрат при відємному значенні курсових різниць.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобовязань платника податків. За результатами відображення в податковому обліку позивача з податку на прибуток всіх встановлених перевіркою фактів заниження податкових зобовязань, показник «Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04 (+,- )» за кодом рядка 07 декларації матиме відємне значення у сумі 40273757 грн. При декларуванні позивачем відємного значення показника рядка 07 Декларації за результатами діяльності за 2014 рік у останнього не виникало обовязку сплачувати податок на прибуток. Авансові внески з податку на прибуток, сплачені у 2014 році, набули б статусу переплати за особовим рахунком позивача. За результатами 2014 року позивач задекларував та фактично сплатив податок на прибуток у сумі 231120 грн. з урахування авансових внесків. ( код рядка 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» податкової декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік).

Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті передбачений статтею 153 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання (п.п. 153.1.1); витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (п.п. 153.1.2); визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (п.п. 153.1.3); при цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку. У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше (п.п. 153.1.4).

Таким чином, законодавцем встановлено порядок визначення прибутку (збитку), що виникає внаслідок зміни балансової вартості непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, яким передбачається, що прибуток або збиток за результатами умовного продажу заборгованості збільшує валові доходи або валові витрати кредитора. При цьому закон не містить застереження про виключне врахування курсових різниць, нарахованих на залишок основної суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, лише стосовно погашеної заборгованості, як і про їх неврахування стосовно непогашеної заборгованості. Позивач має залучені позики в іноземній валюті та у зв'язку із різким зростанням курсу валют станом на 31 грудня 2014 року за результатами перерахунку заборгованості у валюті у позивача виникло право на відображення витрат - від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в сумі 56279 994,01 грн. Згідно даних декларації з податку на прибуток позивача (станом на дату проведення перевірки) по рядку 06.4 ІВ "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" було задекларовано суму 17162 985 грн. Згідно розшифровки рядка 06.4 ІВ "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" фактична сума інших витрат складала 578405350 грн. Відтак, сума витрат у розмірі 40677577 грн. не була задекларована позивачем за результатами діяльності у 2014 році. Відповідач не заперечує факт наявності у позивача суми витрат у розмірі 40677577 грн., яка не була задекларована позивачем за результатами діяльності у 2014 році.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов до висновку, що відповідач безпідставно не взяв до уваги під час складання акту перевірки виявлені в ході проведення перевірки факти заниження витрат, з огляду на що при перевірці розрахунку витрат позивача відповідачем не було враховано суму витрат від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України по заборгованості позивача по договорам позики у іноземній валюті у сумі 40677577 грн. Під час судового розгляду справи представник відповідача підтвердив той факт, що у випадку врахування податковим органом суми витрат від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, у позивача не виникло б грошове зобовязання з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 72687,6 грн. З огляду на вищевикладене, а також наявність обовязку у податкового органу враховувати як завищення, так і заниження зобовязань, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач має можливість скористатися правом на подання уточнюючого розрахунку та визначити вищенаведені показники витрат.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 109031 грн. 40 коп., з якої за основним платежем 72687,6 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36343,8 грн., та в цій частині позов задовольняється.

Стосовно заниження позивачем доходів за 2014 рік при вексельних розрахунках по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзенерго» суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, в порушення вимог підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV (зі змінами та доповненнями), пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України позивачем занижено суму інших доходів у розмірі 2199068 грн. за 2014 рік. Згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті» станом на 31 грудня 2014 року рахується кредиторська заборгованість по векселям, переданим позивачем на адресу ТОВ «Союзенерго» на загальну суму 2199068 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно актів прийому-передачі від 10 січня 2012 року позивачем на адресу ТОВ «Союзенерго» було передано власні прості векселя серії АА 1983235, АА 1982236. АА 1982237, АА 1982606, АА 1982607, АА 1982608, АА 1982609, АА 1982610, АА 1982611, АА 1982612 за товари на суму 2199068 гри., строк погашення векселів 10 січня 2022 року. Згідно системи АС "Податковий блок" відповідачем встановлено, що ТОВ «Союзенерго» знаходилось па обліку у ДПI у Будьонівському районі м. Донецька, мас стан 16 припинено, та знято з обліку 18 вересня 2012 року. Станом на 31 грудня 2014 року дані векселя не погашені і згідно журналу-ордеру по рахунку 621 «короткострокові векселі, видані в національній валюті» рахується кредиторська заборгованість у сумі 2199068 грн. Відповідно до пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Таким чином, відповідач здійснив висновок, що у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється. Враховуючи вищезазначене, сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до доходу як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Згідно з п. 135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України). Податковий кодекс України (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135) передбачає також, що до складу доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ратифікованого Верховною Радою України 06.07.1999р. Законом України № 826-ХІV, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів і, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності (статті 70, 71). Статтею 78 Уніфікованого закону також передбачено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Тобто, перебіг строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Статтею 70 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) - господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобовязанням. Правонаступництво - перехід прав і обовязків від одного суб'єкта до іншого. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 174 ГКУ).

Згідно зі ст. 163 ГКУ - суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання. В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, акції корпоративного інвестиційного фонду, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі), інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами. Статтею 195 ЦКУ визначено групи цінних паперів, до яких зокрема відносяться - боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. Статтею 197 ЦКУ регулюються питання передачі прав за цінними паперами, відповідно до вимог якої - до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером). Цінні папери за формою випуску можуть бути на предявника, іменні або ордерні. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у документарній формі, належать: 1)предявникові цінного папера (цінний папір на предявника); 2)особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); 3)особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначить своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001р. № 2374 встановлено - законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком 11 до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Одним із способів передачі векселя, а отже і прав за таким векселем - є індосамент, який може вчинятися на всіх векселях (ст. 11 Уніфікованого закону). Згідно ст. 16 Уніфікованого закону - власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми щодо обігу цінних паперів, можна дійти до висновку, що грошові зобовязання за вказаними вище векселями не припинилися у звязку з припиненням ТОВ «Союзенерго». Це також підтверджується і даними бухгалтерського обліку позивача. План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291. Згідно із цим наказом поточні зобовязання за виданими короткостроковими векселями та по розрахунках з постачальниками та підрядниками обліковується на різних рахунках, а саме на рахунках 62 та 63 відповідно. Згідно регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів по рахунку № 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) вбачається наступне: у 2011 році обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 2494068 грн., на початок 2012 року обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 2494068 грн., на кінець 2012 року обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 0 гривень. Тобто, у 2012р. відбулося погашення такої заборгованості шляхом часткової оплати грошовими коштами у суму 295000 грн. (проводка Дт 631 Кт 311) та шляхом видачі векселів на суму 2199068,00 грн. (проводка Дт 631 Кт621). Згідно регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів по рахунку № 621 (короткострокові векселі, видані у національній валюті) вбачається наступне: у період 2012 по 2015 роки включно обліковується заборгованість по спірним векселями у сумі 2199068 грн., у 2016 році обліковується заборгованість по спірним векселям у сумі 0 грн. Тобто у 2016 році відбулася оплата за спірними векселями, що підтверджується наступними документами: акт предявлення векселів до платежу від 01.04.2016р. № 1; акт прийому-передачі погашених векселів від 22.04.2016р.; платіжними дорученнями № 1064 від 15.04.2016р. ;№ 1104 від 21.04.2016р.; № 1103 від 21.04.2016р.; № 1111 від 22.04.2016р.

Крім того, у грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАК БРОК-ІНВЕСТ» листом від 21.12.2015р. № 37 повідомило, що є власником 10-ти простих векселів, виданих позивачем зі строком платежу 10.01.2022р. на загальну суму 2199068 грн. та просило розглянути можливість дострокового їх погашення, про що відповідача було повідомлено у наданих запереченнях на акт (вих. № 128 від 11.04.2016р.) з наданням копії листа. Таким чином, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач знав про наявність нового володільця векселів (ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ»), що також підтверджується відповіддю відповідача на заперечення від 18.04.2016р. № 2220/05-15-14-01. Суд не приймає посилання відповідача на те, що всі вищенаведені документи позивача стосовно ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» не були надані до перевірки, журнали-ордери не підтверджують наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ», та відповідно до даних АС «Податковий блок» за 2014-2015 роки у ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» не значиться дебіторська заборгованість, з огляду на те, що як зазначено вище, періодом перевірки є 2014 рік та доказів того, що відповідач витребував у позивача первинні документи за інші податкові періоди, відповідачем не надано; оплата за векселями позивачем на адресу ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» здійснена була у 2016 році, про що зазначено вище, та позивач не відповідає за формування показників фінансової та податкового звітності ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ». Спірні правовідносини виникли у звязку із неповнотою дослідження первинних документів позивача відповідачем та неврахування відповідачем первинних документів позивача з інших податкових періодів поза межами перевіряємого періоду, які суттєво впливають на наявність порушення.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 593748 грн. 36 коп., з якої за основним платежем 395832,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 197916,12 грн., та в цій частині позов задовольняється.

Стосовно заниження позивачем доходів за 2014 рік при спливу позовної давності по взаємовідносинам з нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.» суд встановив наступне.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, в порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, статті 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року, позивачем було занижено суму інших доходів за 2014 рік на суму 2059598 грн. За даними акту (арк.7) станом на 31.12.2014р. в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість по імпортному контракту № УСКТ 2409-00 від 10.08.2006р. у сумі 107087,20 євро, укладеного між позивачем та нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.». Посилаючись на статті 8, 13 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року (надалі - Конвенція) відповідача здійснює висновок про сплив строку позовної давності та вважає зазначену кредиторську заборгованість - безнадійною. Згідно зі статтею 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року, дата підписання Україною 14.06.1974р., дата ратифікації 14.07.1995р., дата набуття чинності для України 01.04.1994р., строк позовної давності встановлюється чотири роки. Згідно зі статтею 13 Конвенції перебіг строку позовної давності припиняється, коли кредитор учиняє дію, яка згідно з правом розглядається як порушення судового розгляду проти боржника або як пред'явлення вимоги в ході розпочатого раніше судового розгляду проти боржника з метою одержання задоволення або визнання цієї дії. Відповідач також зазначає, що документи, які б підтверджували припинення або продовження строку позовної давності по контракту від 10.08.2006р. до перевірки не надавались.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 20 Конвенції встановлено, що якщо боржник (позивач у справі) до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобовязання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності. Сплата процентів або часткове виконання зобовязання боржником тягне за собою ті ж самі наслідки, що й визнання зобовязання згідно з пунктом 1 цієї статті.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 9 від 10.02.2009р. до контракту № УСКТ 2409-00 від 10.08.2006р. (надалі - додаткова угода № 9) сума заборгованості позивача складала 261934 євро. Згідно з п. 3 додаткової угоди № 9 сторони дійшли до згоди про реструктуризацію оплати цієї заборгованості. На виконання вимог додаткової угоди № 9 позивач у період з лютого 2009 року по грудень 2013року здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості. Крім здійснених оплат, позивач у відповідь на лист «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.» від 19.10.2012р. направило лист від 25.10.2012р. № 630, яким визнало заборгованість у сумі 111037 євро та висловило готовність до обовязковості погашення такої заборгованості, що підтверджується частковим її погашення, шляхом проведення наступних оплат: 25.10.2012р.- 10000 євро (банківська виписка БВ № 0000550); 26.07.2013р.- 10000 євро (банківська виписка БВ № 0000298); 09.12.2013р.- 5188,66 євро (банківська виписка БВ № 0000531), а також платіжними дорученнями. Виходячи з вищенаведеного, та з урахуванням норм статті 20 Конвенції - з 10.12.2013р. для розпочався новий чотирирічний строк позовної давності. Спірні правовідносини виникли у звязку із неповнотою дослідження первинних документів позивача відповідачем та неврахування відповідачем первинних документів позивача з інших податкових періодів поза межами перевіряємого періоду, які суттєво впливають на наявність порушення.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 556091 грн. 46 коп., з якої за основним платежем 370727,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 185363,82 грн., та в цій частині позов задовольняється.

Стосовно завищення позивачем витрат у 2014 році та заниження податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК Донецький кряж» суд встановив наступне.

Як вбачається з акту, проведеною перевіркою встановлена відсутність реального здійснення господарських взаємовідносин по операціях з ТОВ «ІК Донецький кряж» в в порушення п.п 14.1.36 п. 14.1 ст.14. ст. 22. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення витрат, всього на суму 308288 грн. за 2014 рік. В порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «ІК Донецький кряж» на суму 70325 грн.., в т. ч. за січень 2014 року на суму 23050 грн., за лютий 2014 року на суму 4727 грн.

13 січня 2014року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК Донецький Кряж» був укладений договір № 3, відповідно до умов якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобовязання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Загалом, згідно до умов даного договору Позивачем, у січні, лютому 2014 року позивачем було придбано оливу індустріальну у кількості 3200 кг. на загальну суму 53452,80 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 13 січня 2014 року № 416, від 3 лютого 2014 року № 50, на загальну суму податку на додану вартість 8908,80 грн. Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

13 січня 2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» був укладений договір № 4, відповідно до умов якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобовязання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до умов даного договору позивачем у січні, лютому 2014 року було придбано цинк металевий у кількості 5700 кг. на загальну суму 232012,80 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 13 січня 2014 року № 425, від 17 січня 2014 року № 584, від 5 лютого 2014 року № 145, від 7 лютого 2014 року № 214, від 12 лютого 2014 року № 372 на загальну суму податку на додану вартість 38668,80 грн. Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

7 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» був укладений договір № 8, відповідно до умов якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобовязання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до умов даного договору позивачем у лютому 2014 року була придбана стрічка нержавіюча у кількості 800 кг. на загальну суму 84480 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 7 лютого 2014 року № 226, від 12 лютого 2014 року № 388 на загальну суму податку на додану вартість 14080 грн. Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

28 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» був укладений договір № 9, відповідно до умов якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобовязання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до умов даного договору позивачем у лютому 2014 року був придбаний кран підвісний електричний однобалочний у кількості 1-єї штуки на загальну суму 52000 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані специфікація, рахунок-фактура, видаткова накладна, а також податкова накладна від 28 лютого 2014 року № 935 на загальну суму податку на додану вартість 8666,67 грн. Отримання товару також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Факт придбання крана підтверджується також карткою рахунку № 1521 та актом вводу в експлуатацію від 03.03.2014р.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» став, зокрема, акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 17 квітня 2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІК Донецький Кряж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-лютий 2014 року». Суд зазначає, що вищезазначений акт не є перевіркою господарської діяльності контрагента позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на відсутності ТОВ «ІК Донецький Кряж» за юридичною адресою, податковий орган не перевіряв реальність здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем взагалі. Суд також зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд зазначає, що висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності ТОВ «ІК Донецький Кряж».

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Поставлені у січні, лютому 2014 року від ТОВ «ІК Донецький Кряж» товари позивач оприбуткував на рахунок № 201 «Сировина та матеріали», а основні засоби на рахунок 1521, по мірі використання ТМЦ для виробництва власної продукції, останні були списані у бухгалтерському обліку на рахунок № 23 «Виробництво», що підтверджується випискою з карточки рахунка № 201. Податкові накладні виписані ТОВ «ІК Донецький Кряж» не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виписки податкових накладних). При оприбуткуванні товарів, які поступили на адресу позивача від ТОВ «ІК Донецький Кряж» по договорам № 3 та № 4 від 13.01.2014р., № 8 від 07.02.2014р. були сформовані прибуткові накладні: щодо ленти нержавіючої - накладні № ПН-0000218, № ПН-0000219; щодо масла

індустріального - накладні № ПН-0000059; ГІН-0000179; щодо цинку металевого - накладні № ПН-0000060, № ПН-0000061, ПН-0000182, № ПН- 0000183, ГІН-0000184.

При списанні товарів для виробництва готової продукції у бухгалтерському обліку були сформовані партії використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних у виробництві готової продукції з присвоєнням цим партіям № ПН-0000218, № ПН-0000219, № ПН-0000059, ПН-0000179, № ПН-0000060, № ПН- 0000061, ПН-0000182, № ПН-0000183, ПН-0000184. Одним із видів діяльності позивача є виробництво іншого електричного устаткування (довідка з ЄДРПОУ від серія АБ № 454754). Товарно-матеріальні цінності придбані позивачем у ТОВ «ІК Донецький Кряж» за договорами № 3 та № 4 від 13.01.2014 р., № 8 від 07.02.2014р. були використані для виробництва продукції, яку виготовляє позивач та надалі поставляє третім особам. Використання товарно-матеріальних цінностей, поставленого ТОВ «ІК Донецький Кряж» для виробництва електричного устаткування підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами, які є в матеріалах справи. Крім того, у позивача обліковуються наступні основні засоби: лінії цинкування, які використовуються для нанесення антикорозійного (цинкового) покриття на метал. Основною сировиною для такого виробництва є цинк металевий.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобовязує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Таким чином, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 83238 грн. 76 коп., з якої за основним платежем 55491,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27745,92 грн., а також вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000101401/2649, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162 грн. 50 коп. та в цій частині позов також задовольняється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 20132 грн. 82 коп. відповідно до платіжного доручення від 17 травня 2016 року № 1298 та у розмірі 1582 грн. 31 коп. відповідно до платіжного доручення від 17 травня 2016 року № 1299.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649 та № 0000111401/2648 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162 грн. 50 коп., та № 0000111401/2648, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 1342108 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 894739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 447369 грн. 50 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 21715 грн. 13 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 липня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 12 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.