Ухвала суду № 58974030, 14.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Соборний,162

Суддя 1-ї інстанції Кулик В.Б. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 333/9600/14

14 липня 2016 року Справа № 22ц-/778/1112/16

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Бєлка В.Ю., Онищенко Е.А.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тріада" про стягнення грошових коштів за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі-Товариство), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тріада" про стягнення грошових коштів за кредитним договором, зазначаючи на те, що за договором кредиту № 50/07 від 07.06.2007 року відповідач ОСОБА_1 одержав у Акціонерному товаристві "АвтозазБанк" (згодом Відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру") гроші у сумі 40 000 доларів США на термін до 06.06.2017 року зі сплатою 13 % річних. За договором факторингу право вимоги за згаданим договором перейшло до ОСОБА_2. Свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник не виконує. У зв'язку з цим на 21.10.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 457 431 грн. 66 коп., із яких: 26 874,05 доларів США (348 034 грн. 59 коп.) - заборгованість за кредитом, 7842,96 доларів США (101 570 грн. 90 коп.) - заборгованість за відсотками, 604,31 доларів США (7826 грн. 17 коп.) пеня за один рік. Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тріада" є поручителем боржника. Посилаючись на викладене, заявник прохав стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену заборгованість.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2015 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 прохав скасувати ухвалене рішення, зокрема стверджуючи лише на тому, що суд неправильно з'ясував обставини справи щодо наявності у заявника права на звернення до суду з заявленими вимогами (відсутність у матеріалах справи оригіналу договору факторингу) та недопустимості доказу, яким обґрунтовується розмір заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи видно, що за договором кредиту договором кредиту № 50/07 від 07.06.2007 року й додатками до нього відповідач ОСОБА_1 одержав у Акціонерному товаристві "АвтозазБанк" (згодом Відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру") гроші у сумі 40 000 доларів США на термін до 06.06.2017 року зі сплатою 13 % річних (т-1 а.с.5,7,8,9,10).

У зобовязанні кредитор може бути замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ст.512 ЦК).

За Договором факторингу від 06.06.2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (раніше у Акціонерному товаристві "АвтозазБанк") уступило право вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (т-1 а.с.133).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ? підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є субєктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

У переліку кредитних договорів, за якими ОСОБА_2 набуло право вимоги, значиться й кредитний договір укладений з ОСОБА_1 (т-1 а.с.139,142).

На цей час дійсність угод недійсною не визнана.

За ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

В кредитному договорі не містяться застережень про заборону зміни кредитора.

У статті 516 ЦК йдеться, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

За твердженням заявника, свої зобов'язання щодо умов Договору відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином, у зв'язку з чим на 21.10.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 457 431 грн. 66 коп., із яких: 26 874,05 доларів США (348 034 грн. 59 коп.) - заборгованість за кредитом, 7842,96 доларів США (101 570 грн. 90 коп.) - заборгованість за відсотками, 604,31 доларів США (7826 грн. 17 коп.) пеня за один рік (т-1 а.с.14,5,7,9,139,141).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Із справи слідує, що розмір нарахованих сум, виконаний установою заявника. При цьому із таблиці та позову слідує, що обчислення заборгованості виконане, станом на 24 жовтня 2014 року та має окремі пояснення.

До заборгованості включені: сума несплаченого кредиту, відсотки за користування кредитом та пеня, яка розрахована за один рік.

Свою позицію ОСОБА_1 у апеляційній сказі обстоює тим, що відступлення права вимоги не відбулося, оскільки матеріали справи не містять копії договору факторингу за яким позивач набув право на звернення до суду, а копія такого договору, яка долучена до матеріалах справи є недостатнім доказом.

Суд, у разі сумніву щодо наданих йому копій документів чи недостатності доказів відповідно до вимог частини четвертої статті 10, частини першої статті 31, частини першої статті 137 ЦПК України повинен вжити заходів та сприяти сторонам у здійсненні їх прав для всебічного й повного зясування обставин справи.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи (ст.10 ЦПК).

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

Як відзначалося, обставини справи встановлюються за допомогою доказів.

Доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК).

З наведеного визначення випливає, що доказами є такі фактичні дані, які отримані у встановленій законом процесуальній формі.

Забезпечення доказів вжиття судом термінових (невідкладних) заходів щодо закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді спору у суді. До способів забезпечення доказів закон відносить і витребування доказів (п.2 ст.133 ЦПК).

Отже це заходи, які спрямовані на зібрання відомостей про обставини та предмет спору, коли із інших джерел встановити їх не можливо.

Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд заклопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст.64 ЦПК).

За формою письмові докази можуть бути класифіковані на докази простої письмової форми і кваліфікованої письмової форми.

Докази простої письмової форми - це документи, в яких містяться відомості про факти без їх спеціального посвідчення або реєстрації. Вони не володіють якими-небудь обов'язковими реквізитами, їх форма довільна.

Докази кваліфікованої письмової форми - це документи, нотаріально засвідчені або пройшли реєстрацію в органах управління.

Справжнім документом (оригіналом) є його перший примірник, підписаний особою, що видала документ.

Копія - це відтворення форми і змісту справжнього документа в цілому або у частині (виписка). Копія документа повинна бути засвідчена.

За п 5.27 Національних стандартів України ДСТУ-4163 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

02 березня 2015 року ухвалою суду у справі була предявлена вимога до позивача про надання копії договору факторингу (а.с.87).

Позивач, на виконання згаданої ухвали надіслав до суду належно завірену ксерокопію копію договору факторингу та інші документи про які йшлося в ухвалі.

Наявна в матеріалах справи копія договору факторингу, акти передачі активів завірені підписами уповноважених осіб та печаткою ОСОБА_2, що демонструє про допустимість даних доказів, а отже у них закріплені потрібні довідково-інформаційні відомості про шукані факти з питання заявленого у клопотанні.

Дослідження цього письмового доказу здійснювалось безпосередньо в судовому засіданні шляхом вивчення інформації яка міститься в ньому.

З цієї причини, із сукупності згаданих документів суд першої інстанції міг встановити істину та прийняти рішення у справі.

Стосовно аргументів скарги про наявність у справі письмового розрахунку на ім'я ОСОБА_3 (а.с.15-20).

Зазначений розрахунок не стосується спору у цій справі. Він має інші реквізити та складові договору.

При ухваленні рішення суд не приймав його до уваги при визначені заборгованості за заявленими вимогами.

Окремо, суд наголошує, що 11.02.2015 року боржник звернувся до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" з заявою про укладення мирової угоди з урахуванням за договором факторингу, визнавав суму боргу за кредитним договором та прохав про відстрочку оплати заборгованості на два місяці, а отже визнавав право Фактора на вимогу (а.с.208,209).

З огляду на викладене, доводи з цього питання не є виправданими.

За окремим договором поруки № 41/09 від 04.07.2009 року відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тріада" поручилося перед Банком за виконання боржником свого обов'язку (а.с.10).

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом пунктів 4.1,1.1,2.1,2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник.

В аспекті викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо заявлених вимог у справі.

Як підсумок, оскаржуване рішення суду скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: