Ухвала суду № 58977911, 04.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4034/15-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.07.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дацківа В.В. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю секретаря судового засідання Федич Т.О., прокурора Сирохман Л.І., захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за поданням старшого інспектора Мукачівського МРВ КВІ відділу ДПтС України в Закарпатській області ОСОБА_5 за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 27.04.2016 року.

Цією ухвалою задоволено подання старшого інспектора Мукачівського МРВ КВІ відділу ДПтС України в Закарпатській області ОСОБА_5, скасовано звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, засудженого 28.10.2015 року вироком Мукачівського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч.3 ст.185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік, з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України і направлено для відбування призначеного покарання.

Ухвала мотивована тим, що засуджений ОСОБА_3 систематично вчинює адміністративні правопорушення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду як незаконну. В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_3, відповідно до постанов Берегівського районного суду, притягнуто до адміністративної відповідальності лише за два адміністративні правопорушення, як це вказано в постановах суду від 29 грудня 2015 року та 26 січня 2016 року, а тому подання суперечить вимогам ч. 4 ст.166 КВК України. Крім цього вказує на те, що ОСОБА_3 являється інвалідом дитинства, що унеможливлює ним відбуття реального покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задоволити, промову прокурора, яка вказала про безпідставність апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи сторін, провівши судові дебати, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимогст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи подання, суд послався на те, що вироком Мукачівського міськрайонного суду від 28.10.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавленняволі строком на чотири роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3Ю звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку один рік та, відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

З матеріалів подання вбачається, що 15.12.2015 року засуджений ОСОБА_6 був ознайомлений з порядком та умовами звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов'язками покладеними на нього судом, попереджений про правові наслідки ухилення від виконання обов'язків, систематичного порушення громадського порядку та скоєння нових злочинів (а.м.п.6-7). За результатами проведеної бесіди засуджений надав підписку.

При проведенні профілактичної бесіди засуджений попереджався про правові наслідки ухилення від виконання обов'язків або систематичного порушення громадського порядку та скоєння нових злочинів (а.м.п.12), однак належних висновків для себе не зробив.

Відповідно до п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» згідно з ч. 2ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначенихст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 2ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Відповідно до ч.4 ст.166 КВК України систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

З матеріалів подання вбачається, що ОСОБА_3 допустив систематичні порушення умов та порядку відбування покарання, а саме тричі вчинив правопорушення, за які в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до постанов Берегівського районного суду Закарпатської області, а саме: 26.01.2016 року за ст.173 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 (пять) діб (а.м.п 58); 29.12.2015 року за ч.1 ст.173, ст.173-2 КУпАП, відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 (пять) діб (а.м.п 59).

Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності систематичності вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки, з досліджених в судовому засіданні апеляційної інстанції протоколів про адміністративне правопорушення від 29.12.2015 серії ЗА №003722, від 29.12.2015 серії ЗА №003723, від 28.12.2015 серії ЗА №003526, відносно ОСОБА_3 були складені відповідні три протоколи за вчинення останнім адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, ст.173-2, ст.173 КУпАП, про що не заперечував у судовому засіданні захисник ОСОБА_4

Відповідно до постанови Берегівського районного суду від 29 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 та ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено стягнення з врахуванням вимог ч.2 ст. 36 КУпАП, тобто в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення. За таких обставин ОСОБА_3 вважається притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення двох адміністративних правопорушень.

Враховуючи те, що постановою Берегівського районного суду від 26.01.2016 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності ще й за правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, вчинене 20.12.2015, що свідчить саме про систематичність вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_3 в період іспитового строку систематично допускав вчинення адміністративних правопорушень: 20.12.2015; 25.12.2015, 26.12.2016, за що притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи з дитинства, що унеможливлює реальне відбуття ним покарання, не можна враховувати як підставу вважати, що засуджений виконував покладені на нього вироком суду обов?язки.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними, необгрунтованими та непереконливими, і є нічим іншим, як способом захисту та наміру уникнення засудженим ОСОБА_3 відбування справедливого покарання за вчинене.

Відповідно до вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обовязок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї жстатті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обовязок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.

Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно зробив висновок про наявність підстав для скасування звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням і направлення його для відбування призначеного вироком Мукачівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи кримінального закону, які б тягнули за собою скасування оскарженої ухвали суду, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 418 - 419,539КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2016 року про задоволення подання старшого інспектора Мукачівського МРВ КВІ відділу ДПтС України в Закарпатській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного йому вироком Мукачівського міськрайонного суду від 28.10.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з для її проголошення.

Судді: