Ухвала суду № 58974584, 04.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7433/15 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/3204/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Провадження № 22-ц/783/3230/16

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретар - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третьої особи - ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_8 про поділ майна подружжя.

З метою забезпечення позовних вимог, 18 листопада 2015 року подала заяву про забезпечення позову в якій просила забезпечити позов, шляхом накладення арешту на автобус «SETRA» модель S215НD, 1992 року випуску, реєстраційний номер ВС 3334СР, кузов VS9215HD0N1001921, білого кольору; на автобус «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору; на автобус «Богдан» модель А092, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов У7ВА092027В001285, білого кольору.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Вирішено з метою забезпечення позовуОСОБА_3 до ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, вжити заходи забезпечення позову до набрання рішенням у даній справі законної сили, шляхом накладення арешту на автобус «SETRA» модель S215НD, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов VS9215HD0N1001921, білого кольору; на автобус «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору; на автобус «Богдан» модель А092, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов У7ВА092027В001285, білого кольору.

29 лютого 2016 року позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подали до суду мирову угоду та заяву про її визнання.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року визнано мирову угоду, згідно якої:

- визнано право власності за ОСОБА_3 на автобус «SETRA» модель S215НD, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов VS9215HD0N1001921, білого кольору; на автобус «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору; на автобус «Богдан» модель А092, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов У7ВА092027В001285, білого кольору.

- визнано право власності за ОСОБА_6 на телевізор марки «Самсунг», холодильник, пральну машину, ноутбук, мікрохвильову піч, два килими, розміром 2 х 3 м та кошти в сумі 110000 грн.

Перед укладенням мирової угоди ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_6 120000 грн.

На ОСОБА_3 покладено зобов»язання по поверненню ОСОБА_7 8500 грн., отриманих для придбання автобуса «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року оскаржив ОСОБА_5

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваними ухвалами порушено його права, як стягувача за виконавчим провадженням, оскільки ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року визнано право власності за позивачкою ОСОБА_3 на майно, а саме транспортні засоби, на які відділом Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області накладено арешт на майно боржника - відповідача ОСОБА_6 за його борговим зобов»язанням перед апелянтом, майно оцінено та передано на реалізацію спеціалізованій торгівельній організації.

Зазначає, що оскаржувані ухвали є незаконними, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження обставин справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а відтак є такими, що підлягають скасуванню.

Так, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, сторони були попередженні про те, що до початку розгляду справи по суті, вони зобов»язані повідомити суд про всі відомі їм рішення, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені провадження, що стосуються предмету спору.

25 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості з тих підстав, що у відповідності до розписки від 12 квітня 2012 року відповідач зобовязувався повернути позивачу борг в сумі 2500 (дві тисячі пятсот) доларів США до 30 травня 2012 року. Дане боргове зобовязання виникло після викупу відповідачем у позивача ? частини (по вартості) автобуса « SETRA» , на якому позивач і відповідач працювали на маршруті Трускавець Київ - Трускавець. Оскільки всієї суми відповідач одразу надати не зміг, не вистачало коштів, сторони домовилися письмово у вигляді розписки про повернення відповідачем боргу до 30 травня 2012 року. Враховуючи те, що термін повернення боргу пройшов, а відповідач всіляко уникає повернення боргу, є підстави вважати про умисне зволікання відповідачем строку повернення коштів та небажання виконати боргове зобовязання, а тому просив стягнути з ОСОБА_6 69646,23 грн. основного боргу по курсу долара США на 20.02.2015 року, 6039,18 грн 3% річних за прострочення зобов»язання, а всього 75685,41 грн. та 756, 85 грн. судового збору. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2015 року в задоволені позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 червня 2015 року, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 :

- заборгованість за договором боргу від 12 квітня 2012 року станом на 18 червня 2015 року у розмірі 54 125грн. 00 коп. (п»ятдесят чотири тисячі сто двадцять п»ять грн. 00 коп.);

- три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4430 грн. 84 коп. (чотири тисячі чотириста тридцять грн. 84 коп.);

- судовий збір 585 грн. 56 коп. (п»ятсот вісімдесят п»ять грн. 56 коп.),

а всього: 59141 грн. 40 коп. (п»ятдесят дев»ять тисяч сто сорок одна грн. 40 коп.).

Виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2015 року було відкрито ще 23 липня 2015 року та постановою державного виконавця ВДВС Дрогобицького МРУЮ ОСОБА_9 від 21 серпня 2015 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_6

Вважає, що сторони свідомо зініціювали даний позов до суду про поділ майна подружжя, з метою уникнення реалізації транспортного засобу, який знаходиться у власності ОСОБА_6 та використовується ним у здійсненні підприємницької діяльності з транспортних пасажирських перевезень.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року змінити, виключивши : належного відповідачу автобус «SETRA» модель S215НD, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов VS9215HD0N1001921.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 04 липня 2016 року від представника апелянта ОСОБА_5 - ОСОБА_2 поступило клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання представника апелянта ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про прийняття відмови представника апелянта ОСОБА_5 - ОСОБА_2 від апеляційної скарги на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року і закриття апеляційного провадження в цій частині.

Що ж стосується апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині оскарження ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року, то така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересиюридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання та затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що така укладена між сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає його таким, що не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обовязків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у звязку з укладенням сторонами мирової угоди суд розяснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разу укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Під мировою угодою слід розуміти досягнуту сторонами в ході судового розгляду засновану на взаємних поступках угоду, яка по новому визначає їх субєктивні права та обовязки. Умови мирової угоди не повинні суперечити закону, не порушувати права та законні інтереси інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_8 про поділ майна подружжя.

29 лютого 2016 року в судовому засіданні сторонами було подано мирову угоду і заяву про визнання мирової угоди відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України.

Закриваючи провадження по справі та визнаючи право власності за ОСОБА_3 на автобус «SETRA», модель S215НD, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов VS9215HD0N1001921, білого кольору; на автобус «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору; на автобус «Богдан» модель А092, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов У7ВА092027В001285, білого кольору, а за ОСОБА_6 - на телевізор марки «Самсунг», холодильник, пральну машину, ноутбук, мікрохвильову піч, два килими, розміром 2 х 3 м та кошти в сумі 110000 грн. і покладаючи на ОСОБА_3 зобов»язання по поверненню ОСОБА_7 8500 грн., які отримані для придбання автобуса «Богдан», модель А09202, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов У7ВА092028В000322, жовтого кольору, судом не було зясовано чи відповідає зазначена мирова угода вимогам ст. 175 ЦПК України, зокрема, чи стосується мирова угода прав та обовязків інших осіб, чи повязані умови мирової угоди з спірними правовідносинами. А відтак, не було зясовано питання, чи визнанням мирової угоди зачіпаються інтереси інших осіб. Зокрема апелянта.

В той же час, відповідно до норм ЦПК Україниапеляційний суд не вправі притягнути інших осіб до участі в справі, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справ для продовження розгляду до суду першої інстанції згідно ст.311 ч.1 п.1,4 ЦПК України є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За приписами ст.307 ч.2 п.4 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд може скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справи для продовження розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 300 ч. 4, 303 , 304, 307 ч. 2 п. 4, 311,312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Прийняти відмову представника ОСОБА_5 ОСОБА_2 від апеляційної скарги на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року. Апеляційне провадження в цій частині закрити.

Роз»яснити представнику ОСОБА_2, що повторне оскарження ухвали з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала в частині прийняття відмови ОСОБА_5 від апеляційної скарги на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Ухвала в частині оскарження ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_10