Ухвала суду № 58978676, 25.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9190/15-к Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 11-сс/783/132/16 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Михайлишин Г.Я., Стельмаха І.О.,

з участю секретаря Петрук Ю.Ю.,

прокурора Бучинської К.П.,

підозрюваного ОСОБА_1

та його захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівсьої області ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а :

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції України у Львівській області ОСОБА_4 про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

АДРЕСА_1,

запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Розяснено підозрюваному його обовязки та наслідки їх невиконання.

Визначено строк дії ухвали два місяці.

На ухвалу слідчого судді прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою підозрюваному ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, не визнає. Вважає, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням вимог п.3 ч.2 ст. 183 КПК України. Покликається на матеріали кримінального провадження, з яких вбачається, що підозрюваний офіційно не працює, немає офіційного місця реєстрації та постійного місця проживання, перебував у розшуку у звязку з переховуванням від органів досудового розслідування, також, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілих у провадженні з метою зміни ними показань, як в ході досудового розслідування, так і судового розгляду даного кримінального провадження, а також узгоджувати свої показання з їхніми показаннями, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, а також схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань з метою створення видимості непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Бучинської К.П., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

6 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140210000527 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

29 січня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 2 липня 2015 року, приблизно о 22 год. 15 хв., він, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, безпосередньо після настання дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Львів - Тернопіль в районі 53 км + 500 м біля с. Велика Вільшаниця, Золочівського району, Львівської області, скориставшись тим, що потерпілі загинули внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно, за попередньою змовою групою осіб викрали з автомобіля «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, сумку «Кruisell», вартість якої, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №9/552 від 7 грудня 2015 року становить 214 грн. 20 коп., у якій знаходився ноутбук «ОСОБА_6 Рго», із серійним номером С02FН0QKDH2Н, вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №9/552 від 7 грудня 2015 року становить 15 000 грн., срібний ланцюжок вагою 22 грами, вартістю 5 000 грн., золоту сережку, 585 проби, виготовлену з білого золота, вагою 1 грам, з білим цирконієм вартістю 625 грн., шкіряну сумку коричневого кольору, вартістю 3 000 грн., в якій знаходились кошти, сума яких досудовим розслідуванням не встановлена, що належало ОСОБА_7

Продовжуючи свої злочинні дії, 2 липня 2015 року, безпосередньо після настання дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Львів - Тернопіль в районі 53 км + 500 м біля с. Велика Вільшаниця, Золочівського району, Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, скориставшись тим, що потерпілі загинули внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, маючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, таємно, за попередньою змовою групою осіб, викрали з автомобіля марки «Тойота Королла», д.н.з. НОМЕР_1, золотий ланцюжок з медальйоном «Божої Матері», вагою 15 грам, 585 проби, вартістю 12 000 грн., золоті сережки вагою 2,9 грам кожна, 585 проби, з трьома вставками камінців білого цирконію у кожному, вартістю 3 000 грн., золотий браслет вагою 20 проби, вартістю 10 000 грн., що належало ОСОБА_8

Судове рішення про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобовязання постановлене з дотриманням вимог ст. ст. 177, 178, 179, 194 КПК України.

В силу ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, як того вимагає ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При прийнятті оскаржуваного рішення слідчим суддею в повній мірі з'ясовані обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу (ст. 178 КПК України), а також перевірено, чи наявні зазначені у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, слідчий суддя виходив з того, що при розгляді клопотання прокурор не довів обставин недостатності застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілих у провадженні з метою зміни ними показань, а також узгоджувати свої показання з їхніми показаннями, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, а також схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань з метою створення видимості непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню, є необґрунтованими та матеріалами кримінального провадження не підтверджуються.

Посилання слідчого та прокурора на ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працює, немає офіційного місця реєстрації та постійного місця проживання та перебував у розшуку у звязку з переховуванням від органів досудового розслідування не є підставою застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Тяжкість злочину (на яку як на підставу застосування запобіжного заходу тримання під вартою покликається слідчий та прокурор), сама по собі, не може бути безумовною обставиною для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Разом з тим надані стороною обвинувачення докази свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обовязки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 183КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Щодо обставини, яка б свідчила про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, то така прокурором не доведена й доказами не підтверджується.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Оскільки прокурором доведено обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, однак не доведена недостатність застосування більш мякого запобіжного заходу, колегія суддів вважає рішення слідчого судді законним та обгрунтованим.

При цьому колегія суддів враховує також обставини, передбачені п.8 ч.1 ст. 178 КПК України, а саме відсутність судимостей у підозрюваного ОСОБА_1

Колегія суддів приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігатиме спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції України у Львівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівсьої області ОСОБА_3 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11