Постанова № 58976372, 06.07.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13 лютого 2013 року:

- № 0001762270, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 123 406 грн;

- № 0001772220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів», на 7 101 339 грн, у тому числі 6 843 439 грн - основний платіж, 257 900 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0001782220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» (далі - ПДВ) на 10 112 894 грн, у тому числі 8 090 313 грн - основний платіж, 2 022 581 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Окружний адміністративний суду міста Києва постановою від 5 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування наведених у заяві доводів додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 червня, 1 грудня 2014 року, 28 липня 2015 року, 26 січня 2016 року (№№ К/800/1206/13, К/800/24686/14, К/800/18106/15, К/800/34101/15 відповідно) та постанови Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№ 3-1130гс15/16), які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень (ухвал від 28 липня 2015 року та 26 січня 2016 року), копії яких надано для порівняння, не дає підстав для висновку, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального та процесуального права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність винесених ДПІ податкових повідомлень-рішень. Такого самого висновку касаційний суд дійшов і в наданій на підтвердження неоднакового правозастосування ухвалі від 28 липня 2015 року, при цьому виходив із того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 безпідставно застосував оподаткування за нульовою ставкою до операцій з вантажних перевезень, оскільки позивач здійснював не фактичне перевезення вантажів, а експедиторські послуги.

Зазначене не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права.

У наданій заявником на підтвердження неоднакового правозастосування ухвалі від 26 січня 2016 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «сума винагороди отримана ТОВ «Каргологістик» з надання послуг з транспортного експедирування (транспортно-експедиторського обслуговування з міжнародного перевезення вантажів митною територією України, в тому разі транзитного перевезення вантажів наданого замовникам нерезидентам), що підтверджується актами виконаних робіт, накладними міжнародного перевезення, оформленими за єдиним перевізним залізничним вантажним документом (СМГС), які надаються резидентом України (позивачем), місце поставки яких знаходиться за межами митної території України, нерезидентам - є такою, що звільняється від оподаткування. У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач не надав жодного міжнародного перевізного документа, а також документів, які б засвідчували пункти відправлення і призначення вантажу, маршрут і термін експедирування».

При цьому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може взяти до уваги як приклади неоднакового правозастосування ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 червня та 1 грудня 2014 року, оскільки вони не є остаточними у цих справах у зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справи направив на новий розгляд до судів першої інстанції для з'ясування, перевірки та встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справ.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може також взяти до уваги надану для порівняння постанову Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року, оскільки вона не є судовим рішенням, яке прийняте за правилами глави 2 розділу IV КАС, і, відповідно, не може підтверджувати наявність підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін