Ухвала суду № 58977954, 13.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 316/1951/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Провадження № 22-ц/778/2683/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції, про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ВДВС Енергодарського міського управління юстиції, про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів.

В обґрунтування вимог зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2006 році шлюб був розірваний у судовому порядку. 11 грудня 2006 року розірвання шлюбу було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 343. З цього ж часу вона виховує доньку самостійно.

За рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області по справі № 2-1596/2002 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 14.11.2002 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказане рішення суду відповідач виконує несвоєчасно та не в повному обсязі, ухиляється від надання повноцінної допомоги на утримання дитини.

Станом на 01 липня 2014 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів складає 19358,68 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним ВДВС Енергодарського МУЮ.

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки від суми несплачених аліментів складає 42508,55 грн.

Вважає, що відповідач безвідповідально відноситься до своїх зобов'язань щодо сплати аліментів на дитину, ставить її у скрутне матеріальне становище, не дбає про матеріальне забезпечення дитини і тому повинен нести матеріальну відповідальність у вигляді стягнення неустойки.

На підставі зазначеного просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку у розмірі 42508,55 грн. від суми несплачених аліментів, яка виникла станом на 01 липня 2014 року, згідно виконавчого листа № 2-1596, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області 25.11.2002 р. про стягнення з ОСОБА_3 на утримання дитини аліментів у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 листопада 2002 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір у розмірі 425,08 грн.

Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 30000 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 425,08 грн., всього 30425,08 грн.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на зміну матеріального стану, перебування на обліку в Енергодарському центрі зайнятості, порушення правил підсудності, пропуск позивачем строку позовної давності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд правильно виходив із того, що з вини відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, відповідно до вимог ст. 196 СК України з нього має бути стягнута неустойка (пеня). При цьому, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на підставі ст. 196 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року зазначено,що, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94цс15, якою Верховний Суд України відступив від правової позиції, викладеної раніше у постанові № 6-81цс13. Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для судів України.

Із матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 листопада 2002 року по справі № 2-1596/2002 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 14.11.2002 року і до досягнення дитиною повноліття.

На його виконання судом було видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

Виконавчий лист знаходиться на виконанні у відділі ДВС Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області.

ОСОБА_3 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум аліментів і згідно довідки-розрахунку державного виконавця Енергодарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції станом на червень 2014 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 19358 грн.68 коп. (а.с.11).

Визначаючи розмір неустойки, суд правильно застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2696цс15, та прийшов до правильного висновку, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому навів відповідний розрахунок, який відповідає вимогам ст. 196 СК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи відповідача про те, що він зареєстрований у м.Енергодар, а фактично проживає в іншому місці, і розрахунок заборгованості мав розрахуватися із даних про середню заробітну плату в Камянсько-Дніпровському районі, та про погіршення його матеріального стану, не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідач розрахунок заборгованості не оспорював, не подав до суду будь-яких документів, які б такий розрахунок та, відповідно, визначення заборгованості спростували.

Згідно ч. 3 ст.195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Оскільки відповідач не працював і не працює на момент визначення заборгованості державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості заявника по сплаті аліментів, відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, з урахуванням статистичних даних про розмір середньої заробітної плати працівника м.Енергодар Запорізької області.

Статтею 20 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Зареєстрованим місцем проживання платника аліментів на спірний період було АДРЕСА_1, на яке поширюється компетенція державного виконавця ВДВС Енергодарського міського управління юстиції, виконавчий лист знаходиться на виконанні в ВДВС Енергодарського міського управління юстиції. Відповідач ні заяву, ні документальне підтвердження про зміну місця проживання, перебування чи місцезнаходження не подавав державному виконавцю. Знявся з реєстрації та реєструвався в с.Водяне Камянсько-Дніпровського району лише 25 травня 2016 р.

ОСОБА_3 з позовом про зміну розміру аліментів, про повне або часткове звільнення його від сплати заборгованості з передбачених ст.ст.192, 197 СК України підстав не звертався.

Суд з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, хвороби батьків зменшив розмір неустойки з 111136,56 грн. до 30000 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Довідки про хворобу батьків, народження дитини були предметом перевірки суду першої інстанції, суд дав їм оцінку відповідно до правил ст.212 ЦПК України. Оскільки суд першої інстанції вирішив питання у відповідності до вимог закону і обґрунтування висновків виклав у рішенні у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України, тому згідно зі ст.303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки доказів і для визначення неустойки судом апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційної скарги про те, що він не ухилявся від сплати аліментів спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами. Починаючи з листопада 2013 року відповідачем взагалі аліменти не сплачувалися. ОСОБА_3 є працездатною особою за віком та станом здоровя, доказів на підтвердження поважності своєї незайнятості впродовж майже 4 років не надав, відомості про доходи не надає, заходів до сплати аліментів не приймає, ухвалою Енергодарського міського суду від 04 березня 2014 року через ухилення від виконання аліментних зобовязань, покладених судовим рішенням, було застосовано до ОСОБА_3 обмеження у праві виїзду за межі України. Оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд обґрунтовано виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем обов'язку зі сплати аліментів на користь позивача на утримання їхньої дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: